Лука 10

¹ Після цього Господь призначив сімдесят двох інших і послав їх перед собою в кожне місто й місце, куди сам мав прийти.

² Він до них промовив «Жнива великі, а робітників мало. Просіть, отже, Господа жнив, щоб послав робітників на свої жнива.

³ Ідіть, ось я вас посилаю, як ягнят між вовки.

⁴ Не беріть із собою ні калитки, ні торби, ні сандалів, і нікого в дорозі не вітайте.

⁵ В який же дім не ввійшли б ви, скажіть перше Мир домові цьому!

⁶ І коли там є котрийсь син миру, мир ваш покоїтиметься на ньому; а коли ні, до вас він повернеться.

⁷ І зоставайтесь у тім домі, споживайте та пийте, що в них є достоїн бо робітник своєї нагороди. Не переходіть із хати до хати.

⁸ І в яке місто ви не ввійшли б, і вас приймуть, їжте, що поставлять перед вами;

⁹ оздоровляйте в ньому хворих і кажіть їм Наблизилося до вас Царство Боже.

¹⁰ Коли ж ви ввійдете в якесь місто, і вас не приймуть, то, вийшовши на їхні вулиці, скажіть

¹¹ Ми вам обтрушуємо й порох з вашого міста, що прилип до наших ніг; тільки знайте, що Царство Боже близько.

¹² Кажу вам Того дня навіть Содомові буде легше, ніж тому місту.v

¹³ Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чуда, що зроблені у вас, вони б давно покаялися, сидячи у веретищі й попелі!

¹⁴ Та Тирові й Сидонові легше буде під час суду, ніж вам.

¹⁵ Та й ти, Капернауме, невже піднімешся аж до неба Аж до самого пекла провалишся!

¹⁶ Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.»

¹⁷ Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи «Господи, навіть і біси коряться нам з-за твого імени.»

¹⁸ Він же сказав їм «Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба.

¹⁹ Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу — й ніщо вам не пошкодить.

²⁰ Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.»

²¹ Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив «Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.

²² Все передав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!»

²³ Потім, звернувшися до самих учнів, він промовив «Щасливі очі, що бачать, що ви бачите.

²⁴ Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.»

²⁵ І ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже «Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути»

²⁶ А Ісус мовив до нього «В законі що написано Як там читаєш»

²⁷ Озвався той і каже «Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.»

²⁸ «Ти добре відповів», сказав (Ісус), «роби це й будеш жити.»

²⁹ Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса «А хто мій ближній»

³⁰ Мовив тоді Ісус, кажучи «Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого.

³¹ Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо.

³² Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо.

³³ Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився.

³⁴ Він приступив до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним.

³⁵ На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся.

³⁶ Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки»

³⁷ Він відповів «Той, хто вчинив над ним милосердя.» Тоді Ісус сказав до нього «Іди і ти роби так само.»

³⁸ Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату.

³⁹ Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова.

⁴⁰ Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже «Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити Скажи їй, щоб мені допомогла.»

⁴¹ Озвався Господь до неї і промовив «Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато,

⁴² одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.»