2 Maccabees 6

NEW JERUSALEM	Біблія
1 Shortly afterwards, the king sent Gerontes the Athenian to force the Jews to violate their ancestralcustoms and live no longer by the laws of God;	1 Незабаром цар вислав старця атенця, щоб присилував юдеїв лишити батьківські закони й не жити за Божими законами,
2 and to profane the Temple in Jerusalem and dedicate it to Olympian Zeus, and the one on MountGerizim to Zeus, Patron of Strangers, as the inhabitants of the latter place had requested.	2 осквернити храм, що в Єрусалимі, й назвати його храмом Олімпійського Зевеса, а той, що на Гарізімі, згідно з характером мешканців того міста, — храмом Гостинного Зевеса.
3 The advent of these evils was painful y hard for al the people to bear.	3 Тяжкою, для народу докраю нестерпною була навала так великого лиха.
4 The Temple was fil ed with revel ing and debauchery by the gentiles, who took their pleasure withprostitutes and had intercourse with women in the sacred precincts, introducing other indecencies besides.	4 Храм же наповнили погани розпустою та пияцтвом; вони веселилися з повіями, в святім подвір’ї зближалися з жінками і впроваджували туди негожі речі.
5 The altar of sacrifice was loaded with victims proscribed by the law as profane.	5 Вівтар був повний нечистих жертв заборонених законом.
6 No one might either keep the Sabbath or observe the traditional feasts, or so much as admit to being aJew.	6 Не вільно було ні суботу святкувати, ні дотримувати прадідівських свят, ба навіть і юдеєм називатися.
7 People were driven by harsh compulsion to take part in the monthly ritual meal commemorating theking's birthday; and when a feast of Dionysus occurred, they were forced to wear ivy wreaths and walk in theDionysiac procession.	7 Людей приводили насильно щомісяця в день царських народин, щоб вони їли жертвенне м’ясо. А як наставало свято Діонисія, примушувано їх брати участь у процесіях, увінчуватися плющем.
8 A decree was issued at the instance of the people of Ptolemais for the neighbouring Greek cities,enforcing the same conduct on the Jews there, obliging them to share in the sacrificial meals,	8 За порадою Птолемея, був виданий наказ так само поводитися з юдеями сусідніх грецьких міст і примушувати їх їсти жертвенне м’ясо;
9 and ordering the execution of those who would not voluntarily conform to Greek customs. So it becameclear that disaster was imminent.	9 а тих, що не погодяться прийняти грецьких звичаїв, мали вбивати; так, отже, можна було бачити, яке настало горе!
10 For example, two women were charged with having circumcised their children. They were paradedpublicly round the town, with their babies hung at their breasts, and then hurled over the city wal .	10 Привели бо двох жінок, що обрізали своїх дітей; їм прив’язано їхніх дітей до грудей і, обвівши їх прилюдно по цілому місті, скинули стрімголов з муру.
11 Other people, who had assembled in some near-by caves to keep the seventh day without attractingattention, were denounced to Philip, and were then al burnt to death together, since their consciences would notal ow them to defend themselves, out of respect for the holiness of the day.	11 Про інших, що були повтікали до печер у сусідстві, щоб потайки святкувати день суботній, донесено Филипові, і їх усіх разом спалено, бо вони не могли допомогти собі, шанувавши святий день.
12 Now, I urge anyone who may read this book not to be dismayed at these calamities, but to reflect thatsuch visitations are intended not to destroy our race but to discipline it.	12 Прошу, отже, тих, що їм потрапить у руки ця книга, не розпачувати над тими нещастями, а вірити, що кари впали не погибелі ради, а на науку нашому народові;
13 Indeed, when evil-doers are not left for long to their own devices but incur swift retribution, it is a signof great benevolence.	13 бо не лишати грішників на довгий час, але негайно покарати їх — це знак великої доброти.
14 In the case of other nations, the Master waits patiently for them to attain the ful measure of their sinsbefore he punishes them, but with us he has decided to deal differently,	14 Якщо з іншими народами Владика чекає довготерпеливо, аж сповниться міра їхніх гріхів, щоб їх покарати, то з нами він вирішив інакше,
15 rather than have to punish us later, when our sins come to ful measure.	15 саме — не карати нас наприкінці, коли наші гріхи дійдуть уже до краю.
16 And so he never entirely withdraws his mercy from us; he may discipline us by some disaster, but hedoes not desert his own people.	16 Ось чому він ніколи не позбавляє нас свого милосердя; і хоч карає свій народ нещастями, та ніколи не покидає його.
