Sirach 38

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Honour the physician for the need thou hast of him: for the most High hath created him.	1 Вшановуй належно потрібного тобі лікаря, бо й він існує з Господньої установи:
2 For all healing is from God, and he shall receive gifts of the king.	2 від Всевишнього — здатність лікаря, а й цар його обдаровує.
3 The skill of the physician shall lift up his head, and in the sight of great men he shall be praised.	3 Голову лікаря знання його звисочують, тож і з боку вельмож йому подив належиться.
4 The most High hath created medicines out of the earth, and a wise man will not abhor them.	4 Господь із землі ліки виводить, і розумний муж не нехтує ними.
5 Was not bitter water made sweet with wood?	5 Хіба не від дерева вода посолодшала, а й сила його тим самим виявилась?
6 The virtue of these things is come to the knowledge of men, and the meet High hath given knowledge to men, that he may be honoured in his wonders.	6 Це ж він бо людей обдарував знанням, щоб вони прославлялись його ділами дивними.
7 By these he shall cure and shall allay their pains, and of these the apothecary shall make sweet confections, and shall make up ointments of health, and of his works there shall be no end.	7 Ними лікується й усувається біль, і хто знається на зіллях, — уміє їх змішувати.
8 For the peace of God is over all the face of the earth.	8 Тож діла його не мають ні кінця, ні краю, і мир від нього розповсюджується світом.
9 My son, in thy sickness neglect not thyself, but pray to the Lord, and he shall heal thee.	9 Сину, в недузі твоїй не побивайся, лиш молись до Господа, і він тебе оздоровить.
10 Turn away from sin and order thy hands aright, and cleanse thy heart from all offence.	10 Провину відкинь, свої руки випростай, від усякого гріха очисти своє серце.
11 Give a sweet savour, and a memorial of fine flour, and make a fat offering, and then give place to the physician.	11 Ладан і пропам’ятну жертву з муки питльованої воздай, і зроби свій принос жирним, наскільки можеш.
12 For the Lord created him: and let him not depart from thee, for his works are necessary.	12 А й лікаря примісти, бо й він Господом створений: хай тебе не полишає, бо й його ти потребуєш;
13 For there is a time when thou must fall into their hands:	13 стається не раз, що одужання в їхніх руках перебуває.
14 And they shall beseech the Lord, that he would prosper what they give for ease and remedy, for their conversation.	14 Та й їм слід так само до Господа молитись, щоб ними він зволив подати полегшу і принести одужання для рятунку життя.
15 He that sinneth in the sight of his Maker, shall fall into the hands of the physician.	15 Той же, хто грішить супроти свого Творця, нехай потрапить лікареві в руки.
16 My son, shed tears over the dead, and begin to lament as if thou hadst suffered some great harm, and according to judgment cover his body, and neglect not his burial.	16 Сину, зронюй над померлим сльози, розпочинай голосіння, як личить тяжко стражденному; поховай його тіло, як звичай велить, і могили його не занедбуй.
17 And for fear of being ill spoken of weep bitterly for a, day, and then comfort thyself in thy sadness.	17 Гірко ридай, ревно бий себе в груди, жалобу по нім справляй, що на неї заслужив він, — так день або й два, поговору ради, і аж тоді у своїм смутку втішся.
18 And make mourning for him according to his merit for a day, or two, for fear of detraction.	18 Бо смуток провадить до смерти, і серця журба потугу відбирає.
19 For of sadness cometh death, and it overwhelmeth the strength, and the sorrow of the heart boweth down the neck.	19 Смуток у злиднях перебуває, а вбогого життя — згідне з його серцем.
20 In withdrawing aside sorrow remaineth: and the substance of the poor is according to his heart.	20 Смуткові серцем своїм не віддавайся, відкинь його геть — про кінець пам’ятай свій.
21 Give not up thy heart to sadness, but drive it from thee: and remember the latter end.	21 Не забувай — немає бо повороту: мертвому не допоможеш, а собі самому пошкодиш.
