Proverbs 5

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 My son, attend to my wisdom, and incline thy ear to my prudence.	1 Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, | прихили ухо твоє до розуму мого:
2 That thou mayst keep thoughts, and thy lips may preserve instruction. Mind not the deceit of a woman.	2 щоб ти зберіг собі розсудок, | і щоб наука уста твої зберегла.
3 For the lips of a harlot are like a honeycomb dropping, and her throat is smoother than oil.	3 Бо мед із уст чужої жінки капає, | і бесіда її масніша від олії,
4 But her end is bitter as wormwood, and sharp as a two-edged sword.	4 але скін її гіркий, немов полин, | і гострий, наче меч двосічний.
5 Her feet go down into death, and her steps go in as far as hell.	5 Ноги її низходять до смерти, | кроки її простують до Шеолу.
6 They walk not by the path of life, her steps are wandering, and unaccountable.	6 Стежки життя вона не знає; | хода її непевна, їй до того байдуже.
7 Now therefore, my son, hear me, and depart not from the words of my mouth.	7 Отож, сину мій, слухай мене, | не відступай від слова уст моїх.
8 Remove thy way far from her, and come not nigh the doors of her house.	8 Відсторони твою дорогу геть від неї, | не наближайсь до дверей її дому,
9 Give not thy honour to strangers, and thy years to the cruel.	9 щоб не довелось віддати іншим твою славу, | а твоїх літ — людям немилосердним;
10 Lest strangers be filled with thy strength, and thy labours be in another man's house,	10 щоб не наживалися твоїм добром чужинці, | щоб труди твої не переходили в чужий дім,
11 And thou mourn it the last, when thou shalt have spent thy flesh and thy body, and say:	11 щоб не стогнав ти по тому, | як тіло твоє і твоя плоть змарніють,
12 Why have I hated instruction, and my heart consented not to reproof,	12 щоб не казав: «Чом же я науку ненавидів, | серце моє погордувало докором?
13 And have not heard the voice of them that taught me, and have not indined my ear to masters?	13 Я голосу вчителів моїх не слухав, | і до наставників моїх не нахиляв я вуха.
14 I have almost been in all evil, in the midst of the church and of the congregation.	14 Я мало не потрапив у крайнє лихо | поміж зборищем-громадою!»
15 Drink water out of thy own cistern, and the streams of thy own well:	15 Пий воду з твого водозбору, | воду, що б’є із власної криниці.
16 Let thy fountains be conveyed abroad, and in the streets divide thy waters.	16 Чому б твої джерела мали розливатися навколо, | твої потоки по майданах?
17 Keep them to thyself alone, neither let strangers be partakers with thee.	17 Нехай будуть тобі одному, | а не чужим разом з тобою.
18 Let thy vein be blessed, and rejoice with the wife of thy youth:	18 Нехай живець твій буде благословенний, | втішайся дружиною твоєї юности.
19 Let her be thy dearest hind, and most agreeable fawn: let her breasts inebriate thee at all times; he thou delighted continually with her love.	19 Премила лань! Люба сарна! | Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, | у любощах її стало кохайся!
20 Why art thou seduced, my son, by a strange woman, and art cherished in the bosom of another ?	20 Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, | до грудей сторонньої горнутись?
21 The Lord beholdeth the ways of man, and considereth all his steps.	21 Дороги людські в Господа перед очима, | і він вирівнює всі стежки їхні.
22 His own iniquities catch the wicked, and he is fast bound with the ropes of his own sins.	22 Злого ловлять власні переступи, | у пута власного гріха він потрапляє.
23 He shall die, because he hath not received instruction, and in the multitude of his folly he shall be deceived.	23 Він помирає з-за браку науки, | з-за своєї надмірної глупоти він блукає.