| 1 בְּנִי תֹּורָתִי אַל־תִּשְׁכָּח וּמִצְוֹתַי יִצֹּר לִבֶּךָ | 1 Замість нього став Юда, син його, що звався Макавей. |
| 2 כִּי אֹרֶךְ יָמִים וּשְׁנֹות חַיִּים וְשָׁלֹום יֹוסִיפוּ לָךְ | 2 Усі його брати й усі, що були пристали до його батька, йому допомагали й провадили з радістю ізраїльську війну. |
| 3 חֶסֶד וֶאֱמֶת אַל־יַעַזְבֻךָ קָשְׁרֵם עַל־גַּרְגְּרֹותֶיךָ כָּתְבֵם עַל־לוּחַ לִבֶּךָ | 3 Він поширив свого народу славу, надягнув, неначе велетень, на себе броню, оперезався військовою зброєю і розпочав війну, щоб захистити мечем табір. |
| 4 וּמְצָא־חֵן וְשֵׂכֶל־טֹוב בְּעֵינֵי אֱלֹהִים וְאָדָם׃ פ | 4 У своїх подвигах на лева був схожий, неначе левеня, що рикає на здобич. |
| 5 בְּטַח אֶל־יְהוָה בְּכָל־לִבֶּךָ וְאֶל־בִּינָתְךָ אַל־תִּשָּׁעֵן | 5 Гнав беззаконних, розшукуючи скрізь їх, палив гнобителів свого народу. |
| 6 בְּכָל־דְּרָכֶיךָ דָעֵהוּ וְהוּא יְיַשֵּׁר אֹרְחֹתֶיךָ | 6 Присіли беззаконні, його налякавшись; усі, що коїли неправду, настрахались, бо через нього прийшла воля. |
| 7 אַל־תְּהִי חָכָם בְּעֵינֶיךָ יְרָא אֶת־יְהוָה וְסוּר מֵרָע | 7 Він засмутив чимало царів, своїми подвигами звеселив Якова. Пам’ять про нього буде повік благословенна. |
| 8 רִפְאוּת תְּהִי לְשָׁרֶּךָ וְשִׁקּוּי לְעַצְמֹותֶיךָ | 8 Він пробіг через усі міста Юдеї і винищив з неї нечестивих, відвернув гнів від Ізраїля. |
| 9 כַּבֵּד אֶת־יְהוָה מֵהֹונֶךָ וּמֵרֵאשִׁית כָּל־תְּבוּאָתֶךָ | 9 Слава про нього рознеслась аж на край світу, і згуртував він пропащих. |
| 10 וְיִמָּלְאוּ אֲסָמֶיךָ שָׂבָע וְתִירֹושׁ יְקָבֶיךָ יִפְרֹצוּ׃ פ | 10 Аполлоній зібрав поганські народи й велике військо в Самарії, щоб іти війною на Ізраїля. |
| 11 מוּסַר יְהוָה בְּנִי אַל־תִּמְאָס וְאַל־תָּקֹץ בְּתֹוכַחְתֹּו | 11 Довідався про це Юда й, виступивши проти нього, розбив його та вбив. Чимало полягло смертельно поранені, а решта втекла. |
| 12 כִּי אֶת אֲשֶׁר יֶאֱהַב יְהוָה יֹוכִיחַ וּכְאָב אֶת־בֵּן יִרְצֶה | 12 Забрано в них здобич, а меч Аполлонія взяв Юда й воював ним увесь свій вік. |
| 13 אַשְׁרֵי אָדָם מָצָא חָכְמָה וְאָדָם יָפִיק תְּבוּנָה | 13 Серон, вождь сирійського війська, почувши, що Юда зібрав велику ватагу вірних йому й готових воювати, |
| 14 כִּי טֹוב סַחְרָהּ מִסְּחַר־כָּסֶף וּמֵחָרוּץ תְּבוּאָתָהּ | 14 сказав: «Зроблю собі ім’я й прославлюся у царстві. Тож піду проти Юди і проти його прибічників, що зневажають царський наказ.» |
| 15 יְקָרָה הִיא [מִפְּנִיִּים כ] (מִפְּנִינִים ק) וְכָל־חֲפָצֶיךָ לֹא יִשְׁווּ־בָהּ | 15 І приєднавсь до нього великий загін нечестивих, і двигнувся з ним, щоб помститись на синах Ізраїля. |
| 16 אֹרֶךְ יָמִים בִּימִינָהּ בִּשְׂמֹאולָהּ עֹשֶׁר וְכָבֹוד | 16 Коли він підійшов був аж до виходу Беторону, вийшов йому навпроти Юда з маленьким військом. |
| 17 דְּרָכֶיהָ דַרְכֵי־נֹעַם וְכָל־נְתִיבֹותֶיהָ שָׁלֹום | 17 Коли юдеї побачили табір, що насувався їм назустріч, сказали до Юди: «І як нам, яких так мало, воювати проти такої безлічі страшної? Нам, що охляли, нічого не ївши сьогодні?» |
