Luke 13

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 And there were present, at that very time, some who were reporting about the Galileans, whose blood Pilate mixed with their sacrifices.	1 Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами.
2 And responding, he said to them: “Do you think that these Galileans must have sinned more than all other Galileans, because they suffered so much?	2 Озвавшись, він сказав їм «Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї
3 No, I tell you. But unless you repent, you will all perish similarly.	3 Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.
4 And those eighteen upon whom the tower of Siloam fell and killed them, do you think that they also were greater transgressors than all the men living in Jerusalem?	4 Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму
5 No, I tell you. But if you do not repent, you will all perish similarly.”	5 Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.»
6 And he also told this parable: “A certain man had a fig tree, which was planted in his vineyard. And he came seeking fruit on it, but found none.	6 І він розповів їм оцю притчу; «Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов.
7 Then he said to the cultivator of the vineyard: ‘Behold, for these three years I came seeking fruit on this fig tree, and I have found none. Therefore, cut it down. For why should it even occupy the land?’	7 Тоді він сказав до виноградаря Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її нащо й землю займає ще
8 But in response, he said to him: ‘Lord, let it be for this year also, during which time I will dig around it and add fertilizer.	8 А той озвався до нього Пане, лиши її ще на цей рік я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм.
9 And, indeed, it should bear fruit. But if not, in the future, you shall cut it down.’ ”	9 Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.»
10 Now he was teaching in their synagogue on the Sabbaths.	10 Ісус навчав в одній з синагог у суботу.
11 And behold, there was a woman who had a spirit of infirmity for eighteen years. And she was bent over; and she was unable to look upwards at all.	11 Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років вона була скорчена й не могла ніяк випростатись.
12 And when Jesus saw her, he called her to himself, and he said to her, “Woman, you are released from your infirmity.”	12 Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї «Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.»
13 And he laid his hands upon her, and immediately she was straightened, and she glorified God.	13 І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога.
14 Then, as a result, the ruler of the synagogue became angry that Jesus had cured on the Sabbath, and he said to the crowd: “There are six days on which you ought to work. Therefore, come and be cured on those, and not on the day of the Sabbath.”	14 Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу «Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.»
15 Then the Lord said to him in response: “You hypocrites! Does not each one of you, on the Sabbath, release his ox or donkey from the stall, and lead it to water?	15 Господь у відповідь сказав до нього «Лицеміри! Чи кожний з вас не відв’язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти
16 So then, should not this daughter of Abraham, whom Satan has bound for lo these eighteen years, be released from this restraint on the day of the Sabbath?”	16 Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній»
17 And as he was saying these things, all his adversaries were ashamed. And all the people rejoiced in everything that was being done gloriously by him.	17 І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.
18 And so he said: “To what is the kingdom of God similar, and to what figure shall I compare it?	18 Далі промовив «На що схоже Царство Боже До чого б мені його прирівняти
19 It is like a grain of mustard seed, which a man took and cast into his garden. And it grew, and it became a great tree, and the birds of the air rested in its branches.”	19 Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках.
20 And again, he said: “To what figure shall I compare the kingdom of God?	20 І знову промовив «До чого мені прирівняти Царство Боже
21 It is like leaven, which a woman took and hid in three measures of fine wheat flour, until it was entirely leavened.”	21 Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.»
22 And he was traveling through the cities and towns, teaching and making his way to Jerusalem.	22 Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму.
23 And someone said to him, “Lord, are they few who are saved?” But he said to them:	23 Аж ото сказав хтось до нього «Господи, чи мало буде тих, що спасуться» Він відповів їм
24 “Strive to enter through the narrow gate. For many, I tell you, will seek to enter and not be able.	24 «Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть.
25 Then, when the father of the family will have entered and shut the door, you will begin to stand outside and to knock at the door, saying, ‘Lord, open to us.’ And in response, he will say to you, ‘I do not know where you are from.’	25 І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати Господи, відчини нам! — він відповість вам Не знаю вас, звідкіля ви.
26 Then you will begin to say, ‘We ate and drank in your presence, and you taught in our streets.’	26 Тоді ви почнете казати Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших.
27 And he will say to you: ‘I do not know where you are from. Depart from me, all you workers of iniquity!’	27 Та він відповість Кажу бо вам Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!
28 In that place, there will be weeping and gnashing of teeth, when you see Abraham, and Isaac, and Jacob, and all the prophets, in the kingdom of God, yet you yourselves are expelled outside.	28 Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.
29 And they will arrive from the East, and the West, and the North, and the South; and they will recline at table in the kingdom of God.	29 Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.
30 And behold, those who are last will be first, and those who are first will be last.”	30 Тоді останні стануть першими, а перші — останніми.»
31 On the same day, some of the Pharisees approached, saying to him: “Depart, and go away from here. For Herod wishes to kill you.”	31 Якраз тієї хвилини підійшли деякі фарисеї і сказали йому «Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.»
32 And he said to them: “Go and tell that fox: ‘Behold, I cast out demons and accomplish healings, today and tomorrow. And on the third day I reach the end.’	32 Він же сказав їм «Ідіть і скажіть тому лисові Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся.
33 Yet truly, it is necessary for me to walk today and tomorrow and the following day. For it does not fall to a prophet to perish beyond Jerusalem.	33 Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.
34 Jerusalem, Jerusalem! You kill the prophets, and you stone those who are sent to you. Daily, I wanted to gather together your children, in the manner of a bird with her nest under her wings, but you were not willing!	34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуеш посланних до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, — та ви не захотіли!
35 Behold, your house will be left desolate for you. But I say to you, that you shall not see me, until it happens that you say: ‘Blessed is he who has arrived in the name of the Lord.’ ”	35 Ось дім ваш лишається вам (пустий). Кажу вам Ви не побачите мене, аж поки не настане день, коли ви скажете Благословен той, що приходить в ім’я Господнє!»