Lettera agli Ebrei - Hebrews 10

GREEK BIBLE	Біблія
1 Διοτι ο νομος, εχων σκιαν των μελλοντων αγαθων, ουχι αυτην την εικονα των πραγματων, δεν δυναται ποτε δια των αυτων θυσιων, τας οποιας προσφερουσι κατ' ενιαυτον παντοτε να τελειοποιηση τους προσερχομενους?	1 Закон бо, мавши лиш тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, повсякчасно зробити досконалими тих, які приступають до Бога.
2 επειδη τοτε δεν ηθελον παυσει να προσφερωνται, διοτι οι λατρευται απαξ καθαρισθεντες, δεν ηθελον εχει πλεον ουδεμιαν συνειδησιν αμαρτιων?	2 Чи ж їх не перестали б приносити, коли б ті, що служать, очистившись раз назавжди, не мали більше ніякої свідомости гріхів?
3 αλλ' εν αυταις γινεται κατ' ενιαυτον αναμνησις αμαρτιων?	3 Власне, навпаки: ними нагадуються щороку гріхи,
4 διοτι αδυνατον ειναι αιμα ταυρων και τραγων να αφαιρη αμαρτιας.	4 бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи.
5 Δια τουτο εισερχομενος εις τον κοσμον, λεγει? Θυσιαν και προσφοραν δεν ηθελησας, αλλ' ητοιμασας εις εμε σωμα?	5 Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені.
6 εις ολοκαυτωματα και προσφορας περι αμαρτιας δεν ευηρεστηθης?	6 Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи.
7 τοτε ειπον? Ιδου, ερχομαι, εν τω τομω του βιβλιου ειναι γεγραμμενον περι εμου, δια να καμω, ω Θεε, το θελημα σου.	7 Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.»
8 Αφου ειπεν ανωτερω οτι θυσιαν και προσφοραν και ολοκαυτωματα και προσφορας περι αμαρτιας δεν ηθελησας ουδε ευηρεστηθης εις αυτας, αιτινες προσφερονται κατα τον νομον,	8 Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав:
9 τοτε ειπεν? Ιδου, ερχομαι δια να καμω, ω Θεε, το θελημα σου. Αναιρει το πρωτον, δια να συστηση το δευτερον.	9 «Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге.
10 Με το οποιον θελημα ειμεθα ηγιασμενοι δια της προσφορας του σωματος του Ιησου Χριστου απαξ γενομενης.	10 Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди.
11 Και πας μεν ιερευς ισταται καθ' ημεραν λειτουργων και τας αυτας πολλακις προσφερων θυσιας, αιτινες ποτε δεν δυνανται να αφαιρεσωσιν αμαρτιας?	11 Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити.
12 αλλ' αυτος αφου προσεφερε μιαν θυσιαν υπερ αμαρτιων, εκαθησε διαπαντος εν δεξια του Θεου,	12 Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога,
13 προσμενων του λοιπου εωσου τεθωσιν οι εχθροι αυτου υποποδιον των ποδων αυτου.	13 чекаючи далі, поки його вороги не будуть покладені, як підніжок, йому під ноги.
14 Διοτι με μιαν προσφοραν ετελειοποιησε δια παντος τους αγιαζομενους.	14 Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються.
15 Μαρτυρει δε εις ημας και το Πνευμα το Αγιον? διοτι αφου ειπε προτερον,	15 Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже:
16 Αυτη ειναι η διαθηκη, την οποιαν θελω καμει προς αυτους μετα τας ημερας εκεινας, λεγει ο Κυριος? Θελω δωσει τους νομους μου εις τας καρδιας αυτων και θελω γραψει αυτους επι των διανοιων αυτων, προσθετει,	16 «Ось той завіт, що його я по тих днях заключу з ними, каже Господь: вкладу мої закони в серця їхні, й на умах їхніх випишу їх.
17 Και τας αμαρτιας αυτων και τας ανομιας αυτων δεν θελω ενθυμεισθαι πλεον.	17 Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму.»
18 Οπου δε ειναι αφεσις τουτων, δεν ειναι πλεον προσφορα περι αμαρτιας.	18 А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи.
