| 1 וַיְהִי אַחֲרֵי כַלּוֹתוֹ לְדַבֵּר אֶת־כָּל־דְּבָרָיו בְּאָזְנֵי הָעָם וַיָּבֹא אֶל־כְּפַר־נַחוּם | 1 Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав його, ввійшов у Капернаум. |
| 2 וְעֶבֶד לְאֶחָד מִשָּׂרֵי הַמֵּאוֹת חָלָה לָמוּת וְהוּא יָקָר־לוֹ מְאֹד | 2 А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього. |
| 3 וַיִּשְׁמַע אֶת־שֵׁמַע יֵשׁוּעַ וַיִּשְׁלַח אֵלָיו מִזִּקְנֵי הַיְּהוּדִים וַיִּשְׁאַל מֵאִתּוֹ לָבוֹא וּלְהוֹשִׁיעַ אֶת־עַבְדּוֹ | 3 Почувши про Ісуса, він послав до нього старших юдейських, благаючи його, щоб прийшов і вирятував слугу його. |
| 4 וַיָּבֹאוּ אֶל־יֵשׁוּעַ וַיִּתְחַנְנוּ־לוֹ מְאֹד וַיֹּאמְרוּ רָאוּי הוּא אֲשֶׁר תַּעֲשֶׂה בַּקָּשָׁתוֹ | 4 Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи «Він достойний, щоб ти йому зробив це |
| 5 כִּי אֹהֵב עַמֵּנוּ הוּא וְהוּא בָנָה־לָנוּ אֶת־בֵּית הַכְּנֵסֶת | 5 любить бо народ наш і збудував нам синагогу.» |
| 6 וַיֵּלֶךְ אִתָּם יֵשׁוּעַ וַיְהִי כַּאֲשֶׁר קָרַב אֶל־הַבַּיִת וַיִּשְׁלַח אֵלָיו שַׂר־הַמֵּאָה עַל־יְדֵי רֵעָיו לֵאמֹר לוֹ בִּי אֲדֹנִי אַל־נָא תַטְרִיחַ אֶת־עַצְמְךָ כִּי אֵינֶנִּי רָאוּי שֶׁתָּבוֹא בְּצֵל קוֹרָתִי | 6 І пішов Ісус з ними. Та як він уже недалеко був від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати «Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти зайшов під мою крівлю. |
| 7 וּבַעֲבוּר זֹאת גַּם־אֶת עַצְמִי לֹא חָשַׁבְתִּי רָאוּי לָבוֹא אֵלֶיךָ אַךְ דַּבֶּר־נָא דָבָר וְיֵרָפֵא נַעֲרִי | 7 Тому я й не насмілився іти до тебе; але скажи лиш слово, й одужає слуга мій. |
| 8 כִּי גַם־אָנֹכִי אִישׁ נָתוּן תַּחַת הַשִּׁלְטוֹן יֶשׁ־תַּחַת יָדִי אַנְשֵׁי צָבָא וְאָמַרְתִּי לָזֶה לֵךְ וְהָלַךְ וְלָזֶה בוֹא וּבָא וּלְעַבְדִּי עֲשֵׂה־זֹאת וְעָשָׂה | 8 Бо й я чоловік, що стою під владою, маю вояків під собою і кажу одному Іди, і той іде; а іншому Ходи сюди, і той приходить; і слузі моєму Зроби це, і той робить.» |
| 9 וַיִּשְׁמַע יֵשׁוּעַ אֶת־דְּבָרָיו וַיִּתְמַהּ עָלָיו וַיִּפֶן וַיֹּאמֶר אֶל־הֶהָמוֹן הַהוֹלֵךְ אַחֲרָיו אֹמֵר אֲנִי לָכֶם גַּם־בְּיִשְׂרָאֵל לֹא־מָצָאתִי אֱמוּנָה גְּדוֹלָה כָזֹאת | 9 Почувши це Ісус, здивувався ним, і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним «Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри.» |
| 10 וַיָּשׁוּבוּ הַשְּׁלוּחִים אֶל־הַבָּיִת וַיִּמְצְאוּ אֶת־הָעֶבֶד הַחֹלֶה וְהוּא נִרְפָּא | 10 І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим. |
| 11 וַיְהִי מִמָּחֳרָת וַיֵּלֶךְ אֶל־עִיר וּשְׁמָהּ נָעִים וְרַבִּים מִתַּלְמִידָיו הֹלְכִים אִתּוֹ וַהֲמוֹן עַם רָב | 11 Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу. |
