Єзекиїл 26

¹ Одинадцятого року першого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє:

² «Сину чоловічий! За те, що Тир гукав на Єрусалим: Ага! Розбито браму народів! Він звертається до мене! Зруйновані його багатства!

³ За те так говорить Господь Бог: Ось я йду проти тебе, Тире! Я підійму на тебе силу народів, неначе море підіймає хвилі.

⁴ Вони зруйнують мури Тиру, і повалять його башти. Я вимету порох його геть із нього, і зроблю з нього голу скелю.

⁵ Він — серед моря — стане місцем, де розстеляють сіті, бо я сказав так, — слово Господа Бога. Він стане здобиччю народів.

⁶ Дочки ж його на суходолі будуть порубані мечем і взнають, що я — Господь.

⁷ Так бо говорить Господь Бог: Ось я нашлю з півночі проти Тиру Навуходоносора, царя вавилонського, царя над царями, з кіньми та колісницями та вершниками, з великим натовпом народів.

⁸ Дочок твоїх на суходолі він посіче мечем. Він побудує проти тебе рухомі башти, насипле проти тебе вал, поставить проти тебе щит.

⁹ До мурів твоїх тарани прикотить, і порозвалює (військовим) знаряддям твої башти.

¹⁰ Коней у нього така сила, що пилюка тебе окриє. Від вершників, коліс та колісниць будуть тремтіти твої мури, як він увіходитиме в твої ворота, так як уходять у завойоване місто.

¹¹ Він кінськими копитами буде всі, всі твої вулиці топтати, виб’є мечем народ твій, і повалить на землю твої могутні стовпи.

¹² Розграбують твої скарби, розшарпають твої товари, розвалять твої мури, зруйнують твої будинки пишні, і повкидають у море твоє каміння, дерево й твої румовища.

¹³ Покладу край твоїм гомінким пісням, голосу гарф твоїх не буде більше чути.

¹⁴ Я зроблю з тебе голу скелю, ти станеш місцем, де розстеляють сіті. Тебе не відбудують більше, бо я, Господь, сказав, — слово Господа Бога.

¹⁵ Так говорить Господь Бог Тирові: О, як тремтітимуть острови від гуку твого падіння, коли стогнатимуть поранені, коли посеред тебе лютуватиме різанина!

¹⁶ Усі князі морські посходять із своїх престолів, поскидають плащі, поздіймають свою гаптовану одежу, повдягаються у жалобу, посідають на землю щохвилі будуть дрижати й полохатися над тобою.

¹⁷ Вони заведуть над тобою жалобну пісню; і тобі скажуть: Як це ти провалилося, зникло з моря, славне місто, ти, що було сильним на морі; само ти і твої мешканці, що ширило страх твій на всю сушу?

¹⁸ Тепер дрижать острови у день падіння твого. Збентежились морські острови від погибелі твоєї.

¹⁹ Так бо говорить Господь Бог: Як зроблю тебе пустинним містом, таким як безлюдні міста, як наведу на тебе океан, і як покриють тебе великі води,

²⁰ тоді зіпхну тебе до тих, що посходили в яму, до людей, що були колись, і посаджу тебе в околиці підземній, у безлюддях віковічних, разом з тими, що посходили в яму, щоб тебе більш не заселено, щоб тебе не було більше в землі живих.

²¹ Зроблю тебе страховищем, і тебе не стане. Шукатимуть тебе, та не знайдуть повіки», — слово Господа Бога.