22 Forget it not: for there is no returning, and thou shalt do him no good, and shalt hurt thyself.	22 Пам’ятай про мій вирок, що й твоїм він буде: мені вчора, а тобі — сьогодні.
23 Remember my judgment: for also shall be so: yesterday for me, and to day for thee.	23 З спочивом небіжчика хай спочине й його пам’ять, — тож розрадь себе, скоро дух його з нього вийде.
24 When the dead is at rest, let his remembrance rest, and comfort him in the departing of his spirit.	24 Мудрість книжника в дозвіллі здобувається: хто вільний від заняття, той стає мудрим.
25 The wisdom of a scribe cometh by his time of leisure: and he that is less in action, shall receive wisdom.	25 Як може той помудріти, хто рало тримає, хто рожном вихваляється, наче тим списом, хто волів поганяти знає й ходити коло них, хто ввесь час про бичків свою мову веде?
26 With what wisdom shall he be furnished that holdeth the plough, and that glorieth in the goad, that driveth the oxen therewith, and is occupied in their labours, and his whole talk is about the offspring of bulls?	26 Думка в нього — як борозну провести, журба його вся — про пашу для теличок.
27 He shall give his mind to turn up furrows, and his care is to give the kine fodder.	27 Так воно з кожним робітником та майстром, який день і ніч проводить на праці: той, хто виготовлюв різьбу на печатках, хто намагається урізнороднити рисунок, а й душу вкладає, щоб, мов живий, був малюнок, ще й не досипляє, щоб діло своє викінчити.
28 So every craftsman and workmaster that laboureth night and day, he who maketh graven seals, and by his continual diligence varieth the figure: he shall give his mind to the resemblance of the picture, and by his watching shall finish the work.	28 Так воно й з ковалем, що сидить біля ковадла та й розглядає сирове залізо: вогненна пара йому тіло розтоплює, він змагається з жаром у горнилі, молота гук йому вуха заглушує, очі ж його до зразка посудини прикуті; всім серцем старається діло він викінчити — не досипляє, щоб якнайкраще його прикрасити.
29 So doth the smith sitting by the anvil and considering the iron work. The vapour of the fire wasteth his flesh, and he fighteth with the heat of the furnace.	29 Так воно й з ганчарем, що сидить при своїй праці ще й ногами своїми крутить коло, а й до діла свого ввесь час пристосовується, і всі його рухи — геть обраховані:
30 The noise of the hammer is always in his ears, and his eye is upon the pat tern of the vessel he maketh.	30 руками глину зразкує, ногами її замішує, докладає серця, щоб малювання вивершити, — і не досипляє, щоб ще й піч очистити.
31 He setteth his mind to finish his work, and his watching to polish them, to perfection.	31 Усі вони здаються на власні руки, і в ремеслі своєму вправний кожен.
32 So doth the potter sitting at his work, turning the wheel about with his feet, who is always carefully set to his work, and maketh all his work by number:	32 Без них неможливо збудувати місто, ні жити в ньому, ані ним ходити.
33 He fashioneth the clay with his arm, and boweth down his strength before his feet:	33 Та на віче народне їх не запрошують, на зборах вони нічим не відзначаються, не засідають на суддівських кріслах, — бо й не зрозуміли б судового рішення.
34 He shall give his mind to finish the glazing, and his watching to make clean the furnace.	34 Вони не блищать ні знанням, ні розсудом, і їх не знайти серед складачів приповісток, — та зате підтримують вічне творіння, то й моляться про справи свого ремества.
35 All these trust to their hands, and every one is wise in his own art.
36 Without these a city is not built.
37 And they shall not dwell, nor walk about therein, and they shall not go up into the assembly.
38 Upon the judges' seat they shall not sit, and the ordinance of judgment they shall not understand, neither shall they declare discipline and judgment, and they shall not be found where parables are spoken:
39 But they shall strengthen the state of the world, and their prayer shall be in the work of their craft, applying their soul, and searching in the law of the most High.