Giudici 21

BIBBIA TINTORI	Біблія
1 I figli d'Israele, avendo fatto in Masfa questo giuramento: « Nessuno di noi darà delle sue figlie in moglie ai figli di Beniamino »,	1 І заприсягли були сини Ізраїля Міцпі: «Ніхто з нас не віддасть дочки за веніяминянина.»
2 vennero tutti alla casa di Dio in Silo e stando seduti a lei davanti fino alla sera, si misero, alzando la voce, a piangere con alte grida e a dire:	2 Пішов народ у Бетел, і сиділи вони там аж до вечора перед Богом і зняли великий лемент та стали плакати вголос,
3 « Perchè mai, o Signore Dio d'Israele, è accaduta al tuo popolo questa disgrazia di non aver più oggi una tribù? »	3 кажучи: «Чому, Господи, Боже Ізраїля, так в Ізраїлі сталось, що нині не стало одного коліна в Ізраїлі?»
4 Il giorno dopo, alzatisi di buon mattino, eressero un altare e dopo avervi offerto olocausti e vittime pacifiche dissero:	4 Другого дня встав народ уранці, й спорудили вони там жертовник і принесли всепаленя та мирні жертви.
5 « Chi, tra le tribù d'Israele non è salito coll'esercito del Signore? » Avevano solennemente giurato, mentre erano in Masfa, di uccidere quelli che fossero mancati.	5 І питали сина Ізраїля: «Хто з усіх колін Ізраїля не прибув на збори Господні?» Бо присягнено було великою присягою: хто, мовляв, не прийде в Міцпу перед Господа, того скарати смертю.
6 Or dunque i figli d'Israele, pentiti di quello che avevan fatto a Beniamino loro fratello, cominciarono a dire: « Una tribù è stata tolta a Israele!	6 Жаль стало синам Ізраїля братів своїх веніяминян, і говорили вони: «Винищено нині одне коліно з Ізраїля.
7 E donde prenderanno essi le mogli, se tutti d'accordo abbiamo giurato di non dar loro le nostre figlie? »	7 Що нам робити з тими, що зостались? Де взяти їм жінок? Таж ми заклялись Господом, що не віддаватимемо за них наших дочок?»
8 Chiesero adunque: « Chi, fra tutte le tribù d'Israele, non è salito in Masfa presso il Signore? » Fu trovato che gli abitanti di labes Galaad non erano stati in quell'esercito,	8 І спитали: «Чи нема часом кого з колін Ізраїля, що не прийшов був перед Господа в Міцпу?» І виявилось, що ніхто з Явеш-Гілеаду не прибув на збори в табір.
9 ( e anche in quel tempo nel quale gl'israeliti erano in Silo, non vi si trovò alcuno di loro).	9 І справді, як було зроблено перегляд народу, не знайшлось між ним ні одного з мешканців Явеш-Гілеаду.
10 Perciò mandarono dieci mila uomini fortissimi con questo ordine: « Andate a passare a fil di spada gli abitanti di labes Galaad colle loro mogli e coi loro bambini,	10 Тоді громада послала туди дванадцять тисяч найхоробріших мужів і наказала їм: «Ідіть та й повбивайте мешканців Явеш-Гілеаду мечем, разом із жінками й дітьми.
11 ed ecco quanto dovete osservare: uccidete tutti i maschi e le donne che hanno conosciuto uomo; ma riservate le vergini ».	11 Але ось як маєте робити: кожного мужчину й кожну жінку, що взнала чоловіка, ви виб’єте впень; дівиць же зоставите живими.» Так і вчинили.
12 Avendo trovato in Iabes Galaad quattrocento vergini, che non avevan conosciuto uomo, le condussero al campo in Silo, nella terra di Canaan.	12 І знайшли між мешканцями Явеш-Гілеаду чотириста молодих дівчат-дівиць, що не знали чоловічого ложа, й привели їх у табір у Шіло, що в Ханаан-землі.
13 Mandaron poi degli ambasciatori ai figli di Beniamino che erano alla rupe di Remmon, coll'ordine di accoglierli in pace.	13 Тоді громада послала посланців, щоб перемовитися з веніяминянами, які були на Ріммон-скелі, та об’явити їм мир.
