Psalmi 38

VULGATA	Біблія
1 In finem, ipsi Idithun. Canticum David.	1 Псалом. Давида. На спомин.
2 Dixi : Custodiam vias meas : ut non delinquam in lingua mea. Posui ori meo custodiam, cum consisteret peccator adversum me.	2 О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві і не карай мене у твоїм обуренні.
3 Obmutui, et humiliatus sum, et silui a bonis ; et dolor meus renovatus est.	3 Бо твої стріли мене прошили, і рука твоя спустилася на мене.
4 Concaluit cor meum intra me ; et in meditatione mea exardescet ignis.	4 Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого; немає цілого нічого в моїх костях з-за гріху мого.
5 Locutus sum in lingua mea : Notum fac mihi, Domine, finem meum, et numerum dierum meorum quis est, ut sciam quid desit mihi.	5 Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.
6 Ecce mensurabiles posuisti dies meos, et substantia mea tamquam nihilum ante te. Verumtamen universa vanitas, omnis homo vivens.	6 Смердять, загнивши, мої рани з-за мого нерозуму.
7 Verumtamen in imagine pertransit homo ; sed et frustra conturbatur : thesaurizat, et ignorat cui congregabit ea.	7 Принижений, зігнувсь я вельми, повсякденно сумний ходжу я.
8 Et nunc quæ est exspectatio mea : nonne Dominus ? et substantia mea apud te est.	8 Бо стегна мої сповнені жару, і здорового нема нічого на моїм тілі.
9 Ab omnibus iniquitatibus meis erue me : opprobrium insipienti dedisti me.	9 Зомлів я, розбитий понад міру, і скиглю від стогону серця мого.
10 Obmutui, et non aperui os meum, quoniam tu fecisti ;	10 О Господи, перед тобою все моє бажання, і стогін мій від тебе не скритий.
11 amove a me plagas tuas.	11 Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світло, — і того вже нема в мене.
12 A fortitudine manus tuæ ego defeci in increpationibus : propter iniquitatem corripuisti hominem. Et tabescere fecisti sicut araneam animam ejus : verumtamen vane conturbatur omnis homo.	12 Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани, і родичі мої стоять оподаль.
13 Exaudi orationem meam, Domine, et deprecationem meam ; auribus percipe lacrimas meas. Ne sileas, quoniam advena ego sum apud te, et peregrinus sicut omnes patres mei.	13 І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють; і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.
14 Remitte mihi, ut refrigerer priusquam abeam et amplius non ero.	14 Я, немов глухий, не чую; і як німий, що уст своїх не відкриває.
	15 Я став, немов людина, що не чує, в устах якої одвіту немає.
	16 На тебе бо, о Господи, я уповаю; ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.
	17 Кажу бо: «Нехай не втішаються надо мною, як захитається моя нога; нехай не несуться проти мене.»
	18 Я бо ось-ось уже маю впасти, і біль мій передо мною завжди.
	19 Я бо провину мою визнаю і гріхом моїм журюся.
	20 А ті, що без причини зо мною ворогують, набирають на силі; чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.
	21 І ті, що злом оддячують за добро, — вони проти мене, бо я про добро дбаю.
	22 Не покидай мене, о Господи; мій Боже, не віддаляйсь від мене!
	23 Поспіши мені на допомогу, Господи, моє спасіння!