Неємії 9

Біблія	BIBLIA
1 Двадцять четвертого дня того ж місяця сини Ізраїля зібрались і постили в волосяницях із порохом на голові.	1 El día veinticuatro de aquel mismo mes, se congregaron los israelitas para ayunar, vestidos de sayal y la cabeza cubierta de polvo.
2 Потомки Ізраїля відділились від усіх чужинців і встали та сповідалися з своїх гріхів і з беззаконь батьків своїх.	2 La raza de Israel se separó de todos los extranjeros; y puestos en pie, confesaron sus pecados y las culpas de sus padres.
3 Потім, стоявши на своєму місці, четвертину дня читали книгу закону Господа, Бога свого, а четвертину сповідались і поклонялись Господеві, Богові своєму.	3 (De pie y cada uno en su sitio, leyeron en el libro de la Ley de Yahveh su Dios, por espacio de un cuarto de día; durante otro cuarto hacían confesión y se postraban ante Yahveh su Dios.)
4 На помості ж левітів стали Ісус, Бані, Кадмієл, Шеванія, Бунні, Шеревія, Бані та Хенані й гучним голосом закликали до Господа, Бога свого.	4 (Josué, Binnuy, Cadmiel, Sebanías, Bunní, Serebías, Baní y Quenaní subieron al estrado de los levitas y clamaron en alta voz hacia Yahveh su Dios,
5 Тоді левіти Ісус, Кадмієл, Бані, Хашавнія, Шеревія, Годія, IIIеванія і Петахія сказали: «Встаньте, благословіте Господа, Бога вашого, від віку й довіку.» І благословили ім’я твоє славне, що вище понад усяке благословення та хвалу:	5 y los levitas Josué, Cadmiel, Baní, Jasabneías, Serebías, Hodiyías, Sebanías y Petajías dijeron: «¡Levantaos, bendecid a Yahveh nuestro Dios!») ¡Bendito seas, Yahveh Dios nuestro, de eternidad en eternidad! ¡Y sea bendito el Nombre de tu Gloria que supera toda bendición y alabanza!
6 «Ти, Господи, єдиний! Ти сотворив небо, небеса небес і все їхнє впорядження; землю й усе, що є на ній; моря й усе, що є в них. Ти живиш усе, й небесна рать перед тобою припадає.	6 ¡Tú, Yahveh, tú el único! Tú hiciste los cielos, el cielo de los cielos y toda su mesnada, la tierra y todo cuanto abarca, los mares y todo cuanto encierran. Todo esto tú lo animas, y la mesnada de los cielos ante ti se prosterna.
7 Ти єси той Господь Бог, що вибрав Аврама й вивів його з Уру халдейського й дав йому ім’я Авраама.	7 Tú, Yahveh, eres el Dios que elegiste a Abram, le sacaste de Ur de Caldea y le diste el nombre de Abraham.
8 Ти знайшов його серце вірним тобі, й уклав з ним договір, що даси його потомству землю ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, євусіїв, гіргашіїв, і ти додержав твоє слово, бо ти справедливий.	8 Hallaste su corazón fiel ante ti, con él hiciste alianza, para darle el país del cananeo, del hitita y del amorreo, del perizita, del jebuseo y del guirgasita, a él y a su posteridad. Y has mantenido tu palabra, porque eres justo.
9 Ти узрів злидні батьків наших у Єгипті й почув їхній зойк над Червоним морем,	9 Tú viste la aflicción de nuestros padres en Egipto, y escuchaste su clamor junto al mar de Suf.
10 і виявив знаки й чудеса над фараоном, над усіма його слугами й над усім народом його краю, бо ти знав як згірдливо вони обходилися з ними, і вчинив єси собі ім’я, що по цей день існує.	10 Contra Faraón obraste señales y prodigios, contra sus siervos y todo el pueblo de su país, pues supiste que eran altivos con ellos. ¡Te hiciste un nombre hasta el día de hoy!
11 Ти розділив перед ними море, і вони пройшли серединою моря по сухій землі, а тих, що за ними гнались, ти вкинув у глибінь, неначе камінь у буйні води.	11 Tú hendiste el mar ante ellos: por medio del mar pasaron a pie enjuto. Hundiste en los abismos a sus perseguidores, como una piedra en aguas poderosas.
12 Ти хмарним стовпом вів їх удень, а вночі стовпом вогненним, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали вони йти.	12 Con columna de nube los guiaste de día, con columna de fuego por la noche, para alumbrar ante ellos el camino por donde habían de marchar.
