Prima lettera ai Corinzi 13

BIBBIA TINTORI	Біблія
1 Quand'io parlassi le lingue degli uomini e degli Angeli, se non ho la carità sono come un bronzo che suona o un cembalo che squilla.	1 Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.
2 E quando avessi la profezia e conoscessi tutti i misteri ed ogni scienza, e quando avessi tutta la fede, fino a trasportare i monti, se non ho la carità, sono un niente.	2 кби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би — ніщо.
3 E quando distribuissi tutto il mio per nutrire i poveri, e sacrificassi il mio corpo ad essere bruciato, se non ho la carità, nulla mi giova.	3 І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.
4 La carità è paziente, la carità è benefica, la carità non è invidiosa, non è insolente, non si gonfia,	4 Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається,
5 non è ambiziosa, non cerca il proprio interesse, non s'irrita, non pensa male,	5 не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;
6 non gode dell'ingiustizia, ma si rallegra della verità.	6 не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;
7 Tutto scusa, tutto crede, tutto spera, tutto sopporta.	7 все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
8 La carità non verrà mai meno. Le profezie passeranno, cesseranno le lingue, la scienza avrà fine;	8 Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.
9 perché imperfettamente conosciamo e imperfettamente pro­fetiamo,	9 Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.
10 e quando sarà venuta la perfezione ciò che è imperfetto dovrà sparire.	10 Коли настане досконале, недосконале зникне.
11 Quando ero bambino parlavo da bambino, avevo gusti da bambino, pensavo da bambino; ma fatto uomo ho smesso le cose che eran da bambino.	11 Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче.
12 Ora noi vediamo come in uno specchio, in modo enimmatico, ma allora vedremo faccia a faccia; ora conosco parzialmente, ma allora conoscerò come io sono conosciuto.	12 Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж — обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.
13 Rimangono per ora tutte e tre: fede, speranza e carità; ma la più grande di esse è la carità.	13 Тепер же зостаються: віра, надія, любов — цих троє; але найбільша з них — любов.