Giobbe (ايوب) 21

SMITH VAN DYKE	Біблія
1 فاجاب ايوب وقال	1 Заговорив Іов і мовив:
2 اسمعوا قولي سمعا وليكن هذا تعزيتكم.	2 «Вважайте, слухавши, на моє слово, | і нехай воно втішить вас.
3 احتملوني وانا اتكلم وبعد كلامي استهزئوا.	3 Стерпіть мене, я буду говорити; | як виговорюся — насміхайтесь.
4 اما انا فهل شكواي من انسان. وان كانت فلماذا لا تضيق روحي.	4 Чи ж то на людину моя скарга? | Як тут не бути нетерплячим?
5 تفرسوا فيّ وتعجبوا وضعوا اليد على الفم	5 Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, | затулите рукою уста ваші.
6 عندما اتذكر ارتاع واخذت بشري رعدة.	6 Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, | і моє тіло охоплює тремтіння.
7 لماذا تحيا الاشرار ويشيخون نعم ويتجبّرون قوة.	7 Чому живуть оті нечестиві, | старіються та й ще багатіють?
8 نسلهم قائم امامهم معهم وذريتهم في اعينهم.	8 Їхні діти гараздують перед ними, | нащадки їхні ростуть у них перед очима.
9 بيوتهم آمنة من الخوف وليس عليهم عصا الله.	9 Домівки їхні від страху безпечні, | і бича Божого нема над ними.
10 ثورهم يلقح ولا يخطئ. بقرتهم تنتج ولا تسقط.	10 Їхній бик запліднює, не знемагає; | корова їхня телиться, не скидає.
11 يسرحون مثل الغنم رضّعهم واطفالهم ترقص.	11 Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, | й малеча їхня гарцює.
12 يحملون الدف والعود ويطربون بصوت المزمار.	12 Виспівують під бубон та під цитру, | і веселяться під сопілки голос.
13 يقضون ايامهم بالخير. في لحظة يهبطون الى الهاوية.	13 Провадять дні свої у щасті, | і сходять до Шеолу в мирі.
14 فيقولون للّه ابعد عنا. وبمعرفة طرقك لا نسرّ.	14 А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! | Доріг твоїх не хочемо ми знати!
15 من هو القدير حتى نعبده وماذا ننتفع ان التمسناه	15 Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? | І що за користь нам його благати?
16 هوذا ليس في يدهم خيرهم. لتبعد عني مشورة الاشرار.	16 Чи ж їхнє щастя не в них у руках? | Чи ж рада злих від нього не далека?
17 كم ينطفئ سراج الاشرار ويأتي عليهم بوارهم او يقسم لهم اوجاعا في غضبه	17 Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне | і падає на них нещастя? | Чи часто у своєму гніві він їх губить,
18 او يكونون كالتبن قدام الريح وكالعاصفة التي تسرقها الزوبعة.	18 так, що вони стають, немов солома перед вітром, | немов полова, що її здіймає вихор?
19 الله يخزن اثمه لبنيه. ليجازه نفسه فيعلم.	19 А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? | Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!
20 لتنظر عيناه هلاكه ومن حمة القدير يشرب.	20 Нехай побачить власними очима своє горе, | і з гніву Всемогутнього хай вип’є!
21 فما هي مسرّته في بيته بعده وقد تعيّن عدد شهوره	21 Яка йому журба про дім свій після нього, | коли число місяців у нього пораховане?
22 أالله يعلم معرفة وهو يقضي على العالين.	22 Чи то ж нам Бога знання вчити, | коли він судить щонайвищих?
23 هذا يموت في عين كماله. كله مطمئن وساكن.	23 Один умирає повний сили, | повнотою щасливий та безпечний.
24 احواضه ملآنة لبنا ومخ عظامه طريء.	24 Стегна у нього повні ситі, | кості його набиті шпигом.
25 وذلك يموت بنفس مرة ولم يذق خيرا.	25 А другий умирає наболілою душею, | не скуштувавши щастя.
26 كلاهما يضطجعان معا في التراب والدود يغشاهما	26 Разом лягають у порох, | їх черва вкриває!
27 هوذا قد علمت افكاركم والنيات التي بها تظلمونني.	27 Я знаю добре думки ваші | та замисли, що проти мене куєте.
28 لانكم تقولون اين بيت العاتي واين خيمة مساكن الاشرار.	28 Ви кажете: Де дім вельможі? | Де намет, що грішники у ньому жили?
29 أفلم تسالوا عابري السبيل ولم تفطنوا لدلائلهم.	29 Хіба ви не питали тих, що у світах бували, | над досвідом їхнім не розмишляли,
30 انه ليوم البوار يمسك الشرير ليوم السخط يقادون.	30 що в день біди лихий щаджен буває, | що у день гніву він веселий?
31 من يعلن طريقه لوجهه. ومن يجازيه على ما عمل.	31 Хто йому закине його поведінку ввічі, | і те, що він накоїв, хто йому відплатить?
32 هو الى القبور يقاد وعلى المدفن يسهر.	32 Коли ж його внесуть на цвинтар, | над гробом своїм він чатує.
33 حلو له مدر الوادي. يزحف كل انسان وراءه وقدامه ما لا عدد له.	33 Скиби землі йому солодкі. | За ним ідуть усі люди, а перед ним — нема й ліку!
34 فكيف تعزونني باطلا واجوبتكم بقيت خيانة	34 Що вони варті, ваші втіхи марні? | Таж відповіді ваші — лиш омана!“