14 Allora i figli di Beniamino andarono, e furono loro date per mogli le figlie di labes Galaad; ma non ne furono trovate abbastanza per essi.	14 Повернулись тоді веніяминяни, й передано їм дівчата, що зосталися живими з жінок Явеш-Гілеаду. Але й так їх не вистачило для всіх.
15 Tutto Israele ne provò gran dolore e si pentì d'aver distrutta una tribù d'Israele.	15 І жалкував народ над Веніямином, що Господь учинив таку втрату в Ізраїлі.
16 E gli anziani dissero: « Che farem noi per gli altri che non hanno avuta moglie? Tutte le donne di Beniamino sono state uccise,	16 Старші в громаді й сказали: «Що нам зробити з тими, що зостались, де взяти для них жінок?» Бо й жіноцтво було винищене у Веніямина.
17 e noi dobbiamo provvedere con ogni cura e diligenza, affinchè non perisca una tribù d'Israele;	17 І говорили: «Як зберегти те, що зосталось від Веніямина, щоб не перевелось одне коліно в Ізраїлі?
18 ma non possiamo dar loro le nostre figlie, essendo legati dal giuramento e dalla maledizione con cui abbiamo detto: Maledetto chi darà la sua figlia in moglie a quelli di Beniamino ».	18 Тільки ж не можна нам дочок наших віддавати за них, бо сини Ізраїля поклялись, ось як: Проклят, хто віддасть за Веніямина дочку!»
19 Presa poi una risoluzione dissero, « Ecco, la solennità anniversaria del Signore si celebra in Silo, che è a settentrione di Betel, ad oriente della strada che mena da Betel a Sichem, e a mezzodì della città di Lebona ».	19 Та потім сказали собі: щороку, мовляв, буває свято Господнє в Шіло, що лежить на північ від Бетелу, на схід від шляху, що йде вгору від Бетелу до Сихему й на південь від Левони.
20 Poi dettero quest'ordine ai figli di Beniamino: « Andate a nascondervi nelle vigne,	20 Отож дали вони синам Веніямина таку пораду: «Ідіть, засядьтеся в виноградниках та й ждіть,
21 e quando vedrete le figlie di Silo avanzarsi per ballare secondo il costume, uscite all'improvviso dalle vigne, ciascuno se ne prenda una per moglie, e poi tornate nella terra di Beniamino.	21 І як побачите, що дочки Шіло вийдуть на танок і хороводи, вискочіть з виноградників, і кожен з вас нехай викраде собі шілоську дівчину за жінку, та й ідіть додому в землю Веніямина.
22 Quando poi verranno i loro padri e i loro fratelli a lamentarsi di voi e ad accusarvi, diremo loro: « Abbiatene compassione! non le hanno rapite per diritto di guerra e di vittoria; ma dopo avervi pregato di poterle sposare, non avendole loro date, il torto è dalla vostra parte! »	22 Якже прийдуть батьки їхні чи брати скаржитись перед нами, ми відкажемо їм: „Простіть їм на наш рахунок: бо й ми не могли взяти для кожного з них жінки на війні, та й ви не дали їх їм (добровільно); бо тоді були б ви винні.“
23 E i figli di Beniamino fecero secondo l'ordine loro dato: secondo il loro numero, ciascuno si rapi una moglie tra le fanciulle che ballavano, poi se ne tornarono nel loro territorio, a riedificar le città per abitarvi.	23 Так і зробили сини Веніямина: здобули собі, скільки їм було треба жінок між танцюючими, що їх схопили, та й пішли собі назад у своє спадкоємство, відбудували міста й осілись у них.
24 Anche i figli d'Israele, secondo le tribù e le famiglie, se ne tornarono alle loro terre. In quel tempo non vi era re in Israele; ma ciascuno faceva ciò che gli pareva bene.	24 І розійшлись тоді сини Ізраїля звідтіль кожний у своє коліно та до свого роду; кожен повернувся до свого наділу.
	25 Того часу не було царя в Ізраїлі; кожен робив, що йому було довподоби.