| 12 הוּא קָרַב אֶל־שַׁעַר הָעִיר וְהִנֵּה מוֹצִיאִים מֵת בֵּן יָחִיד לְאִמּוֹ וְהִיא אַלְמָנָה וְעִמָּהּ רַבִּים מֵעַם הָעִיר | 12 Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста. |
| 13 וְכִרְאוֹת אוֹתָהּ הָאָדוֹן נִכְמְרוּ רַחֲמָיו עָלֶיהָ וַיֹּאמֶר לָהּ אַל־תִּבְכִּי | 13 Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї «Не плач.» |
| 14 וַיִּגַּשׁ וַיִּגַּע בָּאָרוֹן וְהַנֹּשְׂאִים עָמְדוּ וַיֹּאמַר עֶלֶם אֹמֵר אֲנִי אֵלֶיךָ קוּמָה | 14 І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав «Юначе, кажу тобі, встань!» |
| 15 וַיִּתְעוֹדֵד הַמֵּת וַיָּחֶל לְדַבֵּר וַיִּתְנֵהוּ לְאִמּוֹ | 15 І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері. |
| 16 וַתֹּאחֶז כֻּלָּם רְעָדָה וַיְשַׁבְּחוּ אֶת־הָאֱלֹהִים וַיֹּאמְרוּ כִּי־נָבִיא גָדוֹל קָם בְּקִרְבֵּנוּ וְכִי־פָקַד הָאֱלֹהִים אֶת־עַמּוֹ | 16 Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили «Великий пророк устав між нами», і «Бог навідався до народу свого.» |
| 17 וַיֵּצֵא הַדָּבָר הַזֶּה בְּכָל־יְהוּדָה וּבְכָל־הַכִּכָּר | 17 Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні. |
| 18 וְתַלְמִידֵי יוֹחָנָן הִגִּידוּ לוֹ אֶת־כָּל־אֵלֶּה | 18 Учні Йоана сповістили його про це все. Тоді Йоан покликав двох із своїх учнів |
| 19 וַיִּקְרָא אֵלָיו יוֹחָנָן שְׁנַיִם מִתַּלְמִידָיו וַיִּשְׁלָחֵם אֶל־יֵשׁוּעַ לֵאמֹר לוֹ הַאַתָּה הוּא הַבָּא אִם־נְחַכֶּה לְאַחֵר | 19 і послав їх до Господа сказати «Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати» |
| 20 וַיָּבֹאוּ אֵלָיו הָאֲנָשִׁים וַיֹּאמְרוּ יוֹחָנָן הַמַּטְבִּיל שְׁלָחָנוּ אֵלֶיךָ לֵאמֹר הַאַתָּה הוּא הַבָּא אִם־נְחַכֶּה לְאַחֵר | 20 Прийшовши ті мужі до нього, кажуть «Йоан Христитель послав нас до тебе спитати Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати» |
| 21 בָּעֵת הַהִיא רִפָּא רַבִּים מֵחֳלָיִים וּמִנְּגָעִים וּמֵרוּחוֹת רָעוֹת וּלְעִוְרִים רַבִּים נָתַן רְאוּת עֵינָיִם | 21 Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння. |
| 22 וַיַּעַן יֵשׁוּעַ וַיֹּאמֶר לָהֶם לְכוּ וְהַגִּידוּ לְיוֹחָנָן אֵת אֲשֶׁר רְאִיתֶם וַאֲשֶׁר שְׁמַעְתֶּם כִּי עִוְרִים רֹאִים וּפִסְחִים מִתְהַלְּכִים וּמְצֹרָעִים מְטֹהָרִים וְחֵרְשִׁים שׁוֹמְעִים וּמֵתִים קָמִים וַעֲנִיִּים מִתְבַּשְּׂרִים | 22 У відповідь Ісус сказав їм «Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина; |
| 23 וְאַשְׁרֵי אֲשֶׁר לֹא־יִכָּשֵׁל בִּי | 23 і блаженний той, хто не спотикнеться через мене.» |
| 24 וַיְהִי כַּאֲשֶׁר הָלְכוּ לָהֶם שְׁלוּחֵי יוֹחָנָן וַיָּחֶל לְדַבֵּר אֶל־הֲמוֹן הָעָם עַל־אֹדוֹת יוֹחָנָן וַיֹּאמַר מַה־זֶּה יְצָאתֶם הַמִּדְבָּרָה לִרְאוֹת הֲקָנֶה אֲשֶׁר יִנּוֹעַ בָּרוּחַ | 24 А коли Йоанові посланці відійшли, Ісус почав говорити до народу про Йоана: «На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? |
