Vangelo secondo Matteo - הבשורה על-פי מתי 7

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 אַלְלַי לִי כִּי הָיִיתִי כְּאָסְפֵּי־קַיִץ כְּעֹלְלֹת בָּצִיר אֵין־אֶשְׁכֹּול לֶאֱכֹול בִּכּוּרָה אִוְּתָה נַפְשִׁי	1 Горе мені, бо я став, мов останні літні плоди, немов той виноград по винозборі: ані однієї ягідки, щоб з’їсти, ані однієї спілої вчасно смокви, яких прагну.
2 אָבַד חָסִיד מִן־הָאָרֶץ וְיָשָׁר בָּאָדָם אָיִן כֻּלָּם לְדָמִים יֶאֱרֹבוּ אִישׁ אֶת־אָחִיהוּ יָצוּדוּ חֵרֶם	2 Побожні зникли з краю, нема між людьми справедливих; на кров усі роблять засідки; один на одного сіті закидає.
3 עַל־הָרַע כַּפַּיִם לְהֵיטִיב הַשַּׂר שֹׁאֵל וְהַשֹּׁפֵט בַּשִּׁלּוּם וְהַגָּדֹול דֹּבֵר הַוַּת נַפְשֹׁו הוּא וַיְעַבְּתוּהָ	3 До зла їхні руки спритні; князь вимагає, суддя чинить розправу за хабар, вельможа виявляє свої забаганки, правдою крутить.
4 טֹובָם כְּחֵדֶק יָשָׁר מִמְּסוּכָה יֹום מְצַפֶּיךָ פְּקֻדָּתְךָ בָאָה עַתָּה תִהְיֶה מְבוּכָתָם	4 Найліпший з них, неначе тернина, найправедніший — немов пліт з колючок. День, оповіщений твоїми вартовими, — твоя кара — настає; тепер прийде на них тривога.
5 אַל־תַּאֲמִינוּ בְרֵעַ אַל־תִּבְטְחוּ בְּאַלּוּף מִשֹּׁכֶבֶת חֵיקֶךָ שְׁמֹר פִּתְחֵי־פִיךָ	5 Не довіряйте другові, на приятеля не звіряйтесь, ба й перед тією, що лежить на твоїм лоні, стережи двері уст твоїх.
6 כִּי־בֵן מְנַבֵּל אָב בַּת קָמָה בְאִמָּהּ כַּלָּה בַּחֲמֹתָהּ אֹיְבֵי אִישׁ אַנְשֵׁי בֵיתֹו	6 Бо син батька зневажає, дочка повстає на матір, невістка на свекруху, і кожному його домашні — вороги.
7 וַאֲנִי בַּיהוָה אֲצַפֶּה אֹוחִילָה לֵאלֹהֵי יִשְׁעִי יִשְׁמָעֵנִי אֱלֹהָי	7 Я ж на Господа буду споглядати, надіятись на Бога мого спасіння, і мій Бог мене почує.
8 אַל־תִּשְׂמְחִי אֹיַבְתִּי לִי כִּי נָפַלְתִּי קָמְתִּי כִּי־אֵשֵׁב בַּחֹשֶׁךְ יְהוָה אֹור לִי׃ ס	8 Не тішся надо мною, о мій вороже, бо хоч я впав, але я встану; хоч перебуваю в темряві, — Господь є моє світло.
9 זַעַף יְהוָה אֶשָּׂא כִּי חָטָאתִי לֹו עַד אֲשֶׁר יָרִיב רִיבִי וְעָשָׂה מִשְׁפָּטִי יֹוצִיאֵנִי לָאֹור אֶרְאֶה בְּצִדְקָתֹו	9 Я буду гнів Господній нести, бо я згрішив супроти нього, аж доки не розсудить мою справу, не вчинить суду надо мною. Він виведе мене на світло, я побачу його справедливість.
10 וְתֵרֶא אֹיַבְתִּי וּתְכַסֶּהָ בוּשָׁה הָאֹמְרָה אֵלַי אַיֹּו יְהוָה אֱלֹהָיִךְ עֵינַי תִּרְאֶינָּה בָּהּ עַתָּה תִּהְיֶה לְמִרְמָס כְּטִיט חוּצֹות	10 Тоді мій ворог те побачить і сором його окриє — його, що говорив до мене: «Де Господь, Бог твій?» Очі мої дивитимуться на нього; тепер його будуть топтати, немов на вулиці грязюку.
11 יֹום לִבְנֹות גְּדֵרָיִךְ יֹום הַהוּא יִרְחַק־חֹק	11 День будування твоїх мурів — той день буде усунений далеко.
12 יֹום הוּא וְעָדֶיךָ יָבֹוא לְמִנִּי אַשּׁוּר וְעָרֵי מָצֹור וּלְמִנִּי מָצֹור וְעַד־נָהָר וְיָם מִיָּם וְהַר הָהָר	12 Того дня прийдуть до тебе від Ашшуру аж по міста Єгипту, від Тиру аж по Річку, від моря й до моря, від гори аж по гору.
13 וְהָיְתָה הָאָרֶץ לִשְׁמָמָה עַל־יֹשְׁבֶיהָ מִפְּרִי מַעַלְלֵיהֶם׃ ס	13 Земля стане пустинею через своїх мешканців, з-за їхніх учинків.
