Cantico 2

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 Io fiore del campo, e giglio delle valli.	1 Я — нарцис шаронський, лілея на долині. Молодий:
2 Come il giglio in mezzo alle spine, così la mia diletta tralle fanciulle.	2 Що та лілея між будяками, то моя люба між дочками. Молода:
3 Come il melo tralle piante salvatiche, così il mio diletto trai figli; all'ombra di lui, che è il mio desiderio, io mi assisi, e il suo frutto al mio palato fu dolce.	3 Що яблуня між лісовими деревами, то любий мій між синами! У його холодку, що так бажала, я сіла і плід його був солодкий моєму піднебінню.
4 M'introdusse nella conserva dei vini: contro di me pose in ordinanza la carità.	4 Він увів мене в бенкетний покій, і любов — стяг його надо мною.
5 Sostenetemi co' fiori, stivatemi co 'pomi, perchè io languisco d'amore.	5 Підсильте мене тістечками виноградними, яблуками мене одушевляйте, бо я з любови знемагаю.
6 La sinistra di lui sotto il mio capo, e la destra di lui mi abbraccerà.	6 Ліва рука його під головою в мене, а правою він мене обіймає. Молодий:
7 Io vi scongiuro, o figliuole di Gerusalemme, pe' caprioli, e pe' cervi de'campi, che non rompiate il sonno della Diletta, e non la facciate svegliare sino a tanto, che ella il voglia.	7 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче. Молода:
8 Voce del mio Diletto: ecco, ch'egli viene saltellando pei monti, travalicando i colli.	8 Уважно! Мій любий! Ось він іде, він стрибає по горах, по горбках скаче.
9 Il mio Diletto è somigliante ad un capriolo, e ad un cerbiatto: eccolo che si sta dietro alla nostra parte riguardando per le finestre, e osservando per le gelosie.	9 Мій любий — немов олениця або оленятко. Он він стоїть за нашою стіною, крізь вікна заглядає, крізь ґрати зазирає.
10 Ecco, che il mio Diletto mi parla. Sorgi, affrettati, o mia Diletta, colomba mia, speciosa mia, e vieni.	10 Заговорив мій любий і сказав до мене: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!
11 Perocché già l'inverno passò, i tempo piovoso andò via, e sparì.	11 Глянь бо: зима минула, дощі прогули, прошуміли.
12 I fiori apparvero sulla nostra terra, il tempo di potare è venuto: la voce della tortorella si udì nella nostra campagna.	12 Вже квіти на землі з’явились, пора пісень настала, і голос горлиці вже чути в краю нашім.
13 Il fico ha messo fuora i frutti suoi primaticci: le vigne fiorite han dato il loro odore: sorgi, o mia Diletta, mia speciosa, e vieni.	13 Смоковниця бруньки вже виганяє, і виноград, у цвіту пахощі розливає. Устань, іди, моя люба! Ходи, моя прегарна!
14 Colomba mia nelle fessure della pietra, nell'apertura della maceria: fammi vedere il tuo volto, la tua voce si faccia sentire alle mie orecchie; perocché dolce è la tua voce, e bello il tuo volto.	14 Моя голубко, у щілинах скелястих, у сховку стрімкої кручі! Дай глянути на твоє личко, дай голос твій почути! Бо голос твій солодкий, і личко твоє принадне.»
15 Pigliateci le piccole volpi, chedanno il guasto alle vigne; perocché la nostra vigna è già in fiore.	15 Спіймайте нам лисиць, лисиць маленьких, що виноградники нівечать, наші виноградники у цвіту.
16 A me il Diletto mio, e io a lui, il quale tra i gigli pascola. Fino a tanto che il giorno spunti, e le ombre declinino.	16 Мій любий — мій, а я його, — його, що пасе між лілеями.
17 Ritorna: sii tu simile, o mio Diletto, al capriolo, e al cerbiatto sui monti di Bether.	17 Покіль день дише холодочком і тіні утікають, вернись, мій любий! Будь, як газеля або як оленятко на горах Бетер!