| 25 וְאִם־לֹא מַה־זֶּה יְצָאתֶם לִרְאוֹת הַאִישׁ לָבוּשׁ בִּגְדֵי עֲדָנִים הִנֵּה הַמְלֻבָּשִׁים בִּגְדֵי תִפְאֶרֶת וְהַמְעֻנָּגִים בְּחַצְרוֹת הַמְּלָכִים הֵמָּה | 25 На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м’які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палацах. |
| 26 וְעַתָּה מַה־זֶּה יְצָאתֶם לִרְאוֹת אִם־לִרְאוֹת אִישׁ נָבִיא הֵן אֲנִי אֹמֵר לָכֶם כִּי אַף־גָּדוֹל הוּא מִנָּבִיא | 26 На що ж тоді ви вийшли подивитись? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка. |
| 27 זֶה הוּא אֲשֶׁר כָּתוּב עָלָיו הִנְנִי שֹׁלֵחַ מַלְאָכִי לְפָנֶיךָ וּפִנָּה דַרְכְּךָ לְפָנֶיךָ | 27 Це той, про кого написано: Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою. |
| 28 כִּי אֹמֵר אֲנִי לָכֶם אֵין אִישׁ בִּילוּדֵי אִשָּׁה גָּדוֹל מִיּוֹחָנָן הַמַּטְבִּיל אַךְ הַקָּטֹן בְּמַלְכוּת הָאֱלֹהִים גָּדוֹל הוּא מִמֶּנּוּ | 28 Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім — більший від нього.» |
| 29 וְכָל־הָעָם וְהַמֹּכְסִים כְּשָׁמְעָם הִצְדִּיקוּ אֶת־הָאֱלֹהִים וַיִּטָּבְלוּ בִּטְבִילַת יוֹחָנָן | 29 І ввесь народ, що його слухав, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана. |
| 30 אַךְ־הַפְּרוּשִׁים וּבַעֲלֵי הַתּוֹרָה נִאֲצוּ אֶת־עֲצַת הָאֱלֹהִים עַל־נַפְשָׁם וְלֹא נִטְבְּלוּ עַל־יָדוֹ | 30 А фарисеї та законники відкинули Божий про них намір і не христились від нього. |
| 31 וַיֹּאמֶר הָאָדוֹן עַתָּה אֶל־מִי אֲדַמֶּה אֶת־אַנְשֵׁי הַדּוֹר הַזֶּה וְאֶל־מִי הֵם דֹּמִים | 31 «До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? До кого ж вони подібні? |
| 32 דֹּמִים הֵם לַיְלָדִים הַיּשְׁבִים בַּשּׁוּק וְקֹרְאִים זֶה אֶל־זֶה וְאֹמְרִים חִלַּלְנוּ לָכֶם בַּחֲלִילִים וְלֹא רִקַּדְתֶּם קוֹנַנּוּ לָכֶם קִינָה וְלֹא בְכִיתֶם | 32 Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали! Ми вам співали жалобної, та ви не плакали! |
| 33 כִּי בָא יוֹחָנָן הַמַּטְבִּיל לֶחֶם לֹא־אָכַל וְיַיִן לֹא־שָׁתָה וַאֲמַרְתֶּם שֵׁד בּוֹ | 33 Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете Він біса має! |
| 34 וּבָא בֶן־הָאָדָם וְהוּא אֹכֵל וְשֹׁתֶה וַאֲמַרְתֶּם הִנֵּה זוֹלֵל וְסֹבֵא וְרֵעַ לְמוֹכְסִים וּלְחַטָּאִים | 34 Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, а ви кажете Це ненажера і п’яниця, приятель митарів та грішників. |
| 35 וַתִּצְּדַק הַחָכְמָה עַל־יְדֵי כָל־בָּנֶיהָ | 35 І всі діти мудрости виправдали її.» |
| 36 וַיְבַקֵּשׁ מִמֶּנּוּ אֶחָד מִן־הַפְּרוּשִׁים לֶאֱכֹל אִתּוֹ לָחֶם וַיָּבֹא אֶל־בֵּית הַפָּרוּשׁ וַיַּסֵּב | 36 Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. |
| 37 וְהִנֵּה אִשָּׁה אַחַת בָּעִיר וְהִיא חֹטֵאת שָׁמְעָה כִּי־הוּא מֵסֵב בֵּית הַפָּרוּשׁ וַתָּבֵא פַּךְ־שֶׁמֶן הַמּוֹר | 37 Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку |
