Vangelo secondo Giovanni (يوحنا) 6

SMITH VAN DYKE	Біблія
1 بعد هذا مضى يسوع الى عبر بحر الجليل وهو بحر طبرية.	1 По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.
2 وتبعه جمع كثير لانهم ابصروا آياته التي كان يصنعها في المرضى.	2 І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.
3 فصعد يسوع الى جبل وجلس هناك مع تلاميذه.	3 Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.
4 وكان الفصح عيد اليهود قريبا	4 А було вже недалеко до Пасхи, свята юдейського.
5 فرفع يسوع عينيه ونظر ان جمعا كثيرا مقبل اليه فقال لفيلبس من اين نبتاع خبزا لياكل هؤلاء.	5 Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа: «Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?»
6 وانما قال هذا ليمتحنه لانه هو علم ما هو مزمع ان يفعل.	6 Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.
7 اجابه فيلبس لا يكفيهم خبز بمئتي دينار ليأخذ كل واحد منهم شيئا يسيرا.	7 Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.»
8 قال له واحد من تلاميذه وهو اندراوس اخو سمعان بطرس.	8 Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:
9 هنا غلام معه خمسة ارغفة شعير وسمكتان. ولكن ما هذا لمثل هؤلاء.	9 «Є тут один хлопчина; він має п’ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»
10 فقال يسوع اجعلوا الناس يتكئون. وكان في المكان عشب كثير. فاتكأ الرجال وعددهم نحو خمسة آلاف.	10 І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки — числом тисяч із п’ять.
11 واخذ يسوع الارغفة وشكر ووزع على التلاميذ والتلاميذ اعطوا المتكئين. وكذلك من السمكتين بقدر ما شاءوا.	11 І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.
12 فلما شبعوا قال لتلاميذه اجمعوا الكسر الفاضلة لكي لا يضيع شيء.	12 Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»
13 فجمعوا وملأوا اثنتي عشرة قفة من الكسر من خمسة ارغفة الشعير التي فضلت عن الآكلين.	13 Отож зібрали — і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.
14 فلما رأى الناس الآية التي صنعها يسوع قالوا ان هذا هو بالحقيقة النبي الآتي الى العالم.	14 Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»
15 واما يسوع فاذ علم انهم مزمعون ان يأتوا ويختطفوه ليجعلوه ملكا انصرف ايضا الى الجبل وحده	15 І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, — і віддалився сам-один на гору знов.
16 ولما كان المساء نزل تلاميذه الى البحر.	16 Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя
17 فدخلوا السفينة وكانوا يذهبون الى عبر البحر الى كفرناحوم. وكان الظلام قد اقبل ولم يكن يسوع قد أتى اليهم.	17 і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.
18 وهاج البحر من ريح عظيمة تهب.	18 І схвилювалося море від великого вітровію.
19 فلما كانوا قد جذفوا نحو خمس وعشرين او ثلاثين غلوة نظروا يسوع ماشيا على البحر مقتربا من السفينة فخافوا.	19 Пропливли вони з двадцять п’ять чи тридцять стадій, аж бачать — Ісус іде морем, до човна зближається, — та й налякались.
20 فقال لهم انا هو لا تخافوا.	20 А він же до них: «Це я, не лякайтесь!»
21 فرضوا ان يقبلوه في السفينة وللوقت صارت السفينة الى الارض التي كانوا ذاهبين اليها	21 І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.
22 وفي الغد لما رأى الجمع الذين كانوا واقفين في عبر البحر انه لم تكن هناك سفينة اخرى سوى واحدة وهي تلك التي دخلها تلاميذه وان يسوع لم يدخل السفينة مع تلاميذه بل مضى تلاميذه وحدهم.	22 А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.
23 غير انه جاءت سفن من طبرية الى قرب الموضع الذي اكلوا فيه الخبز اذ شكر الرب.	23 Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.
24 فلما رأى الجمع ان يسوع ليس هو هناك ولا تلاميذه دخلوا هم ايضا السفن وجاءوا الى كفرناحوم يطلبون يسوع.	24 Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
25 ولما وجدوه في عبر البحر قالوا له يا معلّم متى صرت هنا.	25 Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?»
26 اجابهم يسوع وقال الحق الحق اقول لكم انتم تطلبونني ليس لانكم رأيتم آيات بل لانكم اكلتم من الخبز فشبعتم.	26 А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.
27 اعملوا لا للطعام البائد بل للطعام الباقي للحياة الابدية الذي يعطيكم ابن الانسان لان هذا الله الآب قد ختمه.	27 Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, — я
28 فقالوا له ماذا نفعل حتى نعمل اعمال الله.	28 Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?»
29 اجاب يسوع وقال لهم هذا هو عمل الله ان تؤمنوا بالذي هو ارسله.	29 А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже — вірувати в того, кого він послав.»
30 فقالوا له فأية آية تصنع لنرى ونؤمن بك. ماذا تعمل.	30 Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш?
31 آباؤنا اكلوا المّن في البرية كما هو مكتوب انه اعطاهم خبزا من السماء ليأكلوا	31 Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.»
32 فقال لهم يسوع الحق الحق اقول لكم ليس موسى اعطاكم الخبز من السماء بل ابي يعطيكم الخبز الحقيقي من السماء.	32 Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.
33 لان خبز الله هو النازل من السماء الواهب حياة للعالم.	33 Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»
34 فقالوا له يا سيد اعطنا في كل حين هذا الخبز.	34 Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!»
