ΙΩΒ - Giobbe - Job 34

GREEK BIBLE	Біблія
1 Επανελαβε δε ο Ελιου και ειπεν?	1 Елігу почав говорити далі й мовив:
2 Ακουσατε τους λογους μου, ω σοφοι? και δοτε ακροασιν εις εμε, οι νοημονες?	2 «Слухайте мої слова, о мудрі, | нахиліть до мене вухо, о розумні!
3 Διοτι το ωτιον δοκιμαζει τους λογους, ο δε ουρανισκος γευεται το φαγητον.	3 Бо вухо слова розрізняє, | як піднебіння куштує страву.
4 Ας εκλεξωμεν εις εαυτους κρισιν? ας γνωρισωμεν μεταξυ ημων τι το καλον.	4 Розсудім разом, що є справедливе, | і визнаймо між нами, що є добре.
5 Διοτι ο Ιωβ ειπεν, Ειμαι δικαιος? και ο Θεος αφηρεσε την κρισιν μου?	5 Ось Іов мовив: , ,Я правий, | та Бог відмовив мені суду.
6 εψευσθην εις την κρισιν μου? η πληγη μου ειναι ανιατος, ανευ παραβασεως.	6 Проти свого права мав би я брехати? | Рана моя невигойна, хоч я й невинний!
7 Τις ανθρωπος ως ο Ιωβ, οστις καταπινει τον χλευασμον ως υδωρ?	7 Чи є десь такий чоловік, як Іов, | що глум глитає, немов воду,
8 και υπαγει εν συνοδια μετα των εργατων της ανομιας, και περιπατει μετα ανθρωπων ασεβων;	8 що з лиходіями товаришує | та що з безбожниками ходить?
9 Διοτι ειπεν, ουδεν ωφελει τον ανθρωπον το να ευαρεστη εις τον Θεον.	9 Він бо сказав: Нема з того користи | людині, коли догоджає Богу.
10 Δια τουτο ακουσατε μου, ανδρες συνετοι? μη γενοιτο να υπαρχη εις τον Θεον αδικια, και εις τον Παντοδυναμον ανομια.	10 Тим слухайте мене, мужі розумні! | Не може бути зла у Бозі | й у Всесильному — неправди!
11 Επειδη κατα το εργον του ανθρωπου θελει αποδωσει εις αυτον, και θελει καμει εκαστον να ευρη κατα την οδον αυτου.	11 Він людині відплачує згідно з її ділами; | як кожний ходить, так у Бога знаходить.
12 Ναι, βεβαιως ο Θεος δεν θελει πραξει ασεβως, ουδε θελει διαστρεψει ο Παντοδυναμος την κρισιν.	12 Воістину Бог зла не чинить, | Всесильний суду не кривить.
13 Τις κατεστησεν αυτον επιτηρητην της γης; η τις διεταξε πασαν την οικουμενην;	13 Хто йому довірив землю? | Хто доручив йому всесвіт?
14 Εαν βαλη την καρδιαν αυτου επι τον ανθρωπον, θελει συρει εις εαυτον το πνευμα αυτου και την πνοην αυτου?	14 Якщо він візьме дух свій знов до себе, | до себе забере своє дихання, —
15 πασα σαρξ θελει εκπνευσει ομου, και ο ανθρωπος θελει επιστρεψει εις το χωμα.	15 усяке тіло зараз же загине, | людина повернеться у порох.
16 Εαν τωρα εχης συνεσιν? ακουσον τουτο? ακροαθητι της φωνης των λογων μου.	16 Отже, як маєш розум, слухай! | Вважай на моїх слів голос!
17 Μηπως κυβερνα ο μισων την ευθυτητα; και θελεις καταδικασει τον κατ' εξοχην δικαιον;	17 Чи ж міг би правити, хто ненавидить право? | Чи ж ти Сильного та Праведного осудив би?
18 οστις λεγει προς βασιλεα, Εισαι ασεβης, προς αρχοντας, Εισθε κακοι;	18 Того, що до царя мовляє: Негодящий! | А до вельмож: Безбожні! —
19 Οστις δεν προσωποληπτει εις αρχοντας ουδε αποβλεπει εις τον πλουσιον μαλλον παρα εις τον πτωχον; επειδη παντες ουτοι ειναι εργον των χειρων αυτου.	19 що не зважає на князів особу, | не сприяє радше багатому, ніж бідному, | бо всі вони діло рук його.
