2 Samuel 13

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And it came to pass after this, that Amnon the son of David loved the sister of Absalom the son of David, who was very beautiful, and her name was Thamar.	1 По тому ж сталось таке. Була в Авесалома, сина Давида, сестра вродлива, на ім’я Тамар, і закохався в неї Амнон, син Давида.
2 And he was exceedingly fond of her, so that he fell sick for the love of her: for as she was a virgin, he thought it hard to do any thing dishonestly with her.	2 І мучивсь Амнон, що аж занедужав через свою сестру Тамар, бо вона була дівицею, й Амнонові здавалось неможливим зробити їй будь-що.
3 Now Amnon had a friend, named Jonadab the son of Semmaa the brother of David, a very wise man:	3 А був у Амнона приятель, на ім’я Йонадав, син Шімеа, брата Давида, і був Йонадав чоловік вельми хитрий.
4 And he said to him: Why dost thou grow so lean from day to day, O son of the king? why dost thou not tell me the reason of it? And Amnon said to him: I am in love with Thamar the sister of my brother Absalom.	4 І спитав його: «Чого то ти, царевичу, кожного дня такий пригнічений? Невже мені не скажеш?» Амнон же йому: «Люблю Тамар, сестру мого брата Авесалома.»
5 And Jonadab said to him: Lie down upon thy bed, and feign thyself sick: and when thy father shall come to visit thee, say to him: Let my sister Thamar, I pray thee, come to me, to give me to eat, and to make me a mess, that I may eat it at her hand.	5 На те Йонадав до нього каже: «Лягай у ліжко та вдай недужого, і як твій батько прийде навідатись до тебе, ти йому скажеш: Нехай моя сестра Тамар прийде та дасть мені щонебудь з’їсти: зготує перед очима у мене страву, щоб я бачив і їв з рук її.»
6 So Amnon lay down, and made as if he were sick: and when the king came to visit him, Amnon said to the king: I pray thee let my sister Thamar come, and make in my sight two little messes, that I may eat at her hand.	6 Ліг Амнон і вдав недужого. Коли прийшов цар на нього подивитись, Амнон до царя мовив: «Нехай моя сестра Тамар прийде й зготує перед моїми очима кілька медяників, і я їх з’їм з її руки.»
7 Then David sent home to Thamar, saying: Come to the house of thy brother Amnon, and make him a mess.	7 І послав Давид до дому до Тамарі сказати їй: «Піди до дому твого брата Амнона й зготуй йому їжу.»
8 And Thamar came to the house of Amnon her brother: but he was laid down: and she took meal and tempered it: and dissolving it in his sight she made little messes.	8 Тоді пішла Тамар до дому Амнона, брата свого, що лежав у ліжку; взяла муки, замісила й зготувала перед очима у нього медяники та й спекла їх.
9 And taking what she had boiled, she poured it out, and set it before him, but he would not eat: and Amnon said: Put out all persons from me. And when they had put all persons out,	9 Потім узяла пательню й випорожнила перед ним. Він, однак, не хотів їсти й повелів: «Виведіть усіх геть від мене!» І як усі повиходили від нього,
10 Amnon said to Thamar: Bring the mess into the chamber, that I may eat at thy hand. And Thamar took the little messes which she had made, and brought them in to her brother Amnon in the chamber.	10 Амнон каже до Тамарі: «Принеси їжу в кімнату, щоб я міг поживитися з твоєї руки. Взяла Тамар медяники, що зготувала, й принесла їх Амнонові, братові своєму досередини в кімнату.
11 And when she had presented him the meat, he took hold of her, and said: Come lie with me, my sister.	11 Як вона подавала йому їсти, він ухопив її та й каже до неї: „Ходи, лягай зі мною, моя сестро!“
12 She answered him: Do not so, my brother, do not force me: for no such thing must be done in Israel. Do not thou this folly.	12 Вона йому відповіла: „Ні, мій брате! Не безчесть мене, бо так в Ізраїлі не водиться! Не чини такого божевілля!
