Prima lettera ai Corinzi (1 كورنثوس) 4

SMITH VAN DYKE	Біблія
1 هكذا فليحسبنا الانسان كخدام المسيح ووكلاء سرائر الله.	1 Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів тайн Божих.
2 ثم يسأل في الوكلاء لكي يوجد الانسان امينا.	2 Тим то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний.
3 واما انا فاقلّ شيء عندي ان يحكم فيّ منكم او من يوم بشر. بل لست احكم في نفسي ايضا.	3 Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський; ба й сам себе я не суджу.
4 فاني لست اشعر بشيء في ذاتي. لكنني لست بذلك مبررا. ولكن الذي يحكم فيّ هو الرب.	4 Бо я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий. Хто мене судить — це Господь.
5 اذا لا تحكموا في شيء قبل الوقت حتى يأتي الرب الذي سينير خفايا الظلام ويظهر آراء القلوب. وحينئذ يكون المدح لكل واحد من الله	5 Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога.
6 فهذا ايها الاخوة حولته تشبيها الى نفسي والى أبلوس من اجلكم لكي تتعلّموا فينا ان لا تفتكروا فوق ما هو مكتوب كي لا ينتفخ احد لاجل الواحد على الآخر.	6 А те, брати, що я ото пристосував до себе й до Аполлоса — заради вас, щоб ви на нас навчилися, як сказано: «Нічого понад те, що написано»; щоб ви не неслись гордо один над одного проти іншого.
7 لانه من يميّزك واي شيء لك لم تأخذه. وان كنت قد اخذت فلماذا تفتخر كانك لم تأخذ.	7 Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?
8 انكم قد شبعتم قد استغنيتم. ملكتم بدوننا. وليتكم ملكتم لنملك نحن ايضا معكم.	8 Ви вже наситилися! Вже збагатилися! Без нас зацарювали! Коли б то вже зацарювали, щоб і ми разом з вами царювали!
9 فاني ارى ان الله ابرزنا نحن الرسل آخرين كاننا محكوم علينا بالموت. لاننا صرنا منظرا للعالم للملائكة والناس.	9 Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям.
10 نحن جهال من اجل المسيح واما انتم فحكماء في المسيح. نحن ضعفاء واما انتم فاقوياء. انتم مكرمون واما نحن فبلا كرامة.	10 Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж — міцні; ви славні, ми ж без чести.
11 الى هذه الساعة نجوع ونعطش ونعرى ونلكم وليس لنا اقامة.	11 До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б’ють, і ми скитаємось.
12 ونتعب عاملين بايدينا. نشتم فنبارك. نضطهد فنحتمل.	12 Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо;
13 يفترى علينا فنعظ. صرنا كاقذار العالم ووسخ كل شيء الى الآن.	13 нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі.
14 ليس لكي اخجلكم اكتب بهذا بل كاولادي الاحباء انذركم.	14 Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум.
15 لانه وان كان لكم ربوات من المرشدين في المسيح لكن ليس آباء كثيرون. لاني انا ولدتكم في المسيح يسوع بالانجيل.	15 Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі.
16 فاطلب اليكم ان تكونوا متمثلين بي.	16 Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.
17 لذلك ارسلت اليكم تيموثاوس الذي هو ابني الحبيب والامين في الرب الذي يذكركم بطرقي في المسيح كما اعلّم في كل مكان في كل كنيسة.	17 Власне, тому я і послав вам Тимотея, мою улюблену і вірну в Господі дитину; він нагадає вам мої в Христі дороги, як я навчаю скрізь у кожній Церкві.
18 فانتفخ قوم كاني لست آتيا اليكم.	18 Деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас уже більше.
19 ولكني سآتي اليكم سريعا ان شاء الرب فسأعرف ليس كلام الذين انتفخوا بل قوّتهم.	19 Але я незабаром до вас прийду, коли Господня на те воля, і спізнаю не слова загорділих, а й силу.
20 لان ملكوت الله ليس بكلام بل بقوة.	20 Бо царство Боже не у слові, а в силі.
21 ماذا تريدون. أبعصا آتي اليكم ام بالمحبة وروح الوداعة	21 Що ви хочете? Щоб я прийшов до вас із палицею, — чи з любов’ю та духом лагідности?