| 1 En ce temps-là, il n’y avait pas de roi en Israël. Un Lévite qui résidait à l’extrémité de la montagne d’Éphraïm, prit comme concubine une femme de Bethléem en Juda. | 1 Того часу, як не було в Ізраїлі царя, був один левіт, що жив глибоко в Ефраїм-горах; він узяв собі за наложницю одну жінку з Вифлеєму в Юдеї. |
| 2 Sa concubine lui fut infidèle et le quitta pour retourner dans la maison de son père, à Bethléem en Juda, où elle resta environ quatre mois. | 2 Його наложниця розсердилась на нього та й утекла від нього в дім батька свого в Вифлеємі в Юдеї, і пробула там чотири місяці. |
| 3 Son mari se mit en route pour aller la rejoindre, pour parler à son cœur et la ramener avec lui; il avait avec lui son serviteur et deux ânes. Elle le fit entrer dans la maison de son père et, dès que le père de la jeune femme l’aperçut, il vint tout heureux à sa rencontre. | 3 Тоді чоловік її пустивсь у дорогу за нею, щоб вибачитись перед нею й узяти назад до себе. А був при ньому його наймит та пара ослів. Ввела вона його в дім батька свого; батько ж молодиці, побачивши його, радо вийшов йому назустріч. |
| 4 Son beau-père, père de la jeune femme, le retint et il resta là trois jours avec lui. Ils mangèrent, ils burent et passèrent la nuit en ce lieu. | 4 І затримав його у себе тесть, батько молодиці, й пробув він три дні в нього. Там їли вони, пили й спали. |
| 5 Le quatrième jour, ils se levèrent de bonne heure et le Lévite se prépara pour partir. Mais le père de la jeune femme dit à son gendre: “Prends des forces, mange un morceau de pain; ensuite vous partirez.” | 5 Четвертого ж дня встали вони вдосвіта, й зять заходився збиратися в дорогу, та батько молодиці сказав до нього: «Підкріпись перш шматком хліба, й тоді собі підете.» |
| 6 Ils s’assirent donc, ils mangèrent et burent tous les deux. Alors le père de la jeune femme dit à son mari: “Passe encore une nuit, prends un peu de bon temps!” | 6 От вони обоє зостались і їли та пили вкупі. Батько молодиці сказав до чоловіка: «Лишися ще раз на ніч та повеселися.» |
| 7 L’homme allait se lever pour partir, mais son beau-père insista tellement qu’il revint et passa encore la nuit en cet endroit. | 7 Чоловік же підвівсь, щоб іти в дорогу, але тесть присилував його так, що він ще раз переночував там. |
| 8 Le cinquième jour, quand il se leva de bon matin pour se mettre en route, le père de la jeune femme lui dit: “Reprends donc des forces, attends la tombée du jour.” Ils mangèrent tous les deux. | 8 Коли ж він устав п’ятого дня вранці, щоб іти в дорогу, сказав батько молодиці: «Підкріпися!» І так загаялись, покіль день схилився. І їли собі знов обидва. |
| 9 Comme le mari se levait pour partir avec sa concubine et son serviteur, son beau-père, le père de la jeune femme lui dit: “Regarde! Le jour baisse, le soir ne tardera pas, passez donc ici la nuit. Prends un peu de bon temps; demain vous vous lèverez de bonne heure et vous vous mettrez en route pour rejoindre ta tente.” | 9 Тоді чоловік устав у дорогу, сам він і його наложниия й наймит, тесть же, батько молодиці, сказав до нього: «Дивись, як день уже хилиться до вечора, ночуй тут, глянь бо — смеркає. Ночуй тут та повеселися, а взавтра рано встанете й підете в дорогу додому.» |
| 10 Mais le mari ne voulut pas passer une nuit de plus. Il se mit en route avec ses deux ânes chargés et sa concubine en direction de Jébus (c’est Jérusalem). | 10 Чоловік же не схотів уже ночувати, вирушив у дорогу й прибув навпроти Євусу тобто Єрусалиму, з парою навантажених ослів і наложницею. |
