Psalms 42

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Unto the end, understanding for the sons of Core.	1 Провідникові хору. Маскіл. Синів Кораха.
2 As the hart panteth after the fountains of water; so my soul panteth after thee, O God.	2 Як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до тебе, Боже.
3 My soul hath thirsted after the strong living God; when shall I come and appear before the face of God?	3 Душа моя жадає Бога, Бога живого, — коли бо прийду й побачу обличчя Боже?
4 My tears have been any bread day and night, whilst it is said to me daily : Where is thy God?	4 Сльози мої стали мені хлібом удень і вночі, коли день-у-день мені говорять: «Де Бог твій?»
5 These things I remembered, and poured out my soul in me : for I shall go over into the place of the wonderful tabernacle, even to the house of God : With the voice of joy and praise; the noise of one feasting.	5 Про це я згадую і душу виливаю над собою: як я йшов у громаді, йшов попереду них до дому Божого, посеред гуків радости й хвали, у гурті святковім.
6 Why art thou sad, O my soul? and why dost thou trouble me? Hope in God, for I will still give praise to him : the salvation of my countenance,	6 Вороги мої розповідають проти мене лихі речі: «Коли помре він, і загине його ім’я?»
7 and my God. My soul is troubled within myself : therefore will I remember thee from the land of Jordan and Hermoniim, from the little hill.	7 Душа моя пригноблена в мені; тому я згадую тебе в землі Йордану і Хермону і з гори Міцар.
8 Deep calleth on deep, at the noise of thy flood-gates. All thy heights and thy billows have passed over me.	8 Безодня кличе до безодні під гуркіт твоїх водоспадів; усі твої буруни й хвилі хлинули на мене.
9 In the daytime the Lord hath commanded his mercy; and a canticle to him in the night. With me is prayer to the God of my life.	9 Удень хай Господь явить свою милість, вночі ж співатиму і славитиму Бога життя мого.
10 I will say to God : Thou art my support. Why hast thou forgotten me? and why go I mourning, whilst my enemy afflicteth me?	10 Кажу до Бога: «Скеле моя, чом мене забуваєш? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий?
11 Whilst my bones are broken, my enemies who trouble me have reproached me; Whilst they say to me day be day : Where is thy God?	11 Кості тріщать у мене, а тут ще й вороги мої кепкують з мене, коли день-у-день до мене кажуть: Де ж Бог твій?»
12 Why art thou cast down, O my soul? and why dost thou disquiet me? Hope thou in God, for I will still give praise to him : the salvation of my countenance, and my God.	12 Чому пригноблена, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо знову прославлятиму його, Спасителя обличчя мого та мого Бога.