13 Ти зійшов на Синай-гору й говорив з ними з неба, дав їм суди справедливі, закони певні, постанови й заповіді добрі.	13 Bajaste sobre el monte Sinaí y del cielo les hablaste; les diste normas justas, leyes verdaderas, preceptos y mandamientos excelentes;
14 Ти об’явив їм твою святу суботу й дав їм заповіді, постанови й закон через слугу твого Мойсея.	14 les diste a conocer tu santo sábado; les ordenaste mandamientos, preceptos y Ley por mano de Moisés, tu siervo.
15 І хліб із неба дав їм, заради їхнього голоду, і воду із скелі добув їм, ради їхньої спраги, і сказав їм, щоб ішли й зайняли землю, яку поклявсь єси їм дати.	15 Del cielo les mandaste el pan para su hambre, para su sed hiciste brotar el agua de la roca. Y les mandaste ir a apoderarse de la tierra que tú juraste darles mano en alto.
16 Але вони й батьки наші були зухвалі, твердого карку, і вони не слухали твоїх заповідей;	16 Altivos se volvieron nuestros padres, su cerviz endurecieron y desoyeron tus mandatos.
17 не хотіли слухати й не згадали про чудеса твої, які ти чинив з ними, були тугошиї й настановили провідника, щоб повернутись у свою неволю в Єгипет. Але ти — Бог скорий прощати, добрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, — ти їх не покинув.	17 No quisieron oír, no recordaron los prodigios que con ellos hiciste; endurecieron la cerviz y se obstinaron en volver a Egipto y a su servidumbre. Pero tú eres el Dios de los perdones, clemente y entrañable, tardo a la cólera y rico en bondad. ¡No los desamparaste!
18 Навіть коли вони зробили собі вилите теля й сказали: Це твій Бог, що вивів тебе з Єгипту, і завдали великої зневаги, —	18 Ni siquiera cuando se fabricaron un becerro de metal fundido y exclamaron: «¡Este es tu dios que te sacó de Egipto!» (grandes desprecios te hicieron).
19 ти в великому твоєму милосерді не покинув їх у пустині; і хмарний стовп не відступив від них удень, щоб вести їх дорогою, ані вогненний стовп уночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали вони йти.	19 Tú, en tu inmensa ternura, no los abandonaste en el desierto: la columna de nube no se apartó de ellos, para guiarles de día por la ruta, ni la columna de fuego por la noche, para alumbrar ante ellos el camino por donde habían de marchar.
20 Ти дав їм дух твій добрий, щоб врозумив їх, і манни твоєї не відняв від уст їхніх та й воду дав їм у їхній спразі.	20 Tu Espíritu bueno les diste para instruirles, el maná no retiraste de su boca, y para su sed les diste agua.
21 Сорок років харчував ти їх у пустині; нічого їм не бракувало, одежа їхня не зношувалась, ноги їхні не пухли.	21 Cuarenta años los sustentaste en el desierto, y nada les faltó: ni sus vestidos se gastaron ni se hincharon sus pies.
22 Ти й дав їм царства й народи, і наділив їх ними, і вони забрали землю Сихона, хешбоньского царя, і землю Ога, царя башанського.	22 Reinos y pueblos les donaste y las tierras vecinas repartiste: se apoderaron del país de Sijón, rey de Jesbón, y del país de Og, rey de Basán.
23 Синів їхніх ти розмножив, як зорі на небі, й увів їх у землю, про яку ти говорив батькам їхнім, що вони ввійдуть, щоб її посісти.	23 Y multiplicaste sus hijos como estrellas del cielo, los llevaste a la tierra que a sus padres dijiste que entrarían a poseer.
24 І ввійшли сини, і посіли землю. Ти підбив під них мешканців краю, ханаанян, видав їх їм у руки, царів їхніх і народи краю, щоб вони робили з ними за своєю волею.	24 Llegaron los hijos y tomaron el país, y tú ante ellos aplastaste a los habitantes del país, los cananeos, los pusiste en sus manos, con sus reyes y las gentes del país, para que los trataran a merced de su capricho.
25 І зайняли вони укріплені міста й родючу землю, і забрали доми, повні всякого добра, висічені криниці, виноградники, сади оливкові й силу дерев плодових. Отож їли вони, насичувались, товстішали, і розкошували з твоєї великої доброти.	25 Ciudades fuertes conquistaron y una tierra generosa; y heredaron casas de toda suerte de bienes rebosantes, cisternas ya excavadas, viñas y olivares, árboles frutales sin medida: comieron, se saciaron, engordaron, se deleitaron en tus inmensos bienes.
26 Та все ж таки були вони неслухняні й бунтувались проти тебе; відкинули закон твій від себе; пророків твоїх, що умовляли їх навернутись до тебе, вбили вони, і допускалися великої зневаги.	26 Pero después, indóciles, se rebelaron contra ti, arrojaron tu Ley a sus espaldas, mataron a los profetas que les conjuraban a convertirse a ti; (grandes desprecios te hicieron).