14 רְעֵה עַמְּךָ בְשִׁבְטֶךָ צֹאן נַחֲלָתֶךָ שֹׁכְנִי לְבָדָד יַעַר בְּתֹוךְ כַּרְמֶל יִרְעוּ בָשָׁן וְגִלְעָד כִּימֵי עֹולָם	14 Паси народ твій ґирлиґою твоєю, овець спадщини твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду. Нехай собі пасуться у Башані та Гілеаді, як то було за днів днедавніх!
15 כִּימֵי צֵאתְךָ מֵאֶרֶץ מִצְרָיִם אַרְאֶנּוּ נִפְלָאֹות	15 Як за днів виходу з Єгипту, яви нам предивні речі.
16 יִרְאוּ גֹויִם וְיֵבֹשׁוּ מִכֹּל גְּבוּרָתָם יָשִׂימוּ יָד עַל־פֶּה אָזְנֵיהֶם תֶּחֱרַשְׁנָה	16 Народи те побачать і засоромляться, дарма, що такі сильні; на уста покладуть собі руку, вуха в них оглухнуть.
17 יְלַחֲכוּ עָפָר כַּנָּחָשׁ כְּזֹחֲלֵי אֶרֶץ יִרְגְּזוּ מִמִּסְגְּרֹתֵיהֶם אֶל־יְהוָה אֱלֹהֵינוּ יִפְחָדוּ וְיִרְאוּ מִמֶּךָּ	17 Вони будуть лизати порох, мов гадюка; немов тваринки, що по землі в’ються, вони, тремтівши, повилазять із своїх притулків; прийдуть зо страхом до Господа, Бога нашого, — тебе будуть боятись.
18 מִי־אֵל כָּמֹוךָ נֹשֵׂא עָוֹן וְעֹבֵר עַל־פֶּשַׁע לִשְׁאֵרִית נַחֲלָתֹו לֹא־הֶחֱזִיק לָעַד אַפֹּו כִּי־חָפֵץ חֶסֶד הוּא	18 Хто Бог, як ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя.
19 יָשׁוּב יְרַחֲמֵנוּ יִכְבֹּשׁ עֲוֹנֹתֵינוּ וְתַשְׁלִיךְ בִּמְצֻלֹות יָם כָּל־חַטֹּאותָם	19 Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні.
20 תִּתֵּן אֱמֶת לְיַעֲקֹב חֶסֶד לְאַבְרָהָם אֲשֶׁר־נִשְׁבַּעְתָּ לַאֲבֹתֵינוּ מִימֵי קֶדֶם	20 Ти явиш твою вірність Яковові, твою ласку Авраамомі, як ти поклявсь був батькам нашим ще за днів днедавніх.
21 לֹא כָּל־הָאֹמֵר לִי אֲדֹנִי אֲדֹנִי יָבוֹא אֶל־מַלְכוּת הַשָּׁמָיִם כִּי אִם־הָעֹשֶׂה רְצוֹן אָבִי שֶׁבַּשָּׁמָיִם
22 וְהָיָה בַּיּוֹם הַהוּא יֹאמְרוּ רַבִּים אֵלַי אֲדֹנֵינוּ אֲדֹנֵינוּ הֲלֹא בְשִׁמְךָ נִבֵּאנוּ וּבְשִׁמְךָ גֵּרַשְׁנוּ שֵׁדִים וּבְשִׁמְךָ עָשִׂינוּ גְּבוּרוֹת רַבּוֹת
23 אָז אֶעֱנֶה־בָּם לֵאמֹר מֵעוֹלָם לֹא יָדַעְתִּי אֶתְכֶם סוּרוּ מִמֶּנִּי פֹּעֲלֵי הָאָוֶן
24 לָכֵן כָּל־הַשֹּׁמֵעַ אֶת־דְּבָרַי אֵלֶּה וְעָשָׂה אֹתָם אֲדַמֵּהוּ לְאִישׁ חָכָם אֲשֶׁר־בָּנָה אֶת־בֵּיתוֹ עַל־הַסָּלַע
25 וַיֵּרֶד הַגֶּשֶׁם וַיִּשְׁטְפוּ הַנְּהָרוֹת וַיִּשְּׁבוּ הָרוּחוֹת וַיִּגְּעוּ בַּבַּיִת הַהוּא וְלֹא נָפָל כִּי יֻסַּד עַל־הַסָּלַע
26 וְכָל־הַשֹּׁמֵעַ אֶת־דְּבָרַי אֵלֶּה וְלֹא יַעֲשֶׂה אֹתָם יִדְמֶה לְאִישׁ בַּעַר אֲשֶׁר־בָּנָה אֶת־בֵּיתוֹ עַל־הַחוֹל
27 וַיֵּרֶד הַגֶּשֶׁם וַיִּשְׁטְפוּ הַנְּהָרוֹת וַיִּשְּׁבוּ הָרוּחוֹת וַיִּפְגְּעוּ בַּבַּיִת הַהוּא וַיִּפֹּל וַתְּהִי מַפַּלְתּוֹ גְּדוֹלָה
28 וַיְהִי כְּכַלּוֹת יֵשׁוּעַ לְדַבֵּר אֶת־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה וַיִּשְׁתּוֹמֵם הֲמוֹן הָעָם עַל־תּוֹרָתוֹ
29 כִּי הָיָה מְלַמֵּד אוֹתָם כְּבַעַל גְּבוּרָה וְלֹא כַּסּוֹפְרִים