Salmi 80

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 Salmo dello itesso Asaph. Esultate lodando Dio aiuto nostro: alzate voci di giubilo al Dio di Giacobbe.	1 Провідникові хору. На мелодію «Лілея свідоцтва». Псалом. Асафа.
2 Intonate salmi, e sonate il timpano, il dolce salterò insieme colla cetra.	2 О Пастирю Ізраїля, прихили вухо Ти, що ведеш Йосифа, як отару, ти, що на херувимах возсідаєш, як у сяйві!
3 Date fiato alla buccina nel novilunio, nel giorno insigne di vostra solennità.	3 Перед Ефраїмом і Веніямином і Манассією збуди твою потугу й прийди нам на спасіння.
4 Imperocché tal e il comando dato ad Israele, e il rito istituito dal Dio di Giacobbe.	4 О Боже, віднови нас, засяй твоїм обличчям, і спасемося.
5 Egli lo ha ordinato per memoria a Giuseppe quando usci dalla terra d'Egitto, quando udì una lingua, che a lui era ignota.	5 Господи Боже Сил, докіль палатимеш гнівом, не зважаючи на мольби твого народу?
6 Sgravò (Dio) gli omeri di lui da' pesi: le mani di lui avean servito a portare i corbelli.	6 Ти годував їх хлібом із сльозами, і поїв їх слізьми щедро.
7 Mi invocasti nella tribolazione, e io ti liberai: ti esaudii nella cupa tempesta: feci prova di te alle acque di contraddizione.	7 Ти видав нас на наругу сусідам нашим, і вороги наші залюбки з нас глузують.
8 Ascolta, popol mio, ed io ti istruirò: se tu ascolterai me, o Israele, non sarà presso di te dio novello, né adorerai dio straniero.	8 О Боже сил, обнови нас, засяй твоїм обличчям, і ми спасемося.
9 Imperocché io sono il Signore Dìo tuo, che ti trassi dalla terra d'Egitto: dilata la tua bocca, ed io adempirò i tuoi voti.	9 Вирвав єси з Єгипту лозу виноградну, прогнав народи, щоб її насадити;
10 Ma il popol mio non ascoltò la mia voce, e Israele non mi credette.	10 приготував ти для неї місце, вона пустила корінь і заповнила землю.
11 E io li lasciai andare secondo i desiderj del loro cuore: cammineranno secondo i vani loro consigli.	11 Гори вкрились її тінню, віттям її — кедри високі.
12 Se il popol mio mi avesse ascoltato, se nelle mie vie avesse camminato Israele,	12 Вона розкинула свої гілляки аж до моря, а паростки свої аж до самої річки.
13 Con facilità avrei forse umiliati i loro nemici; e sopra color, che gli affliggono avrei stesa la mia mano.	13 Навіщо розвалив ти огорожу її, що й обривають її всі перехожі,
14 I nemici del Signore a lui mancaron di fede, ma verrà il loro tempo, che sarà eterno.	14 пустошить її вепр із лісу, і дикий звір на ній випасається?
15 Ed ei gli ha nudriti di ottimo frumento: e gli ha saziati del miele, che usciva dal masso.	15 О Боже сил, повернись бо! Споглянь із неба й подивися; навідайсь до лози цієї,
	16 до пагінця, що твоя правиця посадила, до парости, що укріпив єси для себе.
	17 Ті, що вогнем її спалили, стяли, нехай погинуть від погрози обличчя твого.
	18 Нехай твоя рука буде на чоловікові твоєї правиці, на сині людськім, що його укріпив єси для себе.
	19 Ми не відступимо від тебе; живи нас, і ми визнаватимемо твоє ім’я.
	20 Господи Боже сил, обнови нас, засяй твоїм обличчям, ми спасемося!