Luke 24

NEW JERUSALEM	Біблія
1 On the first day of the week, at the first sign of dawn, they went to the tomb with the spices they hadprepared.	1 А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,
2 They found that the stone had been rol ed away from the tomb,	2 й застали камінь, відкочений від гробниці.
3 but on entering they could not find the body of the Lord Jesus.	3 Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 As they stood there puzzled about this, two men in bril iant clothes suddenly appeared at their side.	4 І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з’явились їм у блискучих шатах.
5 Terrified, the women bowed their heads to the ground. But the two said to them, 'Why look among thedead for someone who is alive?	5 Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали «Чому шукаєте живого між мертвими
6 He is not here; he has risen. Remember what he told you when he was still in Galilee:	6 Його нема тут він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи
7 that the Son of man was destined to be handed over into the power of sinful men and be crucified, andrise again on the third day.'	7 Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп’ятий і третього дня воскреснути.»
8 And they remembered his words.	8 І вони пригадали собі його слова;
9 And they returned from the tomb and told al this to the Eleven and to al the others.	9 а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.
10 The women were Mary of Magdala, Joanna, and Mary the mother of James. And the other womenwith them also told the apostles,	10 То були Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,
11 but this story of theirs seemed pure nonsense, and they did not believe them.	11 але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.
12 Peter, however, went off to the tomb, running. He bent down and looked in and saw the linen clothsbut nothing else; he then went back home, amazed at what had happened.	12 Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов’язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.
13 Now that very same day, two of them were on their way to a vil age cal ed Emmaus, seven miles fromJerusalem,	13 Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім’я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму,
14 and they were talking together about al that had happened.	14 і розмовляли між собою про те, що сталось.
15 And it happened that as they were talking together and discussing it, Jesus himself came up andwalked by their side;	15 А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними,
16 but their eyes were prevented from recognising him.	16 але очі їм заступило, щоб його не пізнали.
17 He said to them, 'What are all these things that you are discussing as you walk along?' They stopped,their faces downcast.	17 Він їх спитався «Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою» Ті зупинились, повні смутку.
18 Then one of them, called Cleopas, answered him, 'You must be the only person staying in Jerusalemwho does not know the things that have been happening there these last few days.'	18 Озвавсь тоді один з них на ім’я Клеопа, і йому каже «Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося»
19 He asked, 'What things?' They answered, 'Al about Jesus of Nazareth, who showed himself aprophet powerful in action and speech before God and the whole people;	19 І він спитав їх «Що таке» Вони ж йому сказали «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім — ділом та словом перед Богом і всім народом, —
20 and how our chief priests and our leaders handed him over to be sentenced to death, and had himcrucified.	20 та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп’яли.
21 Our own hope had been that he would be the one to set Israel free. And this is not al : two whole dayshave now gone by since it al happened;	21 А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!
22 and some women from our group have astounded us: they went to the tomb in the early morning,	22 Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували вони пішли були ранесенько до гробниці,
23 and when they could not find the body, they came back to tel us they had seen a vision of angelswho declared he was alive.	23 та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що він живий.
24 Some of our friends went to the tomb and found everything exactly as the women had reported, but ofhim they saw nothing.'	24 Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.»
25 Then he said to them, 'You foolish men! So slow to believe al that the prophets have said!	25 А він промовив до них «О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!
26 Was it not necessary that the Christ should suffer before entering into his glory?'
27 Then, starting with Moses and going through al the prophets, he explained to them the passagesthroughout the scriptures that were about himself.	27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього.
28 When they drew near to the vil age to which they were going, he made as if to go on;	28 Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі.
29 but they pressed him to stay with them saying, 'It is nearly evening, and the day is almost over.' So hewent in to stay with them.	29 Вони ж наполягали, кажучи «Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.» І він увійшов, щоб зостатись.
30 Now while he was with them at table, he took the bread and said the blessing; then he broke it andhanded it to them.	30 І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм.
31 And their eyes were opened and they recognised him; but he had vanished from their sight.	31 Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них
32 Then they said to each other, 'Did not our hearts burn within us as he talked to us on the road andexplained the scriptures to us?'	32 І казали вони один до одного «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання»
33 They set out that instant and returned to Jerusalem. There they found the Eleven assembled togetherwith their companions,	33 І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,
34 who said to them, 'The Lord has indeed risen and has appeared to Simon.'	34 які їм сказали «Христос справді воскрес і з’явився Симонові.»
35 Then they told their story of what had happened on the road and how they had recognised him at thebreaking of bread.	35 І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
36 They were still talking about al this when he himself stood among them and said to them, 'Peace bewith you!'	36 Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже «Мир вам!»
37 In a state of alarm and fright, they thought they were seeing a ghost.	37 Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.
38 But he said, 'Why are you so agitated, and why are these doubts stirring in your hearts?	38 Та він сказав їм «Чого стривожились Чого ті сумніви постають у серцях ваших
39 See by my hands and my feet that it is I myself. Touch me and see for yourselves; a ghost has noflesh and bones as you can see I have.'	39 Гляньте на мої руки та на мої ноги це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.»
40 And as he said this he showed them his hands and his feet.	40 Сказавши це, він показав їм руки й ноги.
41 Their joy was so great that they stil could not believe it, as they were dumbfounded; so he said tothem, 'Have you anything here to eat?'	41 А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав «Чи маєте ви тут що їсти»
42 And they offered him a piece of gril ed fish,	42 Вони подали йому кусень печеної риби.
43 which he took and ate before their eyes.	43 Він узяв його й спожив перед ними.
44 Then he told them, 'This is what I meant when I said, while I was stil with you, that everything writtenabout me in the Law of Moses, in the Prophets and in the Psalms, was destined to be fulfilled.'	44 Потім Ісус до них промовив «Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.»
45 He then opened their minds to understand the scriptures,	45 Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,
46 and he said to them, 'So it is written that the Christ would suffer and on the third day rise from thedead,	46 і до них мовив «Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,
47 and that, in his name, repentance for the forgiveness of sins would be preached to al nations,beginning from Jerusalem.	47 і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.
48 You are witnesses to this.	48 Ви — свідки того (всього).
49 'And now I am sending upon you what the Father has promised. Stay in the city, then, until you areclothed with the power from on high.'	49 Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.»
50 Then he took them out as far as the outskirts of Bethany, and raising his hands he blessed them.	50 І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.
51 Now as he blessed them, he withdrew from them and was carried up to heaven.	51 А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.
52 They worshipped him and then went back to Jerusalem ful of joy;	52 Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,
53 and they were continually in the Temple praising God.	53 і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.