| 38 וַתַּעֲמֹד לְרַגְלָיו מֵאַחֲרָיו וַתֵּבְךְּ וַתָּחֶל לְהַרְטִיב אֶת־רַגְלָיו בִּדְמָעוֹת וַתְּנַגֵּב אֹתָן בְּשַׂעֲרוֹת רֹאשָׁהּ וַתִּשַּׁק אֶת־רַגְלָיו וַתִּמְשַׁח אֹתָן בַּשָּׁמֶן | 38 і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. |
| 39 וַיַּרְא הַפָּרוּשׁ הַקֹּרֵא אֹתוֹ וַיֹּאמֶר בְּלִבּוֹ אִלּוּ הָיָה זֶה נָבִיא כִּי־עַתָּה יָדֹעַ יָדַע מִי־הִיא זֹאת וְאֵיזוֹ הִיא הַנֹּגַעַת בּוֹ כִּי־אִשָּׁה חַטָּאָה הִיא | 39 Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його це ж грішниця! |
| 40 וַיַּעַן יֵשׁוּעַ וַיֹּאמֶר אֵלָיו שִׁמְעוֹן דָּבָר־לִי אֵלֶיךָ וַיֹּאמֶר רַבִּי דַבֵּר | 40 Тоді Ісус заговорив до нього «Симоне, маю тобі щось сказати.» Той відповів «Кажи, Учителю». |
| 41 שְׁנֵי חַיָּבִים הָיוּ לְנשֶׁה אֶחָד הָאֶחָד חַיָּב לוֹ דִּינָרִים חֲמֵשׁ מֵאוֹת וְהַשֵּׁנִי דִּינָרִים חֲמִשִּׁים | 41 «Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. |
| 42 וַיְהִי בַּאֲשֶׁר לֹא הִשִּׂיגָה יָדָם לְשַׁלֵּם וַיַּשְׁמֵט אֶת־שְׁנֵיהֶם וְעַתָּה אֱמָר־נָא מִי מִשְּׁנֵיהֶם יַרְבֶּה לְאַהֲבָה אֹתוֹ | 42 А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити» |
| 43 וַיַּעַן שִׁמְעוֹן וַיֹּאמַר אֶחֱשֹׁב כִּי הָאִישׁ הַהוּא אֲשֶׁר הִרְבָּה לְהַשְׁמִיט לוֹ וַיֹּאמֶר אֵלָיו כֵּן שָׁפָטְתָּ | 43 Озвався Симон і каже «Гадаю, той, якому подарував більше.» Ісус сказав до нього «Ти судив добре.» |
| 44 וַיִּפֶן אֶל־הָאִשָּׁה וַיֹּאמֶר אֶל־שִׁמְעוֹן הֲרָאִיתָ אֶת־הָאִשָּׁה הַזֹּאת הִנֵּה בָאתִי אֶל־בֵּיתְךָ וּמַיִם עַל־רַגְלַי לֹא נָתָתָּ וְהִיא הִרְטִיבָה אֶת־רַגְלַי בִּדְמָעוֹת וַתְּנַגֵּב בְּשַׂעֲרוֹתֶיהָ | 44 І, обернувшися до жінки, промовив до Симона «Ти бачиш оцю жінку Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. |
| 45 נְשִׁיקָה לֹא נְשַׁקְתָּנִי וְהִיא מֵאָז בָּאתִי לֹא חָדְלָה מִנַּשֵּׁק אֶת־רַגְלָי | 45 Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. |
| 46 בְּשֶׁמֶן לֹא מָשַׁחְתָּ אֶת־רֹאשִׁי וְהִיא בְּשֶׁמֶן הַמּוֹר מָשְׁחָה אֶת־רַגְלָי | 46 Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. |
| 47 לָכֵן אֲנִי אֹמֵר אֵלֶיךָ נִסְלְחוּ־לָהּ חַטֹּאתֶיהָ הָרַבּוֹת כִּי הַרְבֵּה אָהֵבָה וַאֲשֶׁר נִסְלַח־לוֹ מְעַט הוּא אֹהֵב מְעָט | 47 Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.» |
| 48 וַיֹּאמֶר אֵלֶיהָ נִסְלְחוּ־לָךְ חַטֹּאתָיִךְ | 48 Потім сказав до жінки «Прощаються тобі гріхи.» |
| 49 וַיָּחֵלּוּ הַמְסֻבִּים עִמּוֹ לֵאמֹר בְּלִבָּם מִי הוּא זֶה אֲשֶׁר גַּם־יִסְלַח חֲטָאִים | 49 І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою «Хто це такий, що й гріхи відпускає |
| 50 וַיֹּאמֶר אֶל־הָאִשָּׁה אֱמוּנָתֵךְ הוֹשִׁיעָה לָּךְ לְכִי לְשָׁלוֹם | 50 До жінки ж він промовив «Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.» |