20 Εν μια στιγμη θελουσιν αποθανει, και το μεσονυκτιον ο λαος θελει ταραχθη και θελει παρελθει? και ο ισχυρος θελει αναρπαχθη, ουχι υπο χειρος.	20 Раптом вони вмирають, і більше їх немає; | народ бунтується посеред ночі, | без труднощів могутнього скидає.
21 Διοτι οι οφθαλμοι αυτου ειναι επι τας οδους του ανθρωπου, Και βλεπει παντα τα βηματα αυτου.	21 Бо його очі над путями чоловіка, | він бачить кожен його крок.
22 Δεν ειναι σκοτος ουδε σκια θανατου, οπου οι εργαται της ανομιας να κρυφθωσιν.	22 Нема ні темряви, ані глухої тіні, | де б лиходії могли заховатись.
23 Επειδη δεν θελει αφησει πλεον τον ανθρωπον να ελθη εις κρισιν μετα του Θεου.	23 Він не накладає на людину строку, | щоб та ставала на суд із Богом.
24 Θελει συντριψει αναριθμητους ισχυρους και βαλει αλλους αντ' αυτων	24 Він розгромлює без допиту вельможних, | і ставить на їхнє місце інших.
25 διοτι γνωριζει τα εργα αυτων, και ανατρεπει αυτους την νυκτα, και συντριβονται.	25 Він знає добре їхні вчинки | скидає їх одної ночі, — і топчуть їх.
26 Κτυπα αυτους ως ασεβεις εν τω τοπω των θεατων?	26 Як беззаконних карає їх передочима інших
27 επειδη εξεκλιναν απ' αυτου και δεν εθεωρησαν ουδεμιαν των οδων αυτου?	27 за те, що відхилилися від нього | й ніколи про путі його не дбали,
28 και εκαμον να ελθη προς αυτον η κραυγη των πτωχων, και ηκουσε την φωνην των τεθλιμμενων.	28 так що дійшов до нього зойк злиденних, | і він почує крик смиренних.
29 Και οταν αυτος διδη ησυχιαν, τις θελει διαταραξει αυτην; και οταν κρυπτη το προσωπον αυτου, τις δυναται να ιδη αυτον; ειτε επι εθνος ειτε επι ανθρωπον ομου?	29 Коли він спочиває, хто потривожити його посміє? | Коли обличчя своє сховає, хто його побачить? | Він на народи й одиниці поглядає,
30 ωστε να μη βασιλευη υποκριτης, δια να μη παγιδευηται ο λαος.	30 щоб лицемір не царював, глузуючи з народу.
31 Βεβαιως πρεπει να λεγη τις προς τον Θεον, Επαθον, δεν θελω πλεον πραξει κακως?	31 І коли він до Бога каже: Мене обдурено! | Зла не чинитиму вже більше!
32 ο, τι δεν βλεπω, συ διδαξον με? εαν επραξα ανομιαν, δεν θελω πραξει πλεον.	32 Навчи мене, якщо я помилився! | Якщо вчинив несправедливість, більш не буду! —
33 Αλλα μηπως θελει γεινει κατα τον στοχασμον σου; ειτε συ αποβαλης ειτε εκλεξης, αυτος θελει ανταποδωσει, και ουχι εγω? λεγε λοιπον ο, τι εξευρεις.	33 то чи він, гадаєш, має тим самим відплатити? | Через те, що зневажаєш суди, | через те, що то ти вибираєш, а не я, | — скажи, отже, що знаєш!
34 Ανδρες συνετοι θελουσιν ειπει προς εμε, και ο σοφος ανθρωπος οστις με ακουει,	34 Розумні люди мені скажуть, | і мудрий муж, що мене чує:
35 Ο Ιωβ δεν ελαλησεν εν γνωσει, και οι λογοι αυτου δεν ησαν μετα συνεσεως.	35 Іов говорить нерозважно, | в його словах нема глузду!
36 Η επιθυμια μου ειναι, ο Ιωβ να εξετασθη εως τελους? επειδη απεκριθη ως οι ανθρωποι οι ασεβεις.	36 Коли б то Іова розсліджено докладно | за відповіді, що личать людям нечестивим,
37 Διοτι εις την αμαρτιαν αυτου προσθετει ασεβειαν? καυχαται μεταξυ ημων, και πολλαπλασιαζει τους λογους αυτου εναντιον του Θεου.	37 бо він до гріхів своїх додає ще бунт | і затискає кулаки при нас, | і множить слова проти Бога!»