1 Chronicles 14

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And Hiram king of Tyre sent messengers to David, and cedar trees, and masons, and carpenters, to build him a house.	1 Одного дня Йонатан, син Саула, сказав до свого хлопця — зброєноші: «Ходи та перейдемо до філістимлянської сторожі, що он по тому боці.» Батькові ж своєму він не сказав про те нічого.
2 And David perceived that the Lord had confirmed him king over Israel, and that his kingdom was exalted over his people Israel.	2 Саул саме тоді сидів на границі Геви під Гранатовим деревом, що на току, й людей було при ньому якихось шістсот чоловік.
3 And David took other wives in Jerusalem: and he beget sons, and daughters.	3 Ахія, син Ахітува, брат Іхавода, сина Пінхаса, сина Елі, Господнього священика в Шіло, носив тоді ефод. Люди ж не знали, що Йонатан пішов десь.
4 Now these are the names of them that were born to him in Jerusalem: Samua, and Sobad, Nathan, and Solomon,	4 Були ж у просмику, через який Йонатан старавсь пролізти до філістилянської сторожі, гострий скелястий шпиль по однім боці й гострий скелястий шпиль по другім боці; один називався Боцец, а другий Сенне
5 Jebahar, and Elisua, and Eliphalet,	5 Один шпиль стримів на північ, проти Міхмасу, а другий на південь, проти Геви.
6 And Noga, and Napheg, and Japhia,	6 От Йонатан і каже до хлопця, свого зброєноші: «Ходи, перейдімо до сторожі отих необрізаних. Може Господь і пощастить нам! Ніщо бо не може бути Господеві на перешкоді, щоб дати перемогу, чи е когось багато, чи мало.»
7 Elisama. and Baaliada, and Eliphalet.	7 А зброеноша відповів йому: «Чини все, що тобі до серця. Я з тобою й що в тебе на серці, те й у мене.»
8 And the Philistines hearing that David was anointed king over all Israel, went all up to seek him: and David heard of it, and went out against them.	8 Йонатан сказав: «Ось ми йдемо до тих людей і покажемось їм.
9 And the Philistines came and spread themselves in the vale of Raphaim.	9 Як вони скажуть нам: стійте, поки ми не наблизимось до вас, то ми зупинимось на нашім місці й не будемо до них здійматись.
10 And David consulted the Lord, saying: Shall I go up against the Philistines, and wilt thou deliver them into my hand? And the Lord said to him: Go up, and I will deliver them into thy hand.	10 А коли скажуть: Ідіть до нас угору, — то ми підемо вгору, бо Господь видав їх нам у руки. Це буде для нас знаком.»
11 And when they were come to Baalpharasim, David defeated them there, and he said: God hath divided my enemies by my hand, as waters are divided: and therefore the name of that place was called Baalpharasim.	11 Коли ж вони обидва стали на виду в філістимлянської сторожі, філістимляни сказали: «Дивись, євреї вилазять з нор, де були поховались.»
12 And they left there their gods, and David commanded that they should be burnt.	12 І люди зо сторожі заговорили до Йонатана та до його зброєноші: «Ходіть до нас, ми маємо щось вам сказати!» Тут Йонатан сказав до свого зброєноші: «Ходи за мною, бо Господь видав їх у руки Ізраїля.»
13 Another time also the Philistines made an irruption, and spread themselves abroad in the valley.	13 І Йонатан став плазувати рачки, руками й ногами, а його зброєноша слідом за ним. І валились вони перед Йонатаном, а його зброєноша добивав їх позад нього.
14 And David consulted God again, and God said to him: Go not up after them, turn away from them, and come upon them over against the pear trees.	14 І полягло в тім першім побою, що завдав Йонатан і його зброєноша, щось із двадцять чоловік на просторі половини дня орання одною парою волів.
15 And when thou shalt hear the sound of one going in the tops of the pear trees, then shalt thou go out to battle. For God is gone out before thee to strike the army of the Philistines.	15 Страх обійняв табір, поле навколо і все військо; сторожа й руїнницький загін теж налякались; до того ж і земля затряслася, — і жах Господній найшов на них.
16 And David did as God had commanded him, and defeated the army of the Philistines, slaying them from Gabaon to Gazera.	16 Саулові сторожі, що були в Геві Веніямина, бачили, що табір метушився й розбігався на всі боки.
17 And the name of David became famous in all countries, and the Lord made all nations fear him.	17 І Саул звелів людям, що були при ньому: «Зробіть перегляд та подивіться, хто з наших відлучився.» І як зроблено перегляд — не було Йонатана та його зброєноші.
	18 Тоді Саул звелів Ахії: «Принеси ефод сюди», — бо то він носив тоді ефод перед синами Ізраїля.
	19 Тим часом як Саул говорив до священика, тривога в філістимлянському таборі ставала дедалі більшою та більшою, й Саул сказав до священика: «Витягни руку!»
	20 Зібралися Саул і все військо, що було при ньому, і як прийшли на боєвище, аж ось кожний із мечем один проти одного — замішання дуже велике!
	21 Євреї, що перед тим були пристали до філістимлян і що були прийшли з ними в табір, також від них відстали, щоб приєднатись до Ізраїля, до Саула та Йонатана.
	22 І всі ізраїльтяни, що були поховались в Ефраїм-горах, почувши, що філістимляни повтікали, кинулись також наздогінці за ними, побиваючи їх.