| 18 עֵץ־חַיִּים הִיא לַמַּחֲזִיקִים בָּהּ וְתֹמְכֶיהָ מְאֻשָּׁר׃ פ | 18 Юда ж відрік: «Легко й малому війську захопити в руки велике; для неба все одно врятувати багатьма чи кількома, |
| 19 יְהוָה בְּחָכְמָה יָסַד־אָרֶץ כֹּונֵן מַיִם בִּתְבוּנָה | 19 бо перемога на війні не в безмежнім війську, а в силі, що походить з неба. |
| 20 בְּדַעְתֹּו תְּהֹומֹות נִבְקָעוּ וּשְׁחָקִים יִרְעֲפוּ־טָל | 20 Вони йдуть на нас, повні зухвальства й беззаконня, щоб вигубити нас разом із жінками нашими й дітьми та щоб з нас здерти здобич, |
| 21 בְּנִי אַל־יָלֻזוּ מֵעֵינֶיךָ נְצֹר תֻּשִׁיָּה וּמְזִמָּה | 21 а ми воюємо за життя наше й за наші установи. |
| 22 וְיִהְיוּ חַיִּים לְנַפְשֶׁךָ וְחֵן לְגַרְגְּרֹתֶיךָ | 22 Сам Бог їх знищить перед нами, тож ви їх не бійтесь.» |
| 23 אָז תֵּלֵךְ לָבֶטַח דַּרְכֶּךָ וְרַגְלְךָ לֹא תִגֹּוף | 23 Ледве скінчив він говорити, то кинувсь на них зненацька, і Серон із військом були розбиті. |
| 24 אִם־תִּשְׁכַּב לֹא־תִפְחָד וְשָׁכַבְתָּ וְעָרְבָה שְׁנָתֶךָ | 24 Юдеї гналися за ними від Беторону вділ аж до рівнини, і полягло з них близько 800 чоловік, а решта втекла у край Філістимлянський. |
| 25 אַל־תִּירָא מִפַּחַד פִּתְאֹם וּמִשֹּׁאַת רְשָׁעִים כִּי תָבֹא | 25 Тоді поширився страх перед Юдою та його братами, і жах охопив довколишні народи. |
| 26 כִּי־יְהוָה יִהְיֶה בְכִסְלֶךָ וְשָׁמַר רַגְלְךָ מִלָּכֶד | 26 Слава про нього дійшла аж до царя, народи ж тільки й говорили про битви Юди. |
| 27 אַל־תִּמְנַע־טֹוב מִבְּעָלָיו בִּהְיֹות לְאֵל [יָדֶיךָ כ] (יָדְךָ ק) לַעֲשֹׂות | 27 Аж як почув цар Антіох про ті події, розлютився вельми й звелів зібрати всі сили свого царства в одне премогутнє військо. |
| 28 אַל־תֹּאמַר [לְרֵעֶיךָ כ] (לְרֵעֲךָ ׀ ק) לֵךְ וָשׁוּב וּמָחָר אֶתֵּן וְיֵשׁ אִתָּךְ | 28 Він відчинив свою скарбницю й видав військам платню на рік, наказавши їм бути готовими на всякий випадок. |
| 29 אַל־תַּחֲרֹשׁ עַל־רֵעֲךָ רָעָה וְהוּא־יֹושֵׁב לָבֶטַח אִתָּךְ | 29 Та побачив він, що грошей у скарбниці стало бракувати та що податки у краї зменшились із-за неладу та злиднів, що постали у краї, бо знищені були закони, що були споконвіку, |
| 30 אַל־ [תָּרֹוב כ] (תָּרִיב ק) עִם־אָדָם חִנָּם אִם־לֹא גְמָלְךָ רָעָה | 30 тож і злякався, що не матиме змоги, як то нераз уже бувало, робити видатки на дарунки, які перед тим щедрою рукою роздавав більше, ніж попередники його, царі. |
| 31 אַל־תְּקַנֵּא בְּאִישׁ חָמָס וְאַל־תִּבְחַר בְּכָל־דְּרָכָיו | 31 Вельми отяжіла його душа, й задумав він піти у Персію, щоб набрати податків з країв і зібрати силу грошей. |
| 32 כִּי תֹועֲבַת יְהוָה נָלֹוז וְאֶת־יְשָׁרִים סֹודֹו | 32 Він залишив Лісія, славного мужа з Царського роду, над державними справами від річки Ефрату до границь Єгипту, |
| 33 מְאֵרַת יְהוָה בְּבֵית רָשָׁע וּנְוֵה צַדִּיקִים יְבָרֵךְ | 33 та щоб опікувавсь і його сином Антіохом, аж поки сам не повернеться, |
| 34 אִם־לַלֵּצִים הוּא־יָלִיץ [וְלַעֲנִיִּים כ] (וְלַעֲנָוִים ק) יִתֶּן־חֵן | 34 і передав йому половину свого війська та слонів, наказавши про всі свої наміри щодо мешканців Єрусалиму та Юдеї, |