35 فقال لهم يسوع انا هو خبز الحياة. من يقبل اليّ فلا يجوع ومن يؤمن بي فلا يعطش ابدا.	35 Ісус же їм: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене — не голодуватиме; хто в мене вірує — не матиме спраги ніколи.
36 ولكني قلت لكم انكم قد رأيتموني ولستم تؤمنون.	36 Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.
37 كل ما يعطيني الآب فاليّ يقبل ومن يقبل اليّ لا اخرجه خارجا.	37 Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;
38 لاني قد نزلت من السماء ليس لاعمل مشيئتي بل مشيئة الذي ارسلني.	38 бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.
39 وهذه مشيئة الآب الذي ارسلني ان كل ما اعطاني لا أتلف منه شيئا بل اقيمه في اليوم الاخير.	39 Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.
40 لان هذه هي مشيئة الذي ارسلني ان كل من يرى الابن ويؤمن به تكون له حياة ابدية وانا اقيمه في اليوم الاخير	40 Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»
41 فكان اليهود يتذمرون عليه لانه قال انا هو الخبز الذي نزل من السماء.	41 І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,
42 وقالوا أليس هذا هو يسوع ابن يوسف الذي نحن عارفون بابيه وامه. فكيف يقول هذا اني نزلت من السماء.	42 і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»
43 فاجاب يسوع وقال لهم لا تتذمروا فيما بينكم.	43 А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.
44 لا يقدر احد ان يقبل اليّ ان لم يجتذبه الآب الذي ارسلني وانا اقيمه في اليوم الاخير.	44 Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, — і я воскрешу його останнього дня.
45 انه مكتوب في الانبياء ويكون الجميع متعلمين من الله. فكل من سمع من الآب وتعلّم يقبل اليّ.	45 Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.
46 ليس ان احدا رأى الآب الا الذي من الله. هذا قد رأى الآب.	46 Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.
47 الحق الحق اقول لكم من يؤمن بي فله حياة ابدية.	47 Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.
48 انا هو خبز الحياة.	48 Я — хліб життя.
49 آباؤكم اكلوا المنّ في البرية وماتوا.	49 Батьки ваші манну в пустині споживали, — і померли.
50 هذا هو الخبز النازل من السماء لكي يأكل منه الانسان ولا يموت.	50 Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.
51 انا هو الخبز الحي الذي نزل من السماء. ان اكل احد من هذا الخبز يحيا الى الابد. والخبز الذي انا اعطي هو جسدي الذي ابذله من اجل حياة العالم	51 Я — хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу.»
52 فخاصم اليهود بعضهم بعضا قائلين كيف يقدر هذا ان يعطينا جسده لناكل.	52 Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»
53 فقال لهم يسوع الحق الحق اقول لكم ان لم تأكلوا جسد ابن الانسان وتشربوا دمه فليس لكم حياة فيكم.	53 А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.
54 من يأكل جسدي ويشرب دمي فله حياة ابدية وانا اقيمه في اليوم الاخير.	54 Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.
55 لان جسدي ماكل حق ودمي مشرب حق.	55 Бо тіло моє — їжа правдива, і кров моя — правдивий напій.
56 من ياكل جسدي ويشرب دمي يثبت فيّ وانا فيه.	56 Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я — в ньому.
57 كما ارسلني الآب الحي وانا حيّ بالآب فمن يأكلني فهو يحيا بي.	57 Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.
58 هذا هو الخبز الذي نزل من السماء. ليس كما اكل آباؤكم المنّ وماتوا. من يأكل هذا الخبز فانه يحيا الى الابد.	58 Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»
59 قال هذا في المجمع وهو يعلم في كفرناحوم	59 Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.
60 فقال كثيرون من تلاميذه اذ سمعوا ان هذا الكلام صعب. من يقدر ان يسمعه.	60 Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?»
61 فعلم يسوع في نفسه ان تلاميذه يتذمرون على هذا فقال لهم أهذا يعثركم.	61 Ісус же, знавши в собі. що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?
62 فان رأيتم ابن الانسان صاعدا الى حيث كان اولا.	62 А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, — що тоді?
63 الروح هو الذي يحيي. اما الجسد فلا يفيد شيئا. الكلام الذي اكلمكم به هو روح وحياة.	63 Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух — ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.
64 ولكن منكم قوم لا يؤمنون. لان يسوع من البدء علم من هم الذين لا يؤمنون ومن هو الذي يسلمه.	64 Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.
65 فقال. لهذا قلت لكم انه لا يقدر احد ان يأتي اليّ ان لم يعط من ابي	65 Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.»
66 من هذا الوقت رجع كثيرون من تلاميذه الى الوراء ولم يعودوا يمشون معه.	66 Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.
67 فقال يسوع للاثني عشر ألعلكم انتم ايضا تريدون ان تمضوا.	67 Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?»
68 فاجابه سمعان بطرس يا رب الى من نذهب. كلام الحياة الابدية عندك.	68 Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе — слова життя вічного!
69 ونحن قد آمنّا وعرفنا انك انت المسيح ابن الله الحي.	69 Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий.»
70 اجابهم يسوع أليس اني انا اخترتكم الاثني عشر وواحد منكم شيطان.	70 70 Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас — диявол!»
71 قال عن يهوذا سمعان الاسخريوطي. لان هذا كان مزمعا ان يسلمه وهو واحد من الاثني عشر	71 А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, — той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити.