Psalms 39

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 For the leader, for Jeduthun. A psalm of David.	1 Провідникові хору, Ідутунові. Псалом. Давида.
2 I said, "I will watch my ways, lest I sin with my tongue; I will set a curb on my mouth."	2 Я мовив: Пильнуватиму мої дороги, щоб язиком не согрішити; уздечку накладу собі на рот, поки передо мною беззаконник.
3 Dumb and silent before the wicked, I refrained from any speech. But my sorrow increased;	3 Я занімів, замовкнув понад міру і біль мій роз’ятрився.
4 my heart smoldered within me. In my thoughts a fire blazed up, and I broke into speech:	4 У мене в нутрі запалало моє серце, від думок моїх огонь зайнявся. І слово навернулось на язик мій:
5 LORD, let me know my end, the number of my days, that I may learn how frail I am.	5 Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, який я тлінний.
6 You have given my days a very short span; my life is as nothing before you. All mortals are but a breath. Selah	6 Ось кілька п’ядей завдовжки зробив ти мої дні, і вік мій — немов би ніщо перед тобою; вона лиш подув, — кожна людина,
7 Mere phantoms, we go our way; mere vapor, our restless pursuits; we heap up stores without knowing for whom.	7 лише, як тінь, чоловік проходить, дарма лиш метушиться; громадить, та не знає, хто те збере;
8 And now, Lord, what future do I have? You are my only hope.	8 Та й ось тепер, о Господи, чого я дожидаю? Моя надія в тобі!
9 From all my sins deliver me; let me not be the taunt of fools.	9 Від усіх моїх переступів мене визволь, не дай мене на глум дурному.
10 I was silent and did not open my mouth because you were the one who did this.	10 Я занімів, я уст не розтуляю, бо ти вчинив це.
11 Take your plague away from me; I am ravaged by the touch of your hand.	11 Відверни геть від мене удар твій, — від замаху руки твоєї я пропадаю.
12 You rebuke our guilt and chasten us; you dissolve all we prize like a cobweb. All mortals are but a breath. Selah	12 Карою за провину ти направляєш людину; нищиш, неначе міль, те, що йому миле. Кожна людина — тільки подув.
13 Listen to my prayer, LORD, hear my cry; do not be deaf to my weeping! I sojourn with you like a passing stranger, a guest, like all my ancestors.	13 Вислухай, Господи, мою молитву, нахили вухо до благання мого, не будь глухим на мої сльози. Бо я — приходень у тебе, як усі мої батьки — перехожий.
14 Turn your gaze from me, that I may find peace before I depart to be no more.	14 Відверни від мене твої очі, щоб я міг відідхнути перше, ніж піду, і більш мене не буде.