| 35 כָּבֹוד חֲכָמִים יִנְחָלוּ וּכְסִילִים מֵרִים קָלֹון׃ פ | 35 а саме: вислати проти них військо, щоб знищити та згладити силу Ізраїля й тих, що зостались у Єрусалимі, викорінивши й пам’ять про них у тому місці, |
| 36 та поселити чужоземців по цілому їхньому краї і роздати їм у спадщину їхні землі. |
| 37 Узяв цар із собою половину війська, що було зосталось, і вирушив з Антіохії, столиці свого царства, року 147; він переправився через Ефрат-ріку і проходив через горішні краї. |
| 38 Лісій вибрав Птолемея, сина Дорімена, Ніканора й Горгія, великих мужів із царських друзів, |
| 39 і вислав з ними 40 000 чоловік та 7000 кінноти, щоб за царським наказом ішли спустошити землю Юди. |
| 40 Двигнувшися з усім військом, отаборились вони біля Емаусу на рівнині. |
| 41 Почувши про них, купці краю набрали силу срібла, золота й кайданів та й прийшли в табір, щоб купити як рабів синів Ізраїля. До них пристав загін сирійців та чужоземців. |
| 42 Побачив Юда і його брати, що становище погіршилось і що ворожі війська розташувались на їхній землі. Довідались вони також і про царський наказ, щоб цілковито винищити їхній народ, |
| 43 і сказав кожен до свого ближнього: «Підіймім народ наш з його занепаду, воюймо за наш народ і за його святиню.» |
| 44 Скликано збори, щоб приготуватись до битви, щоб молитись і просити ласки й милосердя. |
| 45 Єрусалим був безлюдний, мов пустиня. Ніхто з його дітей не входив, і не виходив. Храм був потоптаний ногами. Чужинці — у твердині, що стала житлом для народів. Радість у Якова однято, сопілка з гарфою замовкли. |
| 46 Вони зібрались і пішли у Масифу, навпроти Єрусалиму, бо у Масифі було колись місце молитви для Ізраїля. |
| 47 Постили того дня і, надягнувши волосяниці та посипавши попелом собі голову, роздерли на собі одежу. |
| 48 Розгорнули книгу Закону, щоб звидіти те, що погани у своїх бовванів питають; |
| 49 принесли й священичі одежі, первоплоди й десятини; привели назореїв, що виконали час своїх обітниць, |
| 50 і закликали голосно до неба: «Що нам чинити з цими, куди їх відвести? |
| 51 Твоя святиня потоптана й сплюгавлена, твої священики засмучені й прибиті. |
| 52 І ось погани змовились на нас, щоб звести нас із світу; ти знаєш, що вони кують на нас. |
| 53 І як нам проти них устоятись, якщо ти нам не допоможеш?» |
| 54 І засурмили й закричали вголос. |
| 55 Після того Юда настановив начальників народу: тисяцьких, сотників, п’ятдесятників та десятників, |
| 56 і сказав тим, що будували хату, що недавно одружились, що посадили виноградники, а й боягузам, щоб кожен з них повертавсь додому, за законом. |
| 57 І рушив табір і розташувався на південь від Емаусу. |
| 58 Тоді Юда сказав: «Озбройтесь і будьте відважні, будьте готові на завтра рано до бою проти цих поган, які змовилися проти нас, щоб знищити нас і храм наш, |
| 59 бо ліпше нам у бою вмерти, ніж споглядати на злидні нашого народу й нашої святині. |
| 60 Яка б не була воля неба, нехай вона станеться.» |