17 Let this be said simply by way of reminder; we must return to our story without more ado.	17 Тільки, щоб пригадати вам, ми згадали про ці речі; після цих кількох слів повернімось до оповідання.
18 Eleazar, one of the foremost teachers of the Law, a man already advanced in years and of most nobleappearance, had his mouth forced open, to make him eat a piece of pork.	18 Був тоді Єлеазар, один із найвидатніших книжників, муж уже похилий в літах, шляхетний видом; його ж силували їсти свинину, відкривавши йому рота.
19 But he, resolving to die with honour rather than to live disgraced, walked of his own accord to thetorture of the wheel,	19 Та він, воліючи почесну смерть над ганебне життя, подався добровільно на місце тортур,
20 having spat the stuff out, as befits those with the courage to reject what is not lawful to taste, ratherthan live.	20 сплюнувши спершу (на м’ясо), як це й мали б робити всі, які зважились відкинути те, чого навіть з прив’язання до життя не можна їсти.
21 The people supervising the ritual meal, forbidden by the Law, because of the length of time for whichthey had known him, took him aside and privately urged him to have meat brought of a kind he could properlyuse, prepared by himself, and only pretend to eat the portions of sacrificial meat as prescribed by the king;	21 Ті, що були відряджені до беззаконного жертвування здавна знавши цього мужа, взяли його набік і почали його намовляти, щоб приніс м’яса, яке можна було йому споживати, сам собі зготував його та й удав начебто він їсть із жертвенного м’яса, згідно з царським наказом,
22 this action would enable him to escape death, by availing himself of an act of kindness prompted bytheir long friendship.	22 і тим урятував себе від смерти; тож мав би, завдяки давній до них дружбі, зазнати людяного ставлення.
23 But having taken a noble decision worthy of his years and the dignity of his great age and the wel -earned distinction of his grey hairs, worthy too of his impeccable conduct from boyhood, and above al of theholy legislation established by God himself, he answered accordingly, telling them to send him at once to Hades.	23 Та він прийняв шляхетну постанову, гідну свого віку, старечої поважности, посивілого від невтомного труду волосся, добре вихованої змалку поведінки, особливо ж згідну з святим, Богом установленим законом, то ж не вагавшися, заявив, щоб його послали на другий світ.
24 'Pretence', he said, 'does not befit our time of life; many young people would suppose that Eleazar atthe age of ninety had conformed to the foreigners' way of life	24 «Не годиться бо нашому вікові таке вдавати, щоб молодь не думала, що дев’ятдесятлітній Єлеазар перейшов на поганську віру,
25 and, because I had played this part for the sake of a paltry brief spel of life, might themselves be ledastray on my account; I should only bring defilement and disgrace on my old age.	25 та через моє лицемірство, з прив’язання до короткого та незначного життя, і сама не збилась з дороги, — а й собі щоб не накликати на старість сорому та безчестя.
26 Even though for the moment I avoid execution by man, I can never, living or dead, elude the grasp ofthe Almighty.	26 Ба, навіть якби я й уник тепер людської кари, то рук Вседержителя ні живий, ні мертвий не уникну.
27 Therefore if I am man enough to quit this life here and now, I shal prove myself worthy of my old age,	27 Тому коли я тепер помру безбоязно, то виявлюся гідним моєї старости,
28 and I shal have left the young a noble example of how to make a good death, eagerly andgenerously, for the venerable and holy laws.' So saying, he walked straight to the wheel,	28 а для молоді лишу зразок відважної та шляхетної смерти за величні й святі закони». Це сказавши, він, не вагаючись, пішов на місце тортур.
29 while those who were escorting him, recently so wel disposed towards him, turned against him afterthis declaration, which they regarded as sheer madness.	29 Ті, що вели його й що недавно перед тим були зичливі йому, з-за слів, що їх він висказав, поставились до нього неприхильно, вважали бо ці слова за безумство.
30 He for his part, just before he died under the blows, gave a sigh and said, 'The Lord whose knowledgeis holy sees clearly that, though I might have escaped death, from awe of him I gladly endure these agonies ofbody under the lash, and that in my soul I am glad to suffer.'	30 Він же, готовий вмерти від ударів, застогнав і мовив: «Господь у своїй святості й у своєму знанні добре відає, що я, мавши змогу звільнитися від смерти, зношу тілом ці гіркі страждання від ударів, душею ж терплю їх радо заради страху, що його маю перед ним».
31 This was how he died, leaving his death as an example of nobility and a record of virtue not only forthe young but for the greater part of the nation.	31 Отак Єлеазар помер, лишивши своєю смертю не тільки для молоді, але й для багатьох інших з народу приклад відваги та пам’ятку чесноти.