1 Kings 13

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 A man of God came from Judah to Bethel by the word of the LORD, while Jeroboam was standing at the altar to offer sacrifice.	1 Та ось, за словом Господнім, прийшов з Юдеї в Бетел чоловік Божий, саме тоді, як Єровоам стояв коло жертовника, щоб покадити,
2 He cried out against the altar the word of the LORD: "O altar, altar, the LORD says, 'A child shall be born to the house of David, Josiah by name, who shall slaughter upon you the priests of the high places who offer sacrifice upon you, and he shall burn human bones upon you.'"	2 і, на наказ Господній, крикнув проти жертовника: «Жертовнику, жертовнику! Так каже Господь: Ось домові Давида народиться син, на ім’я Йосія; він заріже на тобі жерців узвиш, що кадять на тобі, і палитиме на тобі чоловічі кістки.»
3 He gave a sign that same day and said: "This is the sign that the LORD has spoken: The altar shall break up and the ashes on it shall be strewn about.	3 Того ж дня дав також знак словами: «Ось знак, що так сказав Господь: цей жертовник розсядеться, і попіл, що на ньому, розсиплеться.»
4 When King Jeroboam heard what the man of God was crying out against the altar, he stretched forth his hand from the altar and said, "Seize him!" But the hand he stretched forth against him withered, so that he could not draw it back.	4 Як тільки цар Єровоам почув слово Божого чоловіка, що цей крикнув проти жертовника в Бетелі, простяг від жертовника руку й повелів: «Схопіть його!» Але рука, що він простяг проти нього, всохла, і він не міг повернути її назад до себе.
5 Moreover, the altar broke up and the ashes from it were strewn about--the sign the man of God had given as the word of the LORD.	5 Жертовник же розсівся, і попіл з жертовника розсипався, на знак, який дав Божий чоловік за наказом Господнім.
6 Then the king appealed to the man of God. "Entreat the LORD, your God," he said, "and intercede for me that I may be able to withdraw my hand." So the man of God entreated the LORD, and the king recovered the normal use of his hand.	6 Тоді цар звернувся до Божого чоловіка й сказав: «Ублагай, прошу, обличчя Господа, Бога твого, і помолися за мене, щоб моя рука знов повернулась до мене.» Виблагав Божий чоловік обличчя Господнє, і царева рука повернулася знов до нього і стала, як перше.
7 "Come home with me for some refreshment," the king invited the man of God, "and I will give you a present."	7 І сказав цар до Божого чоловіка: «Ходи зо мною до господи і покріпись, і дам тобі гостинця!»
8 "If you gave me half your kingdom," the man of God said to the king, "I would not go with you, nor eat bread or drink water in this place.	8 Та Божий чоловік сказав цареві: «Хоч би ти давав мені половину твого дому я не піду з тобою; нічого не буду ані їсти, ані пити на цім місці,
9 For I was instructed by the word of the LORD not to eat bread or drink water and not to return by the way I came."	9 бо так мені заповідано словом Господнім: не їстимеш, мовляв, ані не питимеш нічого і не повернешся тією дорогою, що йшов.»
10 So he departed by another road and did not go back the way he had come to Bethel.	10 От і пішов він іншою дорогою; не повернувся дорогою, якою прийшов у Бетел.
11 There was an old prophet living in the city, whose sons came and told him all that the man of God had done that day in Bethel. When they repeated to their father the words he had spoken to the king,	11 Жив у Бетелі один старий пророк. Сини його прийшли та й оповіли йому все, що зробив Божий чоловік у Бетелі того дня, і слова, що він сказав цареві, вони теж оповіли своєму батькові.
12 the father asked them, "Which way did he go?" And his sons pointed out to him the road taken by the man of God who had come from Judah.	12 Батько спитав їх: «Яким шляхом пішов він звідси?» Сини вказали йому дорогу, якою пішов Божий чоловік, що був прийшов з Юдеї.
13 Then he said to his sons, "Saddle the ass for me." When they had saddled it, he mounted	13 Він повелів синам: «Сідлайте мені осла.» І як осідлали йому осла, сів він на нього
14 and followed the man of God, whom he found seated under a terebinth. When he asked him, "Are you the man of God who came from Judah?" he answered, "Yes."	14 та й поїхав слідом за Божим чоловіком і знайшов його, як він сидів під дубом. Питає його: «Чи ти Божий чоловік, що прийшов з Юдеї?» Той відповів: «Я.»
15 Then he said, "Come home with me and have some bread."	15 І просить його: «Ходи зо мною та з’їси щось.»
16 "I cannot go back with you, and I cannot eat bread or drink water with you in this place," he answered,	16 Він же відповідає: «Не можу повернутися з тобою й піти до тебе, не можу нічого ні їсти, ні пити тут з тобою,
17 "for I was told by the word of the LORD neither to eat bread nor drink water here, and not to go back the way I came."	17 бо Господь мені наказав: Не їстимеш ані не питимеш нічого там і не повернешся дорогою, якою прийшов.»
