| 1 Job reprit et dit: | 1 Заговорив Іов і мовив: |
| 2 Écoutez du moins mes paroles, cela vaudra mieux que de me consoler. | 2 «Вважайте, слухавши, на моє слово, | і нехай воно втішить вас. |
| 3 Accordez-moi un peu la parole: tu te moqueras après que j’aurai parlé. | 3 Стерпіть мене, я буду говорити; | як виговорюся — насміхайтесь. |
| 4 Est-ce d’un humain que je me plains? Alors, n’ai-je pas raison d’être nerveux? | 4 Чи ж то на людину моя скарга? | Як тут не бути нетерплячим? |
| 5 Tournez-vous vers moi: j’ai de quoi vous étonner, et vous mettrez la main sur la bouche. | 5 Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, | затулите рукою уста ваші. |
| 6 Ce sont des choses qui m’épouvantent quand j’y songe, et j’en tremble de tout mon corps. | 6 Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, | і моє тіло охоплює тремтіння. |
| 7 Pourquoi les méchants restent-ils en vie? Ils font de vieux os et gagnent en pouvoir. | 7 Чому живуть оті нечестиві, | старіються та й ще багатіють? |
| 8 Leur famille à leur côté prospère, leurs petits-enfants se multiplient sous leurs yeux. | 8 Їхні діти гараздують перед ними, | нащадки їхні ростуть у них перед очима. |
| 9 On vit bien dans leurs maisons: pas de soucis, les coups de Dieu ne sont pas pour eux. | 9 Домівки їхні від страху безпечні, | і бича Божого нема над ними. |
| 10 Leur taureau féconde à chaque fois, leur vache met bas sans jamais avorter. | 10 Їхній бик запліднює, не знемагає; | корова їхня телиться, не скидає. |
| 11 Ils ont des gamins comme ils ont des agneaux, ils voient s’ébattre leurs enfants: | 11 Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, | й малеча їхня гарцює. |
| 12 ils jouent du tambourin et de la guitare, ils dansent au son de la flûte. | 12 Виспівують під бубон та під цитру, | і веселяться під сопілки голос. |
| 13 Leurs jours s’achèvent dans le bonheur, ils descendent sans drame au séjour des morts. | 13 Провадять дні свої у щасті, | і сходять до Шеолу в мирі. |
| 14 Et c’étaient eux qui disaient à Dieu: “Va-t’en! Nous ne voulons pas connaître tes volontés! | 14 А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! | Доріг твоїх не хочемо ми знати! |
| 15 Pourquoi faudrait-il servir le Puissant, et qu’est-ce qu’on gagne à l’invoquer?” | 15 Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? | І що за користь нам його благати? |
| 16 Ne sont-ils pas maîtres de leur bonheur, alors même qu’ils ont tout décidé sans Dieu? | 16 Чи ж їхнє щастя не в них у руках? | Чи ж рада злих від нього не далека? |
| 17 Voit-on souvent s’éteindre la lampe des méchants, le malheur fondre sur eux et la colère d’en haut détruire les malfaisants? | 17 Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне | і падає на них нещастя? | Чи часто у своєму гніві він їх губить, |
| 18 Sont-ils vraiment la paille qu’emporte le vent, la feuille sèche livrée au tourbillon? | 18 так, що вони стають, немов солома перед вітром, | немов полова, що її здіймає вихор? |
| 19 Dieu, dites-vous, fera payer pour lui ses fils? Qu’il le fasse payer lui, et qu’il le sente! | 19 А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? | Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав! |
| 20 Qu’il voie le malheur de ses propres yeux, qu’il boive la colère du Tout-Puissant! | 20 Нехай побачить власними очима своє горе, | і з гніву Всемогутнього хай вип’є! |
| 21 Qu’a-t-il à faire de sa famille après lui, quand on a mis un terme au compte de ses mois? | 21 Яка йому журба про дім свій після нього, | коли число місяців у нього пораховане? |
| 22 Faut-il faire la leçon à Dieu, à celui qui juge les êtres supérieurs? | 22 Чи то ж нам Бога знання вчити, | коли він судить щонайвищих? |
| 23 L’un meurt en pleine vigueur, heureux et prospère, | 23 Один умирає повний сили, | повнотою щасливий та безпечний. |
| 24 les flancs bien grassouillets, les os remplis de sève. | 24 Стегна у нього повні ситі, | кості його набиті шпигом. |
| 25 Un autre meurt dans la tristesse, sans avoir jamais savouré le bonheur. | 25 А другий умирає наболілою душею, | не скуштувавши щастя. |
| 26 Ensemble ils se couchent dans la poussière, où les vers vont grouiller sur eux. | 26 Разом лягають у порох, | їх черва вкриває! |
| 27 Oh, je devine vos pensées, et ces idées que vous vous faites sur moi. | 27 Я знаю добре думки ваші | та замисли, що проти мене куєте. |
| 28 Vous dites: “Où est la maison du potentat, où est la tente des méchants?” | 28 Ви кажете: Де дім вельможі? | Де намет, що грішники у ньому жили? |
| 29 N’avez-vous pas interrogé ceux qui voyagent, ne retenez vous pas leurs témoignages? | 29 Хіба ви не питали тих, що у світах бували, | над досвідом їхнім не розмишляли, |
| 30 Au jour du malheur le méchant est épargné, au jour de la colère il échappe. | 30 що в день біди лихий щаджен буває, | що у день гніву він веселий? |
| 31 Qui ose lui reprocher, en face, sa conduite et lui rendre ce qu’il a fait? | 31 Хто йому закине його поведінку ввічі, | і те, що він накоїв, хто йому відплатить? |
| 32 Voici qu’on l’escorte au cimetière, et de bien haut son image regarde. | 32 Коли ж його внесуть на цвинтар, | над гробом своїм він чатує. |
| 33 La terre prise au torrent lui est douce, les gens défilent en avant, et derrière lui c’est un peuple sans nombre. | 33 Скиби землі йому солодкі. | За ним ідуть усі люди, а перед ним — нема й ліку! |
| 34 Allez-vous me consoler avec du vent, avec des réponses où tout est illusoire? | 34 Що вони варті, ваші втіхи марні? | Таж відповіді ваші — лиш омана!“ |