13 For I shall not be able to bear my shame, and thou shalt be as one of the fools in Israel: but rather speak to the king, and he will not deny me to thee.	13 Куди я понесу мій сором? Та й ти будеш неначе який безчесний в Ізраїлі! Тому поговори лишень з царем, він мене тобі не відмовить.“
14 But he would not hearken to her prayers, but being stronger overpowered her and lay with her.	14 Він же не хотів слухати її голосу, але насильно її знечестив, лігши з нею.
15 Then Amnon hated her with an exceeding great hatred: so that the hatred wherewith he hated her was greater than the love with which he had loved her before, And Amnon said to her: Arise, and get thee gone.	15 Після того Амнон зненавидів її вельми глибокою ненавистю, — ненависть, якою її зненавидів, була більша за любов, що почував був до неї, — і сказав їй: „Уставай! Геть звідси!“
16 She answered him: This evil which now thou dost against me, in driving me away, is greater than that which thou didst before. And he would not hearken to her:	16 Вона ж до нього каже: „Ні, мій брате, проганяти мене — це гірша кривда, ніж перша, що ти мені заподіяв.“ Та він не хотів її слухати,
17 But calling the servants that ministered to him, he said: Thrust this woman out from me: and shut the door after her.	17 а кликнув хлопця, що був на послугах у нього, й велів: „Виведи її геть від мене й засунь двері за нею.“
18 And she was clothed with along robe: for the king's daughters that were virgins, used such kind of garments. Then his servant thrust her out: and shut the door after her.	18 Була ж на ній одежа з довгими рукавами, бо так колись вдягались царські дочки-дівиці. І її вивів слуга надвір і засунув двері за нею.
19 And she put ashes on her head, and rent her long robe and laid her hands upon her head, and went on crying.	19 Тоді Тамар посипала собі пороху на голову й роздерла одежу з довгими рукавами, що мала на собі, і, схопивши голову в руки, пішла та, йдучи, ридала.
20 And Absalom her brother said to her: Hath thy brother Amnon lain with thee? but now, sister, hold thy peace, he is thy brother: and afflict not thy heart for this thing. So Thamar remained pining away in the house of Absalom her brother.	20 Брат її Авесалом сказав до неї: „Чи не був твій брат Амнон із тобою? Але тепер, моя сестро, мовчи: він бо брат твій. Не бери собі цього до серця!“ І жила Тамар покинута в домі свого брата Авесалома.
21 And when king David heard of these things he was exceedingly grieved: and he would not afflict the spirit of his son Amnon, for he loved him, because he was his firstborn.	21 Коли дізнався цар Давид про всю ту справу, то закипів гнівом, але він не докорив своєму синові Амнонові, якого він любив, бо то був його перворідень.
22 But Absalom spoke not to Amnon neither good nor evil: for Absalom hated Amnon because he had ravished his sister Thamar.	22 Авесалом не сказав Амнонові ні слова, ні доброго, ані злого, бо ненавидів Амнона за те, що знечестив його сестру Тамар.
23 And it came to pass after two years, that the sheep of Absalom were shorn in Baalhasor, which is near Ephraim: and Absalom invited all the king's sons:	23 Сталося, що два роки пізніше Авесалом справляв стрижку овець в Ваал-Хацорі, що біля Ефраїму, і запросив Авесалом усіх царських синів.
24 And he came to the king, and said to him: Behold thy servant's sheep are shorn. Let the king, I pray, with his servants come to his servant.	24 Прийшов Авесалом до царя та й каже: „Дивись, слуга твій справляє стрижку овець. Нехай же цар із слугами зволить прийти до слуги свого.“
25 And the king said to Absalom: Nay, my son, do not ask that we should all come, and be chargeable to thee. And when he pressed him, and he would not go, he blessed him.	25 І відповів цар Авесаломові: „Ні, сину, не можемо всі тепер прийти, щоб тебе не обтяжувати.“ Той наполягав, та він не хотів іти, лише поблагословив його.