27 Тому ти видав їх у руки ворогів їхніх, що їх гнобили; коли ж у лиху годину вони закликали до тебе, ти їх вислуховував з неба і, з великого твого милосердя, посилав їм визволителів, що визволяли їх із рук ворогів їхніх.	27 Tú los entregaste en poder de sus enemigos que los oprimieron. Durante su opresión clamaban hacia ti, y tú los escuchabas desde el cielo; y en tu inmensa ternura les mandabas salvadores que los libraron de las manos opresoras.
28 А коли мали вони спокій, то знову чинили зло перед тобою, і ти видавав їх у руки ворогів їхніх, то ці й панували над ними. Тоді вони знову закликали до тебе, й ти вислуховував їх з неба і, з великого милосердя, рятував їх багато разів.	28 Pero, apenas en paz, volvían a hacer el mal ante ti, y tú los dejabas en mano de sus enemigos que los oprimían. Ellos de nuevo gritaban hacia ti, y tú escuchabas desde el cielo: ¡muchas veces, por ternura, los salvaste!
29 Ти пригадував їм, щоб навернути їх до закону твого, але вони були зухвалі й не слухали заповідей твоїх, і грішили проти твоїх постанов, які дають життя тому, хто їх виконує. Вони бунтуючись, обернулися спиною, стали тугошиїми й не слухали.	29 Les conminaste para volverlos a tu Ley, pero ellos en su orgullo no escucharon tus mandatos; contra tus normas pecaron, contra aquellas que, cumplidas, dan la vida; dieron la espalda, endurecieron su cerviz y no escucharon.
30 Багато років ти був з ними терпеливим і впоминав їх духом твоїм через твоїх пророків, та вони не слухали; тоді ти видав їх у руки народів чужоземних,	30 Tuviste paciencia con ellos durante muchos años; les advertiste por tu Espíritu, por boca de tus profetas; pero ellos no escucharon. Y los pusiste en manos de las gentes de los países.
31 але в великому твоєму милосерді не винищив їх цілком і не покинув їх, бо ти — Бог добрий і милостивий.	31 Mas en tu inmensa ternura no los acabaste, no los abandonaste, porque eres tú Dios clemente y lleno de ternura.
32 Тож і тепер, Боже наш, Боже великий, могутній і страшний, ти, що додержуєш союз і милость! Не маловаж усіма тими стражданнями, що спіткали нас, царів наших, князів наших, священиків наших, пророків наших, батьків наших і ввесь народ твій, від часів асирійських царів і по цей день.	32 Ahora, pues, oh Dios nuestro, tú, Dios grande, poderoso y temible, que mantienes la alianza y el amor, no menosprecies esta miseria que ha caído sobre nosotros, sobre nuestros reyes y príncipes, nuestros sacerdotes y profetas, sobre todo tu pueblo, desde los tiempos de los reyes de Asiria hasta el día de hoy.
33 Ти справедливий у всьому, що над нами сталося, бо ти чинив по правді, а ми чинили зло.	33 Has sido justo en todo lo que nos ha sobrevenido, pues tú fuiste fiel, y nosotros malvados:
34 Царі наші, князі наші, священики наші й батьки наші закону твого не додержувались і на заповіді твої та на упімнення твої, якими ти впоминав їх, не вважали.	34 nuestros reyes y jefes, nuestros sacerdotes y padres no guardaron tu Ley, no hicieron caso de los mandamientos y dictámenes que tú les diste.
35 В державі своїй, у великім добрі твоїм, що ти їм дав, у землі просторій та родючій, що нею наділив єси їх, вони тобі не служили, ані й від лихих своїх учинків не відвернулись.	35 Mientras vivían en su reino, entre los grandes bienes que tú les regalabas, y en la espaciosa y generosa tierra que tú les habías preparado, no te sirvieron ellos ni se convirtieron de sus malas acciones.
36 І от ми раби тепер; і на тій землі, що ти дав був батькам нашим, щоб живитись її плодами та її благами, — ось із нас наймити!	36 Míranos hoy a nosotros esclavos, y en el país que habías dado a nuestros padres para gozar de sus frutos y bienes, mira que aquí en servidumbre nos sumimos.
37 Врожай свій вона множить для царів, що ти настановив над нами за гріхи наші; вони панують над нашими тілами й над нашим товаром за своєю волею, а ми у великій нужді.»	37 Sus muchos frutos son para los reyes, que por nuestros pecados tú nos impusiste, y que a capricho dominan nuestras personas, cuerpos y ganados. ¡En gran angustia nos hallamos!