19 Εχοντες λοιπον, αδελφοι, παρρησιαν να εισελθωμεν εις τα αγια δια του αιματος του Ιησου,	19 Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині,
20 δια νεας και ζωσης οδου, την οποιαν καθιερωσεν εις ημας δια του καταπετασματος, τουτεστι της σαρκος αυτου,	20 який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом,
21 και εχοντες ιερεα μεγαν επι τον οικον του Θεου,	21 і маючи великого священика над Божим домом,
22 ας πλησιαζωμεν μετα αληθινης καρδιας εν πληροφορια πιστεως, εχοντες τας καρδιας ημων κεκαθαρμενας απο συνειδησεως πονηρας και λελουμενοι το σωμα με υδωρ καθαρον?	22 приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою.
23 ας κρατωμεν την ομολογιαν της ελπιδος ασαλευτον? διοτι πιστος ο υποσχεθεις?	23 Держімо непохитне визнання надії, — бо той, хто обіцяв, вірний.
24 και ας φροντιζωμεν περι αλληλων, παρακινουντες εις αγαπην και καλα εργα,	24 І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих;
25 μη αφινοντες το να συνερχωμεθα ομου, καθως ειναι συνηθεια εις τινας, αλλα προτρεποντες αλληλους, και τοσουτω μαλλον, οσον βλεπετε πλησιαζουσαν την ημεραν.	25 не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день.
26 Διοτι εαν ημεις αμαρτανωμεν εκουσιως, αφου ελαβομεν την γνωσιν της αληθειας, δεν απολειπεται πλεον θυσια περι αμαρτιων,	26 Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви,
27 αλλα φοβερα τις απεκδοχη κρισεως και εξαψις πυρος, το οποιον μελλει να κατατρωγη τους εναντιους.	27 а якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників.
28 Εαν τις αθετηση τον νομον του Μωυσεως, επι δυο η τριων μαρτυρων αποθνησκει χωρις ελεος?	28 Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках.
29 ποσον στοχαζεσθε χειροτερας τιμωριας θελει κριθη αξιος ο καταπατησας τον Υιον του Θεου και νομισας κοινον το αιμα της διαθηκης, με το οποιον ηγιασθη, και υβρισας το Πνευμα της χαριτος;	29 Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив?
30 Διοτι εξευρομεν τον ειποντα? Εις εμε ανηκει η εκδικησις, εγω θελω καμει ανταποδοσιν, λεγει Κυριος? και παλιν? Ο Κυριος θελει κρινει τον λαον αυτου.	30 Знаємо того, хто мовив: «До мене належить відплата, я відплачу!» І ще: «Господь судитиме народ свій.
31 Φοβερον ειναι το να πεση τις εις χειρας Θεου ζωντος.	31 Страшно впасти в руки Бога живого!»
32 Αναφερετε δε εις την μνημην σας τας προτερας ημερας, εν αις αφου εφωτισθητε, υπεμεινατε μεγαν αγωνα παθηματων?	32 Згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань:
33 ποτε μεν θεατριζομενοι με ονειδισμους και θλιψεις, ποτε δε γινομενοι κοινωνοι των τα τοιαυτα παθοντων.	33 ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали.
34 Διοτι εδειξατε συμπαθειαν εις τα δεσμα μου και εδεχθητε μετα χαρας την αρπαγην των υπαρχοντων σας, εξευροντες οτι εχετε εις εαυτους περιουσιαν εν ουρανοις καλητεραν και διαμενουσαν.	34 Ви бо й разом із в’язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне.
35 Μη αποβαλητε λοιπον την παρρησιαν σας, ητις εχει μισθαποδοσιαν μεγαλην.	35 Не покидайте, отже, цього вашого довір’я, бо воно має велику нагороду.
36 Διοτι εχετε χρειαν υπομονης, δια να καμητε το θελημα του Θεου και να λαβητε την επαγγελιαν.	36 Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю.
37 Διοτι ετι ολιγον καιρον, και θελει ελθει ο ερχομενος και δεν θελει βραδυνει.	37 Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться.
38 Ο δε δικαιος θελει ζησει εκ πιστεως? και εαν τις συρθη οπισω, η ψυχη μου δεν ευαρεστειται εις αυτον.	38 А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому.
39 ημεις ομως δεν ειμεθα εκ των συρομενων οπισω προς απωλειαν, αλλ' εκ των πιστευοντων προς σωτηριαν της ψυχης.	39 Та ми не з тих, що відступають собі на погибель, а з тих, що вірують, щоб врятувати душу.