Psalms 139

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 I will praise thee, O lord, with my whole heart: for thou hast heard the words of my mouth. I will sing praise to thee in the sight of his angels:	1 Провідникові хору. Псалом. Давида. Ти мене випробував, Господи, і знаєш.
2 I will worship towards thy holy temple, and I will give glory to thy name. For thy mercy, and for thy truth: for thou hast magnified thy holy name above all.	2 Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш.
3 In what day soever I shall call upon thee, hear me: thou shall multiply strength in my soul.	3 Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги.
4 May all the kings of the earth give glory to thee: for they have heard all the words of thy mouth.	4 Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш.
5 And let them sing in the ways of the Lord: for great is the glory of the Lord.	5 Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку.
6 For the Lord is high, and looketh on the low: and the high he knoweth afar off.	6 Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!
7 If I shall walk in the midst of tribulation, thou wilt quicken me: and thou hast stretched forth thy hand against the wrath of my enemies: and thy right hand hath saved me.	7 Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого?
8 The Lord will repay for me: thy mercy, O Lord, endureth for ever: O despise not the work of thy hands.	8 Зійшов би я на небо — ти там єси, ліг би я у Шеолі — і там ти.
	9 Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, —
	10 і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала.
	11 Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», —
	12 та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло!
	13 Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї.
	14 Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре.
	15 Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко.
	16 Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було.
	17 Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже! Яка їх сила!
	18 Я полічив би їх, та їх від піску більше; якби й скінчив, я був би ще з тобою.
	19 Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні,
	20 що обговорюють тебе підступно й лукаво повстають на тебе!
	21 Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять? Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе?
	22 Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали.
	23 Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце, випробуй мене й спізнай мої задуми!
	24 І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.