| 1 قولوا لاخواتكم عمّي ولاخوتكم رحامة. | 1 «Та все ж таки синів Ізраїлевих буде числом стільки, як піску морського, що його не можна ні зміряти, ані злічити. І замість до них казати: Ви — не народ мій, — до них казатимуть: Діти Бога живого. |
| 2 حاكموا امكم حاكموا لانها ليست امرأتي وانا لست رجلها لكي تعزل زناها عن وجهها وفسقها من بين ثدييها | 2 Сини Юди й сини Ізраїля зберуться докупи і настановлять над собою одного головою, і вийдуть з краю, великий бо буде день Єзреела. |
| 3 لئلا اجرّدها عريانة واوقفها كيوم ولادتها واجعلها كقفر واصيرها كارض يابسة واميتها بالعطش. | 3 Скажіть вашим братам: Народ мій, — а вашим сестрам: Помилувана. |
| 4 ولا ارحم اولادها لانهم اولاد زنى | 4 Оскаржте вашу матір, оскаржте, бо вона мені не жінка, і я не чоловік їй. Нехай вона усуне з лиця у себе блуд свій, і свої перелюбства з-поміж грудей у себе, |
| 5 لان امهم قد زنت. التي حبلت بهم صنعت خزيا. لانها قالت اذهب وراء محبيّ الذين يعطون خبزي ومائي صوفي وكتاني زيتي واشربتي. | 5 а то я роздягну її догола, зроблю її такою як була в день, коли народилась, зроблю її, немов пустиню, зроблю її, неначе суху землю, я спрагою її заморю. |
| 6 لذلك هانذا اسيج طريقك بالشوك وابني حائطها حتى لا تجد مسالكها. | 6 Дітей її не буду милувати, бо то блудницькі діти, |
| 7 فتتبع محبيها ولا تدركهم وتفتش عليهم ولا تجدهم. فتقول اذهب وارجع الى رجلي الاول لانه حينئذ كان خير لي من الآن | 7 бо мати їх блудувала. Та, що їх зачала, соромом себе покрила, бо говорила: Піду я за коханцями моїми, що мені дають хліб і воду, вовну й льон, олію й напої. |
| 8 وهي لم تعرف اني انا اعطيتها القمح والمسطار والزيت وكثّرت لها فضة وذهبا جعلوه لبعل. | 8 Ось чому я її дорогу глодами загороджу й вимурую мур проти неї, так що вона своїх стежок не знайде. |
| 9 لذلك ارجع وآخذ قمحي في حينه ومسطاري في وقته وانزع صوفي وكتاني اللذين لستر عورتها. | 9 Вона гонитиметься за коханцями своїми, але не дожене їх, шукатиме, та не знайде їх. І тоді скаже: Піду, повернусь до мого першого чоловіка, бо тоді мені ліпше було, ніж нині. |
| 10 والآن اكشف عورتها امام عيون محبيها ولا ينقذها احد من يدي | 10 Вона не визнала, що то я давав їй хліб, молоде вино й свіжу олію, що я обсипав її золотом та сріблом, з яких вона собі ваалів наробила. |
| 11 وابطّل كل افراحها اعيادها ورؤوس شهورها وسبوتها وجميع مواسمها. | 11 Тому я заберу назад у свій час хліб мій, і моє молоде вино в свою пору; я вирву геть вовну й льон мій, якими вона свою голизну прикривала. |
| 12 واخرّب كرمها وتينها اللذين قالت هما اجرتي التي اعطانيها محبيّ واجعلهما وعرا فيأكلهما حيوان البرية. | 12 Тепер відкрию її сором перед очима в її коханців, і ніхто її не врятує з руки моєї. |
| 13 واعاقبها على ايام بعليم التي فيها كانت تبخر لهم وتتزين بخزائمها وحليها وتذهب وراء محبيها وتنساني انا يقول الرب | 13 Край покладу я всім її утіхам, її святам, її новомісяччям, її суботам — усім її врочистостям. |
| 14 لكن هانذا اتملقها واذهب بها الى البرية والاطفها | 14 Я спустошу виноградні лози й смоківниці в неї, що про них вона казала: Це мої подарунки, що мені були дали мої коханці. Я оберну їх на ліс; звір польовий буде їх жерти. |
| 15 واعطيها كرومها من هناك ووادي عخور بابا للرجاء وهي تغني هناك كايام صباها وكيوم صعودها من ارض مصر. | 15 Я її покараю за дні ваалів, коли вона їм кадила та, оздобившися кульчиками й намистами, за коханцями ходила. Мене ж — вона забула! — слово Господнє. |
| 16 ويكون في ذلك اليوم يقول الرب انك تدعينني رجلي ولا تدعينني بعد بعلي. | 16 Ось чому я її заманю і заведу її у пустиню, і буду їй до серця промовляти. |
| 17 وانزع اسماء البعليم من فمها فلا تذكر ايضا باسمائها. | 17 Я дам їй виноградники ізвідти й Ахор-долину, як надії двері. І вона відповість там так, як за днів своєї молодости та як вона виходила з Єгипетського краю. |
| 18 واقطع لهم عهدا في ذلك اليوم مع حيوان البرية وطيور السماء ودبابات الارض واكسر القوس والسيف والحرب من الارض واجعلهم يضطجعون آمنين. | 18 І станеться: того часу, — слово Господнє, — вона буде звати мене: Мій чоловіче! — вона не буде більше мене звати: Мій Ваале! |
| 19 واخطبك لنفسي الى الابد واخطبك لنفسي بالعدل والحق والاحسان والمراحم. | 19 Я викину із уст у неї імена ваалів, їхні ймення не будуть згадуватись більше. |
| 20 اخطبك لنفسي بالامانة فتعرفين الرب. | 20 І я вчиню для них умову з диким звірем, з птаством небесним і з тим, що по землі плазує. Лук, меч, війну — я з землі знищу і дам лежати їм безпечно. |
| 21 ويكون في ذلك اليوم اني استجيب يقول الرب استجيب السموات وهي تستجيب الارض | 21 Я заручу тебе собі навіки, я заручу тебе собі в справедливості й у праві, в ласкавості й у любові. |
| 22 والارض تستجيب القمح والمسطار والزيت وهي تستجيب يزرعيل. | 22 Я заручу тебе собі в вірності, й ти Господа спізнаєш. |
| 23 وازرعها لنفسي في الارض وارحم لورحامة واقول للوعمّي انت شعبي وهو يقول انت الهي | 23 Того часу я відповім, — слово Господнє, — небу, а воно відповість землі. |
| 24 Земля відповість збіжжю, мустові й олії; вони ж відкажуть Єзреелові. |
| 25 Я його засію для мене у краю, помилую я Непомилувану і скажу Не-Мій-Народові: Ти — народ мій, а він скаже: Ти — Бог мій.» |