	23 Так спас Господь Ізраїля того дня, й битва розтягнулась поза Бет-Хорон.
	24 Ізраїльтяни були того дня знесилені; Саул же вчинив учинок необачний, бо закляв народ словами: «Проклят, хто їстиме щонебудь до вечора, поки я не помщусь над моїми ворогами!» І ніхто з народу не їв нічого.
	25 Ввесь народ увійшов у лісову поляну, де був мед.
	26 Народ прийшов до крижки меду, а мед тече звідти, та ніхто не простягнув руки до рота, бо народ боявсь присяги.
	27 Йонатана ж не було при тому, як батько його заклинав людей. Він простягнув палицю, що була в руці в нього, встромив кінцем у крижку меду, підніс до рота — й очі його заясніли.
	28 Та коли хтось із народу озвавсь до нього, кажучи: «Твій батько суворо закляв людей словами: Проклят хто буде їсти що сьогодні! — хоча народ був виснажений»,
	29 Йонатан відповів: «Мій батько занапастив країну! Глядіть, як засвітились мої очі, коли я скуштував так трохи цього меду.
	30 А що було б, якби люди були сьогодні добре попоїли з ворожої здобичі, що дісталась! Поразка філістимлян була б тепер багато більша!»
	31 Того дня били вони філістимлян від Міхмасу до Аялону, і народ був дуже втомився.
	32 Кинулися люди на здобич, брали овець, волів і телят, заколювали на землі та їли їх з кров’ю.
	33 Як же сповіщено Саула, кажучи; «Народ грішить проти Господа, бо їсть із кров’ю», він на це промовив: «Спроневірились ви! Прикотіть мені сюди великого, каменя!»
	34 Далі Саул додав; «Розійдіться поміж людьми й скажіть їм: Хай кожний приведе до мене свого вола й вівцю: ви їх колотимете тут і їстимете, щоб не грішити проти Господа, ївши з кров’ю.» І приводив кожний з народу, що мав тієї ночі під рукою, й заколював на тому місці.
	35 Потім Саул спорудив жертовник Господеві. То був перший жертовник, що Саул спорудив Господеві.
	36 Саул сказав: «Ходімо вслід за філістимлянами цієї ночі й грабуймо їх, аж доки не настане ранок. Не лишімо з них ні одного!» Йому сказали: «Чини все, що тобі довподоби.» Але священик мовив: «Удаймося раніш ось тут до Бога!»
	37 І спитав Саул у Бога: «Чи двигнутися мені навздогінці за філістимлянами? Чи видаси їх Ізраїлеві в руки?» Та того дня Бог не відповів йому.
	38 Тоді Саул звелів: «Приступіть сюди, всі начальники в народі, й розвідайтеся добре, в чому був гріх сьогодні.
	39 Бо — як живий Господь, що дарував Ізраїлеві перемогу! — навіть як Йонатан, син мій, причасний при тому, то смерть йому!» Ніхто з народу не мав відваги йому відповісти.
	40 І він звелів усьому Ізраїлеві: «Станьте по однім боці, а я з сином Йонатаном станемо по другім.» Народ озвався до Саула: «Чини, що тобі довподоби.»
	41 Саул сказав: «Господи Боже Ізраїля! Чому ти не відповів твоєму слузі сьогодні? Коли ця провина на мені або моєму синові Йонатанові, Господи Боже Ізраїля, дай Урім, коли ж на Ізраїлі, твоїм народі — дай Туммім.» І жереб випав на Йонатана Й Саула, а народ вийшов невинним.
	42 Тоді Саул і звелів: «Киньте жереб між мною та моїм сином Йонатаном.» І жереб випав на Йонатана.
	43 Саул сказав до Йонатана: «Признайсь мені, що ти зробив.» І признавсь йому Йонатан та й каже: «Я скуштував кінцем палиці, що в руці в мене, трохи меду. Ось я готовий умерти.»
	44 Саул сказав: «Нехай Бог учинить мені те й гірше! Ти мусиш умерти, Йонатане!»
	45 Тоді народ озвався до Саула: «Вмирати Йонатанові, що довершив оцю велику перемогу в Ізраїлі? Не бути цьому, як живий Господь, і волосинки не впаде в нього з голови на землю, бо він за Божою допомогою виконав це сьогодні.» Отак народ урятував Йонатана від смерти.
	46 Саул повернувся від погоні за філістимлянами, а філістимляни пішли в свою країну.
	47 Перебравши царську владу над Ізраїлем, Саул воював навкруги проти своїх ворогів: проти Моава, проти синів Аммона, проти Едому, проти Бет-Рехова, царя Цова, та проти філістимлян: куди б не повернувсь, перемагав.
	48 Виявляючи хоробрість, побив також амалекитян і визволив Ізраїля з потали тих, що його грабували.
	49 Сини ж Саула були: Йонатан, Їшйо та Малкішуа; а двох дочок його звали: старшу Мерав, молодшу Міхаль.
	50 Жінка Саула була на ім’я Ахіноам, дочка Ахімаца. Начальник його війська звавсь Авнер, син Нера, Саулового дядька.
	51 Як Кіш, Саулів батько, так і Пер, Авнерів батько, були сини Авієла.
	52 Війна ж була запекла проти філістимлян, покіль було віку Саула. І де було Саул побачить хороброго та сильного якого, — всіх приймав до себе.