18 But he said to him, "I, too, am a prophet like you, and an angel told me in the word of the LORD to bring you back with me to my house and to have you eat bread and drink water." He was lying to him, however.	18 І каже той йому: «Я теж пророк, як і ти, і ангел говорив мені на наказ Господній: Заверни його до себе в хату, щоб він щось із’їв і випив.» Так обманув він його.
19 So he went back with him, and ate bread and drank water in his house.	19 Вернувся той до нього та й їв і пив у нього.
20 But while they were sitting at table, the LORD spoke to the prophet who had brought him back,	20 Та ось коли вони були ще за столом, прийшло слово Господнє до пророка, що завернув його,
21 and he cried out to the man of God who had come from Judah: "The LORD says, 'Because you rebelled against the command of the LORD and did not keep the command which the LORD, your God, gave you,	21 і закликав він до Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї: «Так говорить Господь: За те, що ти спротивився Господньому велінню і не пильнував заповіді, яку заповідав тобі Господь, Бог твій,
22 but returned and ate bread and drank water in the place where he told you to do neither, your corpse shall not be brought to the grave of your ancestors.'"	22 а повернувся та їв і пив на місці, про яке він сказав тобі, щоб ти не їв і не пив там, — тіло твоє не ввійде до гробу батьків твоїх.»
23 After he had eaten bread and drunk water, the ass was saddled for him, and he again	23 Після того, як той наївся й напився, пророк осідлав йому осла, і він від’їхав.
24 set out. But a lion met him on the road, and killed him. His corpse lay sprawled on the road, and the ass remained standing by it, and so did the lion.	24 Та як уже їхав, зустрів його в дорозі лев та й вмертвив його. І лежав його труп, простягнутий на дорозі, а осел стояв коло нього, стояв і лев коло трупа.
25 Some passers-by saw the body lying in the road, with the lion standing beside it, and carried the news to the city where the old prophet lived.	25 Якже проходили люди мимо, побачили труп, простягнутий на дорозі й лева, що стояв коло трупа. Прийшли вони й розповіли про це в місті, де жив старий пророк.
26 On hearing it, the prophet who had brought him back from his journey said: "It is the man of God who rebelled against the command of the LORD. He has delivered him to a lion, which mangled and killed him, as the LORD predicted to him."	26 Почувши про це пророк, що завернув був його з дороги, сказав: «Це Божий чоловік, що спротивився Господньому велінню, тим і видав Господь його левові, що роздер його на смерть, за словом, що Господь сказав йому.»
27 Then he said to his sons, "Saddle the ass for me." When they had saddled it,	27 І сказав синам своїм: «Осідлайте мені осла!» Ті осідлали.
28 he went off and found the body lying in the road with the ass and the lion standing beside it. The lion had not eaten the body nor had it harmed the ass.	28 Поїхав він і знайшов трупа, простягнутого на дорозі; осел же і лев стояли коло нього. Лев не жер трупа і не роздер осла.
29 The prophet lifted up the body of the man of God and put it on the ass, and brought it back to the city to mourn over it and to bury it.	29 Підняв він трупа Божого чоловіка, поклав на осла та привіз назад. Отак прийшов старий пророк у своє місто, щоб оплакати та поховати його.
30 He laid the man's body in his own grave, and they mourned over it: "Alas, my brother!"	30 Він поклав трупа до своєї гробниці, і плакали по ньому: «Ой братіку мій!»
31 After he had buried him, he said to his sons, "When I die, bury me in the grave where the man of God is buried. Lay my remains beside his.	31 А поховавши його, сказав він до своїх синів: «Як вмру, то поховайте мене у гробниці, де поховано Божого чоловіка; коло його костей покладіть мої кості,
32 For the word of the LORD which he proclaimed against the altar in Bethel and against all the shrines on the high places in the cities of Samaria shall certainly come to pass."	32 бо збудеться напевно слово, що він, на Господнє веління, крикнув проти жертовника в Бетелі та проти всіх капищ, що на узвишшях у містах самарійських.»
33 Jeroboam did not give up his evil ways after this event, but again made priests for the high places from among the common people. Whoever desired it was consecrated and became a priest of the high places.	33 Але й після цього не звернув Єровоам із своєї лихої дороги, а настановляв і далі з простих людей Жерцями на висотах. Хто тільки хотів, того призначав він жерцем на узвишшях.
34 This was a sin on the part of the house of Jeroboam for which it was to be cut off and destroyed from the earth.	34 Оце ж і звело дім Єровоама до гріха, що призвів його до погибелі й заглади з лиця землі.