Vangelo secondo Marco 6

BIBBIA TINTORI	Біблія
1 Quindi partitosi di là, si recò nella sua patria, e i suoi discepoli lo seguirono.	1 І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
2 E venuto il sabato, cominciò ad insegnare nella sinagoga; e molti nell'udirlo rimanevano stupiti della sua dottrina e dicevano: Donde mai ha costui queste cose? e che sapienza è mai questa che gli è data? e quali miracoli si operano per le sue mani?	2 Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
3 Non è costui 11 falegname, il figlio di Maria, il fratello di Giacomo, di Giuseppe, di Giuda e di Sirnone? e non abbiamo qui tra noi le sue sorelle? E si scandalizzavano di lui.	3 Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його — хіба не тут між нами? І брали йому це за зле.
4 Ma Gesù diceva loro: Un profeta non è senza onore che nella sua patria, nella sua casa e tra i suoi parenti.	4 Але Ісус промовив до них: Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі.
5 E non poteva fare alcun miracolo e non guari che pochi infermi, imposte loro le mani.	5 І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
6 E si maravigliava della loro incredulità. E andava attorno per i circostanti villaggi, insegnando.	6 і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
7 E chiamò a sè i dodici, e cominciò a mandarli a due a due, dando loro potere sugli spiriti immondi.	7 І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
8 E comandò loro di non prendere nulla pel viaggio, eccetto il bastone: non bisaccia, non pane, non danaro nella cintura;	8 І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, — ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
9 ma andassero calzati di sandali e non portassero due tonache.	9 щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
10 E diceva loro: In qualunque casa entrerete, trattenetevi in essa finche non partiate di là.	10 І говорив їм: До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
11 E se non vorranno ricevervi, nè ascoltarvi, ritiratevi di là, scotete la polvere dai vostri piedi in testimonianza contro di loro.	11 А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов — на свідоцтво їм.
12 Essi, partiti, andavano predicando alla gente che facesse penitenza.	12 Вони, вийшовши, проповідували покаяння,
13 E scacciavano molti demoni, ed ungevano con olio molti infermi e li risanavano.	13 і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
14 Or il re Erode, avendo sentito parlare di Gesù (chè la fama si era sparsa), diceva: Giovanni Battista è risuscitato dai morti e però si operan dei miracoli per lui.	14 І зачув цар Ірод, — бо ім’я його стало явним, — і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
15 Altri invece dicevano: Costui è Elia. Ed altri: E' un profeta, come quelli di una volta.	15 Інші ж твердили: То — Ілля! — а ще інші: То пророк — один із пророків!
16 Ma udite queste cose, Erode disse: Quel Giovanni che io feci decapitare, è risorto da morte, è lui.	16 Зачувши про те Ірод, мовив: То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих.
17 Infatti Erode aveva fatto arrestare e incatenare Giovanni in prigione ad istigazione di Erodiade, moglie di Filippo suo fratello, che egli teneva seco.	17 Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв’язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, — бо оженився був з нею.
18 Perchè Giovanni diceva ad Erode: Non ti è lecito tenere la moglie di tuo fratello.	18 Йоан же казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого.
19 Erodiade gli tendeva insidie e bramava di farlo morire; ma non ci riusciva,	19 Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
20 Perché Erode temeva Giovanni, sapendolo uomo giusto e santo e io teneva in gran conto, e molte cose faceva dopo averlo consultato, e volentieri lo ascoltava.	20 бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
21 Ma venuto il giorno opportuno, Erode, nel suo dì natalizio, imbandì un convito ai grandi della corte, ai capitani e ai primi della Galilea.	21 Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
22 Ed essendo la figlia della stessa Erodiade entrata a ballare e piaciuta ad Erode e ai convitati, il re disse alia fanciulla: Chiedimi quel che vuoi, io te lo darò.	22 увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: Проси в мене чого бажаєш, — я дам тобі!
23 E le giurò: Quel che mi chiederai te lo darò, anche la metà del mio regno.	23 Ще й присягнув їй: Чого б ти тільки в мене просила, — дам тобі, хоч би й половину мого царства.
24 Ed essa, uscita, domandò a sua madre: Che chiederò mai? E quella rispose: La testa di Giovanni Battista.	24 Вийшла вона та й до своєї матері каже: Чого маю просити? Вона ж відповіла: Голову Йоана Христителя!
25 E rientrata subito frettolosamente dal re, gli fece la domanda, dicendo: Voglio che sul momento tu mi dia in un bacile la testa di Giovanni Battista.	25 І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя.