| 11 Lorsqu’ils furent près de Jébus, le jour avait beaucoup baissé et le serviteur dit à son maître: “Tu devrais quitter la route et entrer dans cette ville des Jébusites, nous y passerons la nuit.” | 11 Як же були вони під Євусом, і день вельми вже був схилився, каже наймит своєму панові: «Завернімо лишень у це євусійське місто й переночуємо в ньому.» |
| 12 Mais son maître lui répondit: “Nous n’entrerons pas dans une ville étrangère: ces gens-là ne sont pas des Israélites. Allons plutôt jusqu’à Guibéa.” | 12 Але пан його мовив до нього: «Не завернемо в місто чужинців, що не з синів Ізраїля. Підемо далі до Гівеа.» |
| 13 Il ajouta: “Dépêchons-nous d’atteindre l’une de ces villes, Guibéa ou Rama, pour y passer la nuit.” | 13 І сказав він наймитові своєму: «Ходи лишень та дійдемо до якогось із міст, і переночуємо в Гівеа або в Рамі.» |
| 14 Ils passèrent donc, continuèrent leur route et arrivèrent près de Guibéa de Benjamin lorsque le soleil se couchait. | 14 І попростували вони далі; поблизу Гівеа Веніямина зайшло на їхніх очах сонце. |
| 15 Quittant la route, ils entrèrent dans Guibéa pour y passer la nuit. Le Lévite alla s’asseoir sur la place, mais personne ne les invita à passer la nuit dans sa maison. | 15 І завернули вони туди, щоб у Гівеа переночувати. Ввійшов левіт та й сів на майдані в місті, бо ніхто не прийняв їх до себе на ночівлю. |
| 16 Un homme âgé rentrait en fin de journée de son travail aux champs. Cet homme était de la montagne d’Éphraïm, il résidait à Guibéa où les habitants étaient de la tribu de Benjamin. | 16 Але саме тоді переходив один старенький чоловік що повертався ввечері з роботи а полі. Родом він був з Ефраїмських гір, але жив у Гівеа, хоч тамтешні люди й були веніяминяни. |
| 17 Levant les yeux, il aperçut l’homme de passage assis sur la place de la ville. Le vieillard dit au Lévite: “Où vas-tu et d’où viens-tu?” | 17 Споглянувши, побачив старенький того подорожнього на майдані в місті та й спитав: «Куди йдеш і звідкіля ти?» |
| 18 Il répondit: “Nous venons de Bethléem en Juda et nous allons vers les confins de la montagne d’Éphraïm, car je suis de là-bas. J’étais allé jusqu’à Bethléem en Juda et je retourne chez moi, mais personne ne m’a reçu dans sa maison. | 18 Цей відказав: «Ми йдемо з Вифлеєму Юдейського в саму середину Ефраїмських гір; я родом звідти; ходив я у Вифлеєм Юдейський, і повертаюсь тепер додому, та ніхто не хоче прийняти нас у свою господу, |
| 19 J’ai pourtant de la paille et du fourrage pour nos ânes, du pain et du vin pour moi, pour ma femme et pour mon serviteur. Nous n’avons besoin de rien.” | 19 дарма, що в мене є й солома й ослам паша, є й хліб, є й вино для мене й для твоєї слугині й для наймита, що при твоїх слугах; нічого не бракує.» |
| 20 L’homme âgé lui dit alors: “Ne t’inquiète pas, je te donnerai ce dont tu as besoin, mais ne passe pas la nuit sur la place.” | 20 Старий чоловік сказав: «Не журись! Чого б тобі тільки треба, здайся на мене, тільки не ночуй надворі.» |
| 21 Il le fit entrer dans sa maison et donna du fourrage aux ânes pendant que les voyageurs se lavaient les pieds. Ils mangèrent et burent. | 21 І увів він їх до себе в хату й дав ослам їсти; і обмивши собі ноги, їли вони і пили. |
