Hebrews 12

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 Therefore, since we are surrounded by so great a cloud of witnesses, let us rid ourselves of every burden and sin that clings to us and persevere in running the race that lies before us	1 Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам,
2 while keeping our eyes fixed on Jesus, the leader and perfecter of faith. For the sake of the joy that lay before him he endured the cross, despising its shame, and has taken his seat at the right of the throne of God.	2 вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.
3 Consider how he endured such opposition from sinners, in order that you may not grow weary and lose heart.	3 Тож думайте про того, хто витерпів від грішників таке велике проти себе противенство, щоб ви, ізнемігшись, не впали духом.
4 In your struggle against sin you have not yet resisted to the point of shedding blood.	4 Ви ще не протиставились до крови в боротьбі проти гріха.
5 You have also forgotten the exhortation addressed to you as sons: "My son, do not disdain the discipline of the Lord or lose heart when reproved by him;	5 І ви забули попередження, що вам, як синам, говорить: «Мій сину, не легковаж Господнім каранням і не падай духом, коли він тебе картає,
6 for whom the Lord loves, he disciplines; he scourges every son he acknowledges."	6 бо кого Господь любить, того карає, і б’є кожного сина, якого приймає.»
7 Endure your trials as "discipline"; God treats you as sons. For what "son" is there whom his father does not discipline?	7 На вашу науку ви терпите. Бог поводиться з вами, як із синами. Хіба є такий син, що його батько не карає?
8 If you are without discipline, in which all have shared, you are not sons but bastards.	8 Коли ж вас виховано без картання, — якого всі зазнають, — то ви незаконновроджені, а не сини.
9 Besides this, we have had our earthly fathers to discipline us, and we respected them. Should we not (then) submit all the more to the Father of spirits and live?	9 А втім, коли ми мали батьків тілесних як виховників і їх поважали, то чи ж не багато більш ми маємо коритися Отцеві духів, і будем жити?
10 They disciplined us for a short time as seemed right to them, but he does so for our benefit, in order that we may share his holiness.	10 Ті бо на короткий час, як знали, нас карали; він же — нам на користь, щоб нас зробити учасниками святости своєї.
11 At the time, all discipline seems a cause not for joy but for pain, yet later it brings the peaceful fruit of righteousness to those who are trained by it.	11 Усяка кара на хвилину здається не чимсь веселим, а сумним, та згодом тим, що на собі її зазнали, вона приносить мирний плід праведности.
12 So strengthen your drooping hands and your weak knees.	12 Ось чому випростайте ваші охлялі руки та зомлілі коліна
13 Make straight paths for your feet, that what is lame may not be dislocated but healed.	13 і зробіть вашим ногам стежки прості, щоб кульгаве не збочило, а радше видужало.
14 Strive for peace with everyone, and for that holiness without which no one will see the Lord.	14 З усіма дбайте про мир та про святість, без якої ніхто Господа не побачить.
15 See to it that no one be deprived of the grace of God, that no bitter root spring up and cause trouble, through which many may become defiled,	15 Пильнуйте, щоб ніхто не залишився без Божої благодаті, щоб якесь гірке коріння, пустивши паростки угору, не наробило заколоту та щоб не заразило багатьох;
16 that no one be an immoral or profane person like Esau, who sold his birthright for a single meal.	16 щоб не було ніякого блудника чи нечестивця, як Ісав, що за одну лиш страву запродав власне первородство.
17 For you know that later, when he wanted to inherit his father's blessing, he was rejected because he found no opportunity to change his mind, even though he sought the blessing with tears.	17 Ви бо знаєте, що потім, як він хотів одержати благословення, він був відкинутий, бо не було в нього змоги змінити рішення, хоч його і просив про це з сльозами.
18 You have not approached that which could be touched and a blazing fire and gloomy darkness and storm	18 Ви ж не приступили до гори, до якої можна рукою доторкнутись, ані до вогню палкого, ані до хмари, ані до темряви, ані до бурі,
19 and a trumpet blast and a voice speaking words such that those who heard begged that no message be further addressed to them,	19 ні до гомону сурми, ані до якогось голосу слів, від якого ті, що його чули, випрошувалися, щоб до них і слова більш не говорити;
20 for they could not bear to hear the command: "If even an animal touches the mountain, it shall be stoned."	20 бо не могли знести наказу: «Навіть і скотина, як до гори діткнеться, буде камінням побита.»
21 Indeed, so fearful was the spectacle that Moses said, "I am terrified and trembling."	21 І таке страшне було видіння, що Мойсей промовив: «Я повен страху і тремчу ввесь!»
22 No, you have approached Mount Zion and the city of the living God, the heavenly Jerusalem, and countless angels in festal gathering,	22 Але ви приступили до гори Сіону й міста Бога живого, до небесного Єрусалиму, до безлічі ангелів, до святкових зборів,
23 and the assembly of the firstborn enrolled in heaven, and God the judge of all, and the spirits of the just made perfect,	23 до церкви первородних, записаних на небі, і до судді всіх — Бога, до духів праведників, що вже дійшли до досконалости,
24 and Jesus, the mediator of a new covenant, and the sprinkled blood that speaks more eloquently than that of Abel.	24 і до Ісуса, посередника нового завіту, і до крови очищення, що промовляє краще, ніж кров Авелева.
25 See that you do not reject the one who speaks. For if they did not escape when they refused the one who warned them on earth, how much more in our case if we turn away from the one who warns from heaven.	25 Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто говорить з неба.
26 His voice shook the earth at that time, but now he has promised, "I will once more shake not only earth but heaven."	26 Того, голос якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи: «Ще раз я захитаю не лиш землю, але й небо.»
27 That phrase, "once more," points to (the) removal of shaken, created things, so that what is unshaken may remain.	27 Те «ще раз» вказує, що захитане, тому що створене, — переміниться, щоб перебувало непохитне.
28 Therefore, we who are receiving the unshakable kingdom should have gratitude, with which we should offer worship pleasing to God in reverence and awe.	28 Тому що ми приймаємо непохитне царство, зберігаймо благодать, то й служімо нею довподоби Богові з побожністю й острахом.
29 For our God is a consuming fire.	29 Бо Бог наш — вогонь, що пожирає.