Livro dos Salmos 102

SAGRADA BIBLIA	Біблія
1 Prece de um aflito que desabafa sua angústia diante do Senhor. Senhor, ouvi a minha oração, e chegue até vós o meu clamor.	1 Молитва нужденного, що, прибитий горем, виливає свою скаргу перед Богом.
2 Não oculteis de mim a vossa face no dia de minha angústia. Inclinai para mim o vosso ouvido. Quando vos invocar, acudi-me prontamente,	2 Господи, почуй мою молитву; моє благання нехай до тебе ввійде
3 porque meus dias se dissipam como a fumaça, e como um tição consomem-se os meus ossos.	3 Не ховай обличчя твого від мене у день моєї скрути. Прихили до мене твоє вухо, коли до тебе взиваю, вислухай мене скоро.
4 Queimando como erva, meu coração murcha, até me esqueço de comer meu pão.	4 Бо дні мої, як дим, щезають, і мої кості, як жар, тліють.
5 A violência de meus gemidos faz com que se me peguem à pele os ossos.	5 Прибите, мов трава, в’яне моє серце, я забуваю їсти хліб мій.
6 Assemelho-me ao pelicano do deserto, sou como a coruja nas ruínas.	6 Від сильного мого стогнання прилипли мої кості до моєї шкіри.
7 Perdi o sono e gemo, como pássaro solitário no telhado.	7 Я став, мов пелікан у пустині, зробивсь, мов той пугач у руїнах.
8 Insultam-me continuamente os inimigos, em seu furor me atiram imprecações.	8 Не сплю я й стогну, немов самітна пташка на покрівлі.
9 Como cinza do mesmo modo que pão, lágrimas se misturam à minha bebida,	9 Вороги мої ввесь час мене ображають; ті, що лютують проти мене, кленуться мною.
10 devido à vossa cólera indignada, pois me tomastes para me lançar ao longe.	10 Бо я, неначе хліб, їм попіл і напиток мій із сльозами я змішую, —
11 Os meus dias se esvaecem como a sombra da noite e me vou murchando como a relva.	11 через твій гнів і твоє обурення, бо ти мене підняв і кинув.
12 Vós, porém, Senhor, sois eterno, e vosso nome subsiste em todas as gerações.	12 Дні мої, неначе тінь, що простягнулась, і сам я, неначе трава, в’яну.
13 Levantai-vos, pois, e sede propício a Sião; é tempo de compadecer-vos dela, chegou a hora...	13 Ти ж, Господи, сидиш повіки на престолі, й ім’я твоє по всі роди.
14 porque vossos servos têm amor aos seus escombros e se condoem de suas ruínas.	14 Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо час над ним уже змилосердитись, бо прийшла година.
15 E as nações pagãs reverenciarão o vosso nome, Senhor, e os reis da terra prestarão homenagens à vossa glória.	15 Слуги твої люблять його каміння, їм милий його порох.
16 Quando o Senhor tiver reconstruído Sião, e aparecido em sua glória,	16 Народи будуть імени Господнього боятись, і всі царі землі — твоєї слави.
17 quando ele aceitar a oração dos desvalidos e não mais rejeitar as suas súplicas,	17 Коли Господь Сіон відбудує, явиться в своїй славі,
18 escrevam-se estes fatos para a geração futura, e louve o Senhor o povo que há de vir,	18 зглянеться він над молитвою нужденних, молитвою їхньою не погордує.
19 porque o Senhor olhou do alto de seu santuário, do céu ele contemplou a terra;	19 Хай це запишеться для будучого роду, і народ, що буде створений, хвалитиме Господа. Бо він з висоти своєї святині подивився, Господь із небес на землю глянув,
20 para escutar os gemidos dos cativos, para livrar da morte os condenados;	20 щоб почути стогін бранця, щоб визволити призначених на смерть;
21 para que seja aclamado em Sião o nome do Senhor, e em Jerusalém o seu louvor,	21 щоб звіщали ім’я Господа в Сіоні і хвалили його в Єрусалимі,
22 no dia em que se hão de reunir os povos, e os reinos para servir o Senhor.	22 коли разом зберуться народи і царства служити Господеві.
23 Deus esgotou-me as forças no meio do caminho, abreviou-me os dias.	23 Він виснажив у дорозі мою силу, укоротив дні мої.
24 Meu Deus, peço, não me leveis no meio da minha vida, vós cujos anos são eternos.	24 Я кажу: Боже мій, не забирай мене у половині віку мого: літа твої по всі роди!
25 No começo criastes a terra, e o céu é obra de vossas mãos.	25 Спервовіку світу ти заснував землю і небеса — діло рук твоїх.
26 Um e outro passarão, enquanto vós ficareis. Tudo se acaba pelo uso como um traje. Como uma veste, vós os substituís e eles hão de sumir.	26 Вони загинуть, ти ж будеш стояти; все постаріється, немов одежа. Наче вбрання, ти їх міняєш, і вони пройдуть.
27 Mas vós permaneceis o mesmo e vossos anos não têm fim.	27 Ти ж усе той самий, і літам твоїм кінця немає.
28 Os filhos de vossos servos habitarão seguros, e sua posteridade se perpetuará diante de vós.	28 Сини слуг твоїх будуть жити, і їхнє потомство утривалиться перед тобою.