| 22 Tout semblait aller bien lorsque les hommes de la ville, de vrais voyous, entourèrent la maison et frappèrent à la porte. Ils dirent au vieillard, au maître de maison: “Fais sortir cet homme qui est venu chez toi, pour que nous abusions de lui.” | 22 Тим часом, коли вони гарно веселились, обступили горожани, нікчемні людці, хату й, гримаючи в двері, заходилися вигукувати до старенького господаря хати: «Виведи чоловіка, що зайшов до тебе в хату, бо ми хочемо його спізнати!» |
| 23 Le maître de maison sortit pour leur parler; il leur dit: “Non, mes frères, je vous en prie! Ne faites pas de mal. Vous voyez que cet homme est maintenant sous mon toit, ne commettez pas une chose pareille. | 23 Вийшов до них чоловік, господар хати, та й сказав до них: «Ні, браття! Не чиніть, я прошу вас, лиха! Коли цей чоловік зайшов до мене в господу, не чиніть такої нечести! |
| 24 J’ai une fille qui est encore vierge, et il y a aussi sa concubine. Je vous les amènerai dehors, vous pourrez les violer et les traiter comme bon vous semblera, mais ne commettez pas une chose aussi ignoble envers cet homme.” | 24 Ось у мене дочка-дівиця, а в нього наложниця; виведу їх вам: знущайтеся над ними та робіть, що вам довподоби; над цим же чоловіком не чиніть такої нечести.» |
| 25 Les autres refusèrent de l’écouter. Alors le Lévite prit sa concubine et la leur amena dehors. Ils la violèrent et abusèrent d’elle toute la nuit jusqu’au petit matin; à l’aube ils la laissèrent aller. | 25 Та ті людці, однак, не хотіли його слухати. Тоді взяв чоловік свою наложницю й вивів її до них за двері, й вони злягалися з нею, а, зловживши нею цілу ніч до ранку, покинули її, як зоря зачервонілась. |
| 26 La femme revint au petit matin et s’écroula devant la porte de la maison où logeait son mari. Elle resta là jusqu’au lever du jour. | 26 Коли ж розвиднілось, повернулась молодиця та й повалилась перед дверима того чоловіка, де був її пан, і лежала там, покіль настав день. |
| 27 Alors son mari se leva, ouvrit la porte de la maison et sortit pour reprendre sa route. Sa concubine était étendue devant la porte de la maison, les mains sur le seuil. | 27 Устав уранці її пан, відчинив двері й вийшов, щоб іти своєю дорогою, аж наложниця його лежить перед дверима хати, розкинувши руки на дорозі. |
| 28 Il lui dit: “Lève-toi et partons.” Mais il n’y eut pas de réponse. L’homme alors la chargea sur son âne et se mit en route pour retourner chez lui. | 28 Сказав він до неї: «Вставай, підемо!» А вона ні слова. Тоді він узяв її, поклав на осла й рушив назад додому. |
| 29 Rentré chez lui, il prit un couteau, saisit le corps de sa concubine et la découpa, os par os, en douze morceaux qu’il envoya à travers tout le territoire d’Israël. Il avait donné cet ordre aux hommes qu’il envoyait: “Vous demanderez partout en Israël: A-t-on jamais vu cela depuis que les Israélites sont montés du pays d’Égypte jusqu’à ce jour? Réfléchissez, tenez conseil et donnez votre avis.” | 29 Повернувшися додому, вхопив ножа, взяв наложницю, розшматував її на дванадцять куснів і розіслав їх по всій землі Ізраїльській. |
| 30 Tous ceux qui voyaient cela disaient: “On n’a jamais vu une chose pareille depuis que les fils d’Israël sont montés du pays d’Égypte jusqu’à ce jour.” | 30 І кожен, хто те бачив, говорив уголос: «Такого не бувало й не видано з того часу, як Ізраїль вийшов з Єгипту, по цей день! Тож подумайте про це, порадьте, скажіть, що чинити!» |
