Psalmi 101

VULGATA	Біблія
1 Oratio pauperis, cum anxius fuerit, et in conspectu Domini effuderit precem suam.	1 Давида. Псалом. Про милість та про справедливість я буду співати, тобі, о Господи, псалми співатиму.
2 Domine, exaudi orationem meam, et clamor meus ad te veniat.	2 Буду вважати на дорогу досконалу. Коли прийдеш до мене? Ходитиму в досконалості серця мого посеред дому мого.
3 Non avertas faciem tuam a me : in quacumque die tribulor, inclina ad me aurem tuam ; in quacumque die invocavero te, velociter exaudi me.	3 Перед очима в себе не утверджу нічого нечестивого. Того, що творить беззаконня, зненавиджу, до мене той не пристане.
4 Quia defecerunt sicut fumus dies mei, et ossa mea sicut cremium aruerunt.	4 Лукаве серце відійде геть від мене, зла я не хочу й знати.
5 Percussus sum ut f?num, et aruit cor meum, quia oblitus sum comedere panem meum.	5 Хто обмовляє тайкома ближнього свого, — того я призведу до мовчанки. Хто має горде око й пиху в серці, не стерплю того.
6 A voce gemitus mei adhæsit os meum carni meæ.	6 Очі мої на вірних краю, щоб жили зо мною. Хто ходить шляхом досконалих, той буде мені служити.
7 Similis factus sum pellicano solitudinis ; factus sum sicut nycticorax in domicilio.	7 Не житиме у моїм домі, хто лукавство творить. Хто кує брехні, не встоїться перед очима в мене.
8 Vigilavi, et factus sum sicut passer solitarius in tecto.	8 Щоранку призводитиму до мовчанки усіх нечестивих краю, щоб вигубити з Господнього міста усіх, що творять беззаконня.
9 Tota die exprobrabant mihi inimici mei, et qui laudabant me adversum me jurabant :
10 quia cinerem tamquam panem manducabam, et potum meum cum fletu miscebam,
11 a facie iræ et indignationis tuæ : quia elevans allisisti me.
12 Dies mei sicut umbra declinaverunt, et ego sicut f?num arui.
13 Tu autem, Domine, in æternum permanes, et memoriale tuum in generationem et generationem.
14 Tu exsurgens misereberis Sion, quia tempus miserendi ejus, quia venit tempus :
15 quoniam placuerunt servis tuis lapides ejus, et terræ ejus miserebuntur.
16 Et timebunt gentes nomen tuum, Domine, et omnes reges terræ gloriam tuam :
17 quia ædificavit Dominus Sion, et videbitur in gloria sua.
18 Respexit in orationem humilium et non sprevit precem eorum.
19 Scribantur hæc in generatione altera, et populus qui creabitur laudabit Dominum.
20 Quia prospexit de excelso sancto suo ; Dominus de cælo in terram aspexit :
21 ut audiret gemitus compeditorum ; ut solveret filios interemptorum :
22 ut annuntient in Sion nomen Domini, et laudem ejus in Jerusalem :
23 in conveniendo populos in unum, et reges, ut serviant Domino.
24 Respondit ei in via virtutis suæ : Paucitatem dierum meorum nuntia mihi :
25 ne revoces me in dimidio dierum meorum, in generationem et generationem anni tui.
26 Initio tu, Domine, terram fundasti, et opera manuum tuarum sunt cæli.
27 Ipsi peribunt, tu autem permanes ; et omnes sicut vestimentum veterascent. Et sicut opertorium mutabis eos, et mutabuntur ;
28 tu autem idem ipse es, et anni tui non deficient.
29 Filii servorum tuorum habitabunt, et semen eorum in sæculum dirigetur.