26 E il re ne fu contristato; ma pel giuramento e per i convitati non volle contrariarla;	26 Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
27 e mandò subito il carnefice coll'ordine di portare la testa di lui in un bacile.	27 Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в’язниці,
28 Quello decapitatolo nella prigione, ne portò la testa in un bacile, e la diede alla fanciulla, e la fanciulla la diede a sua madre.	28 приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
29 I discepoli di Giovanni, risaputo il fatto, andarono a prendere il suo corpo e lo posero in un sepolcro.	29 Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
30 Or gli apostoli, tornati a Gesù gli riferirono quanto avevan fatto e insegnato.	30 Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
31 Ed egli disse loro: Venite in disparte, in luogo solitario, a riposarvi un poco. Di fatti la gente che andava e veniva era tanta che essi non avevano neppure il tempo di mangiare.	31 Він їм і каже: Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи. Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
32 E montati in barca, andarono in luogo appartato e deserto.	32 І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.
33 E molti li videro partire e lo notarono; e a piedi da tutte le città concorsero in quel luogo e vi giunsero prima di loro.	33 Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
34 E Gesù sbarcando, vide la gran folla e ne sentì compassione, perchè eran come pecore senza pastore e si mise ad insegnar loro molte cose.	34 Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
35 Ma facendosi tardi, gli si accostarono i discepoli a dirgli: Questo luogo è deserto ed è già tardi.	35 А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
36 Licenziali onde vadano per le campagne vicine e per i villaggi a comprarsi da mangiare.	36 Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із’їсти.
37 Ma egli rispose loro: Date voi a loro da mangiare. E gli dicono: Andremo noi a comprare duecento danari di pane per dar da mangiare ad essi?	37 А він у відповідь їм: Дайте ви їм їсти. Ті йому й кажуть: Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?
38 Dice loro: Quanti pani avete? Andate a vedere, E visto che ebbero, risposero: Cinque e due pesci.	38 Він і же каже їм: Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться. Розвідались вони і кажуть: П’ять, ще й дві риби.
39 E comandò loro di far accomodare tutti a brigate, sull'erba verde.	39 Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
40 E si adagiarono a gruppi di cento e cinquanta.	40 І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.
41 E presi i cinque pani e i due pesci, guardando il cielo, benedisse e spezzò i pani e li detto ai discepoli perchè li mettessero davanti alla gente, ed anche i due pesci li spartì fra tutti.	41 Узяв він п’ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.
42 E tutti mangiarono e si saziarono.	42 І їли всі — й наситились.
43 E portaron via dodici panieri dei pezzi di pano avanzati, ed anche gli avanzi dei pesci.	43 І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
44 Or a mangiare erano cinquemila uomini.	44 Тих же, що їли хліби, було п’ять тисяч чоловік!
45 E subito Gesù obbligò i suoi discepoli a montare in barca e precederlo di là del lago, verso Betsaida, mentre egli licenziava il popolo.	45 І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, — поки він відпустить народ.
46 E preso commiato dalla folla, se ne andò sul monte a pregare.	46 Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.
47 E caduta la sera, la barca era in mezzo al mare, e lui tutto solo a terra.	47 Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.
48 E come vide i discepoli affannati a remigare, per il vento loro contrario, verso la quarta vigilia delia notte andò verso di loro, camminando sulle acque; e voleva oltrepassarli.	48 Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був противний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх.
49 Ma quelli vedutolo camminare sul mare, immaginarono fosse un fantasma e gridarono,	49 Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.
50 che tutti lo videro e ne furono spaventati. E subito rivolse loro la parola, dicendo: Coraggio, son io, non temete.	50 Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!
51 E montò nella barca, da loro, e il vento cessò. E più che mai dentro di sè stupirono;	51 І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру,
52 perchè non avevan capito il fatto dei pani, essendo il loro cuore accecato.	52 бо не розуміли чуда з хлібами — серце їхнє було нечуйне.
53 E passato il lago, vennero nella terra di Genezaret e vi sbarcarono.	53 І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
54 E come furono a terra, subito la gente lo riconobbe.	54 А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали
55 E correndo por tutto il paese, cominciarono a portare gli informi sui loro lettucci, dovunque udivano che egli fosse.	55 і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.
56 E dappertutto ove giungeva, campagne, villaggi, o città che fossero, posavano gli infermi per le piazze e lo pregavano di potergli toccare almeno il lembo della veste; e quanti lo toccarono furono guariti.	56 І куди він тільки приходив, — у села чи міста, чи в слободи, — клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.