Judith 9

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And when they were gone, Judith went into her oratory: and putting on haircloth, laid ashes on her head: and falling down prostrate before the Lord, she cried to the Lord, saying:	1 Юдита припала лицем до землі, посипала собі голову попелом, відкрила волосяницю, в яку була одягнена, — це було саме того вечора, коли приношувано в Єрусалимі, у храмі Божім, кадило, — і заходилася голосно взивати до Господа, кажучи:
2 O Lord God of my father Simeon, who gavest him a sword to execute vengeance against strangers, who had defiled by their uncleanness, and uncovered the virgin unto confusion:	2 «Господи, Боже мого батька Симеона, якому ти дав меч у руку, щоб помститися на чужоземцях, що розв’язали пояс дівчині, їх на сором, що обнажили її тіло, їй на наругу, що осквернили її лоно, їй на неславу. Ти бо сказав: Не буде так! — а вони таки зробили.
3 And who gavest their wives to he made a prey, and their daughters into captivity: and all their spoils to be divided to thy servants, who were zealous with thy zeal: assist, I beseech thee, O Lord God, me a widow.	3 За те начальників їхніх ти віддав на вбивство, а ложе їхнє, де скоїлась омана, скривавив. Рабів побив єси з князями, князів же на їхніх престолах.
4 For thou hast done the things of old, and hast devised one thing after another: and what thou hast designed hath been done.	4 Жінок їх віддав ти на наругу, а їхніх дочок — у полон; усю здобич на розподіл між любими тобі синами, які палали ревністю до тебе, які були наругою, наругою своєї крови, і прикликали тебе собі на допомогу. О Боже, Боже мій! Вислухай і мене, вдовицю!
5 For all thy ways are prepared, and in thy providence thou hast placed thy judgments.	5 Ти бо вчинив минуле, теперішнє і те, що прийде потім. Що е тепер і те, що прийде, ти спізнав досконало. Що ти задумав — воно сталось,
6 Look upon the camp of the Assyrians now, as thou wast pleased to look upon the camp of the Egyptians, when they pursued armed after thy servants, trusting in their chariots, and in their horsemen, and in a multitude of warriors.	6 і що ти захотів — стало присутнім і мовило: ось ми присутні! Бо всі твої дороги готові, і твої постанови наперед тобі відомі.
7 But thou lookedst over their camp, and darkness wearied them.	7 Ось асирійці зросли могутністю, прославилися своїми кіньми й вершниками, хвалилися відвагою піхоти, надіялись на щит, на спис, стрілу та пращу, і не признали, що ти — Господь, який кладеш кінець війнам.
8 The deep held their feet, and the waters overwhelmed them.	8 Господь — твоє ім’я! Розбий же їхню силу потугою твоєю! Розторощи їх міць у своїм гніві, бо вони задумали твою святиню осквернити, намет, де пробуває ім’я твоєї слави, опоганити і роги твого жертовника позбивати.
9 So may it be with these also, O Lord, who trust in their multitude, and in their chariots, and in their pikes, and in their shields, and in their arrows, and glory in their spears,	9 Поглянь на їхню гординю, зішли на голову їхню гнів твій. Подай моїй руці вдовиній потрібну мені силу.
10 And know not that thou art our God, who destroyest wars from the beginning, and the Lord is thy name.	10 Побий хитрістю моїх уст раба з паном, пана ж разом із слугою. Розбий їхню пиху рукою жінки.
11 Lift up thy arm as from the beginning, and crush their power with thy power: let their power fall in their wrath, who promise themselves to violate thy sanctuary, and defile the dwelling place of thy name, and to beat down with their sword the horn of thy altar.	11 Бож не в численності твоя потуга, і твоя міць не в сильних; але ти — Бог смиренних, ти малим допомога, безсилим покровитель, пригнобленим заступник, спаситель одчайдушним.
12 Bring to pass, O Lord, that his pride may be cut off with his own sword.	12 Так, так, Боже мого батька, Боже Ізраїля — твого спадкоємства, Владико неба й землі, вод Сотворителю, Царю всього створіння твого, вислухай мою молитву!
13 Let him be caught in the net of his own eyes in my regard, and do thou strike him by the graces of the words of my lips.	13 Дай мені слово й хитрість, щоб їм і ран і синців завдати; їм, — що на завіт твій, на святий храм твій, на гору Сіон та на дім, що твоїм синам належить, мали лихі задуми.
14 Give me constancy in my mind, that I may despise him: and fortitude that I may overthrow him.	14 Вчини, щоб кожен твій народ, кожне плем’я знало добре, що ти єси, о Боже, — Бог всемогутній, сильний, і що другого захисника для роду Ізраїля, крім тебе, немає.»
15 For this will be a glorious monument for thy name, when he shall fall by the hand of a woman.
16 For thy power, O Lord, is not in a multitude, nor is thy pleasure in the strength of horses, nor from the beginning have the proud been acceptable to thee: but the prayer of the humble and the meek hath always pleased thee.
17 O God of the heavens, creator of the waters, and Lord of the whole creation, hear me a poor wretch, making supplication to thee, and presuming of thy mercy.
18 Remember, O Lord, thy covenant, and put thou words in my mouth, and strengthen the resolution in my heart, that thy house may continue in thy holiness:
19 And all nations may acknowledge that thou art God, and there is no other besides thee.