Livre de Job 24

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Le Puissant n’aura-t-il pas son heure? Ses fidèles ne verront-ils jamais venir son jour?	1 «Чому Всемогутній не затаїв часи, | а ті, що його знають, днів його не бачать?
2 Les méchants déplacent les bornes et font paître des troupeaux volés.	2 Безбожники пересувають межі, | отару й чабана займають.
3 Ils emmènent l’âne des orphelins et confisquent le bœuf de la veuve.	3 Відводять осла в сиротини, | беруть у заклад вола вдовиці.
4 24:9 Ils enlèvent l’orphelin à sa nourrice et prennent en gage le nourrisson du pauvre.	4 Убогі поступаються з дороги, | усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.
5 Comme les ânes du désert ils sortent dès le matin en quête de nourriture: au soir ils n’y a pas de pain pour leurs enfants.	5 Мов дикі осли в пустині, | вони виходять на роботу, | шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба.
6 De nuit ils moissonnent dans les champs ou récoltent dans la vigne du méchant.	6 Жнуть на чужому полі, | виноград грішника збирають.
7 Ils passent la nuit nus, sans vêtements, sans couverture contre le froid.	7 Голі вони ночують, без одежі, | не мають чим накритись, коли холодно.
8 Trempés par les averses de montagne, faute d’abri ils se serrent contre le rocher.	8 В горах на дощі мокнуть, | за браком сховку туляться до скелі!
	9 Сиріт від грудей відривають, | беруть у заклад дитину в бідних.
10 Ils vont et viennent, nus et sans vêtement, ils portent les gerbes, mais ils sont affamés.	10 Голі блукають, без одежі, | і голодні зносять снопи.
11 Ils écrasent les olives entre les meules, ils foulent dans la cuve les grappes, mais ils ont soif.	11 Вичавлюють між мурами олію, | спраглі, топчуть виноград у точилі.
12 Dans la ville les mourants gémissent les blessés appellent au secours, mais Dieu n’entend pas leur prière!	12 З міста чути людей стогін, | душа смертельно поранених кличе на допомогу, | та Бог не чує їхньої молитви!
13 24:14 Avant le jour l’assassin s’est levé, pour tuer le pauvre et l’indigent;	13 Є поміж ними й вороги світла, | які шляхів його не знають, | стежками його не простують.
14 24:15 mais déjà l’adultère attend l’ombre du soir: “Que nul œil ne me voie!” se dit-il, et il met une étoffe sur son visage. 14c Le voleur rôde dans la nuit;	14 Удосвіта стає убивник, | убиває бідного й сіромаху, | вночі бродить злодюга.
15 24:16 de jour il avait repéré les maisons, dans l’obscurité il les force.	15 Око перелюбця пильнує, коли смеркне. | Він думає: Ніхто мене не бачить, | і кладе собі на вид запинало.
16 24:13 Tous ceux-là sont de ceux qui haïssent la lumière, ils n’ont pas reconnu ses chemins et ne reviendront pas par ses sentiers.	16 В пітьмі підкопують домівки, | а вдень замикаються, | не знають світла.
17 L’heure sombre, pour eux, c’est le matin; quand il brille, c’est alors qu’ils ont peur.	17 Тінь смерти то для всіх них ранок; | коли ж він зійде, жах їх огортає.
18 Ils sont comme l’écume à la surface des eaux et dans le pays on maudit leur domaine, on évite de traverser leurs vignes.	18 Вони від дня втікають; | маєтність їх на землі проклята, | в їх виноградниках не завертає виноградар.
19 Comme la chaleur dessèche les eaux de neige, le royaume des morts absorbe le pécheur.	19 Посуха й спека пожирає сніжну воду — | так грішника Шеол хапає.
20 Le sein qui l’a formé l’oublie, nul ne rappelle son nom: l’injustice déjà n’est qu’un arbre brisé.	20 Утроба, що його родила, його забуває, | черва собі солодко ним пасеться, | не згадується більше його ім’я; | так кривда, неначе деревина, ломиться.
21 Il maltraitait la femme sans enfants, il ne faisait aucun bien à la veuve.	21 Він чинив зло безплідній, що не родить; | він не чинив добра вдовиці!
22 Mais quand le Puissant s’en prend aux grands seigneurs, quand il se lève, leur vie même n’est plus sûre.	22 Та той силою своєю хапає дужих, | встає, і він життя непевний.
23 Il les laissait confiants en leur sécurité, mais ses yeux veillaient sur leurs actes.	23 Забезпечує його й дає опору, | та Господні очі за його путями стежать.
24 Un moment ils ont été grands, et puis plus rien. Ils retombent comme les herbes cueillies, ils se fanent comme la tête des épis.	24 Вони ледь-ледь піднесуться, — і вже в’януть, | немов зірвана мальвія, | немов головки колосків зів’ялих.
25 Si tout cela n’est pas vrai, prouvez que j’ai menti: qui réfutera mes paroles?	25 А як воно не так, то хто мене спростує, | на ніщо оберне мою мову?»