26 And Absalom said: If thou wilt not come, at least let my brother Amnon, I beseech thee, come with us. And the king said to him: It is not necessary that he should go with thee.	26 Тоді Авесалом сказав: „Якщо ні, то, прошу, нехай принаймні мій брат Амнон іде з нами.“ Цар йому відповів: „Чого він має йти з тобою?“
27 But Absalom pressed him, so that he let Amnon and all the king's sons go with him. And Absalom made a feast as it were the feast of a king.	27 Як же Авесалом наполягав, він дозволив з ним піти Амнонові й усім царським синам. І справив Авесалом такий бенкет, наче царський бенкет.
28 And Absalom had commanded his servants, saying: Take notice when Amnon shall be drunk with wine, and when I shall say to you: Strike him, and kill him, fear not: for it is I that command you: take courage, and be valiant men.	28 Авесалом слугам своїм наказав, мовивши: „Пильчуйте, коли Амнонові стане від вина весело на серці й коли я скажу вам: Вдарте на Амнона! — Тоді ви його вб’єте. Не бійтесь, це я даю вам наказ. Будьте відважні й покажіть себе хоробрими.“
29 And the servants of Absalom did to Amnon as Absalom had commanded them. And all the king's sons arose and got up every man upon his mule, and fled.	29 І розбавились слуги Авесалома з Амноном так, як велів їм Авесалом. Посхоплювались тоді усі царевичі, сіли кожен на свого мула верхи й повтікали.
30 And while they were yet in the way, a rumour came to David, saying: Absalom hath slain all the king's sons, and there is not one of them left.	30 Були вони ще в дорозі, як дійшла до Давида чутка: „Повбивав Авесалом усіх царських синів, що ні один з них не зоставсь.“
31 Then the king rose up, and rent his garments: and fell upon the ground, and all his servants, that stood about him, rent their garments.	31 Устав цар, роздер на собі одежу та й простерся на землі; усі його слуги, що стояли коло нього, також пороздирали одежі.
32 But Jonadab the son of Semmaa David's brother answering, said: Let not my lord the king think that all the king's sons are slain: Amnon only is dead, for he was appointed by the mouth of Absalom from the day that he ravished his sister Thamar.	32 А Йонадав, син Шімеа, Давидового брата, так озвався, кажучи: „Нехай мій пан не думає, що помордовано всіх юнаків-царевичів, вбито тільки одного Амнона. В Авесалома було таке рішення вже з того дня, як Амнон знечестив його сестру Тамар.
33 Now therefore let not my lord the king take this thing into his heart, saying: All the king's sons are slain: for Amnon only is dead.	33 Тож нехай цар, мій володар, не бере собі до серця цієї вістки, що всі царевичі повбивані, бо забито тільки одного Амнона.“
34 But Absalom fled away: and the young man that kept the watch, lifted up his eyes and looked, and behold there came much people by a by-way on the side of the mountain.	34 Авесалом утік. А юнак, що був на сторожі, підвів очі й дивиться: як багато людей іде Хоронаїм-дорогою, спускаючися схилом гори.
35 And Jonadab said to the king: Behold the king's sons are come: as thy servant said, so it is.	35 Йонадав і каже до царя: „Ось біжать царські сини; як слуга твій сказав, так воно й є.“
36 And when he made an end of speaking, the king's sons also appeared: and coming in they lifted up their voice, and wept: and the king also and all his servants wept very much.	36 Ледве встиг він сказати це, як прибули царські сини, плачучи вголос; та й сам цар з усіма слугами теж ревно заплакав.
37 But Absalom fled, and went to Tholomai the son of Ammiud the king of Gessur. And David mourned for his son every day.	37 Але Авесалом утік: пішов він до Талмая, Амігудового сина, гешурського царя. І оплакував Давид свого сина по всі дні.
38 And Absalom after he was fled, and come into Gessur, was there three years. And king David ceased to pursue after Absalom, because he was comforted concerning the death of Amnon.	38 Авесалом же втік і пішов у Гешур, і перебував там три роки.
	39 І перестав цар Давид гніватись на Авесалома, бо розважився згодом по смерті Амнона.