Livre de la Sagesse 17

JERUSALEM	Біблія
1 Oui, tes jugements sont grands et inexplicables, c'est pourquoi des âmes sans instruction se sontégarées.	1 Справді великі суди твої і незглибимі! | Тому то свавільні душі й заблукали.
2 Alors que des impies s'imaginaient tenir en leur pouvoir une nation sainte, devenus prisonniers desténèbres, dans les entraves d'une longue nuit, ils gisaient enfermés sous leurs toits, bannis de la providenceéternelle.	2 Гадавши беззаконні, що можуть люд святий гнобити, | темряви в’язні, скуті довгою ніччю, | замкнені в хатах, лежали вони | далеко від вічного Провидіння;
3 Alors qu'ils pensaient demeurer cachés avec leurs péchés secrets, sous le sombre voile de l'oubli,ils furent dispersés, en proie à de terribles frayeurs, épouvantés par des fantômes.	3 міркувавши бо, що можуть із своїми прихованими гріхами затаїтись | під темним серпанком забуття, | вони, сполохані страшними появами, розбіглись.
4 Car le réduit qui les abritait ne les préservait pas de la peur; des bruits effrayants retentissaientautour d'eux, et des spectres lugubres, au visage morne, leur apparaissaient.	4 Бо закуток, де вони причаїлись, їх не охороняв від страху. | Жахливий шум лунав круг них, | і привиди сумнолиці та тужливі їм з’являлись.
5 Aucun feu n'avait assez de force pour les éclairer, et l'éclat étincelant des étoiles ne parvenait pas àilluminer cette horrible nuit.	5 Ніяка сила вогню не могла світити, | ні ясне сяйво зір | не могло тієї страшної ночі роз’яснити.
6 Seule brillait pour eux une masse de feu qui s'allumait d'elle-même, semant la peur, et, terrifiés,une fois disparue cette vision, ils tenaient pour pire ce qu'ils venaient de voir.	6 З’являлось їм тільки страховидне вогнище, яке само займалось; | для них же, наляканих, коли те видиво вже зникло з очей, | — те, на що дивились, здавалось ще гіршим.
7 Les artifices de l'art magique demeuraient impuissants, et sa prétention à l'intelligence étaithonteusement confondue;	7 Чаклунського вміння дитячі облуди провалились, | і порожні хвастощі мудрістю побила ганьба.
8 car ceux qui promettaient de bannir de l'âme malade les terreurs et les troubles étaient eux-mêmesmalades d'une peur ridicule.	8 Бо ті, що обіцяли від хворої душі страхи й неспокої відігнати, | самі захворіли на сміховинну боязливість.
9 Même si rien d'effrayant ne leur faisait peur, les passages de bestioles et les sifflements de reptilesles frappaient de panique,	9 Бо хоч і ніщо страшне їх не лякало, | та наполохані човганням тварюк і гадюк сичанням, гинули з переляку, | не наважувалися й дивитись у повітря, | якого ніяким робом не можна уникнути.
10 ils périssaient, tremblants de frayeur, et refusant même de regarder cet air, que d'aucune manièreon ne peut fuir.	10 Лукавство — боязливе, воно засуджене власним свідоцтвом, | воно під натиском- сумління завжди збільшує лихо.
11 Car la perversité s'avère singulièrement lâche et se condamne elle-même; pressée par laconscience, toujours elle grossit les difficultés.	11 Бо страх це ніщо інше, | як занехаяння допомоги, що її розум постачає.
12 La peur en effet n'est rien d'autre que la défaillance des secours de la réflexion;	12 А як менше внутрішнє сподівання, | то більшим уважається незнання причини, яка наводить муку.
13 moins on compte intérieurement sur eux, plus on trouve grave d'ignorer la cause qui provoque letourment.	13 Тих же, — що в ту ніч, справді безсильну, | яка вийшла з глибини немічного аду, | заснули тим самим сном, —
14 Pour eux, durant cette nuit vraiment impuissante, sortie des profondeurs de l'Hadès impuissant,endormis d'un même sommeil,	14 мучили страшні привиди, | знесилював душі занепад, | раптовий бо й нежданний страх огортав їх.
15 ils étaient tantôt poursuivis par des spectres monstrueux, tantôt paralysés par la défaillance deleur âme; car une peur subite et inattendue les avait envahis.	15 Так кожний, хто б він не був, там падав | і сидів замкнений у в’язниці без засувів.
16 Ainsi encore, celui qui tombait là, quel qu'il fût, se trouvait emprisonné, enfermé dans cette geôlesans verrous.	16 Чи то був хлібороб, чи то чабан, | чи робітник, що працював собі окремо, | — заскочений, корився неминучій нужді: | всіх бо зв’язали одні й ті самі пута темряви.
17 Qu'on fût laboureur ou berger, ou qu'on fût occupé à des travaux dans le désert, surpris, onsubissait l'inéluctable nécessité;	17 І чи то вітер, що свище, | чи приємний спів пташок у густих гілляках, | чи шум води, що рвучко тече, | чи різкий гуркіт скель, що падають уділ,
18 car tous avaient été liés par une même chaîne de ténèbres. Le vent qui siffle, le chant mélodieuxdes oiseaux dans les rameaux touffus, le bruit cadencé d'une eau coulant avec violence,	18 чи тварин невидимий біг скоком, | чи звірів прелютих потужне ревіння, | чи відгомін, що відбивається в гірських проваллях, | — усе це лякало їх, і вони охлявали знемогою.
19 le rude fracas des pierres dégringolant, la course invisible d'animaux bondissants, le rugissementdes bêtes les plus sauvages, l'écho se répercutant au creux des montagnes, tout les terrorisait et les paralysait.	19 Увесь бо світ яснів блискучим світлом | і клопотавсь без перешкоди справами своїми.
20 Car le monde entier était éclairé par une lumière étincelante et vaquait librement à ses travaux;	20 Тільки глупа ніч над ними повисла, | образ пітьми, що мала прийти на них. | Та вони самі були для себе тяжчі від пітьми.
21 sur eux seuls s'étendait une pesante nuit, image des ténèbres qui devaient les recevoir. Mais ilsétaient à eux-mêmes plus pesants que les ténèbres.