1 Chronicles 17

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 After David had taken up residence in his house, he said to Nathan the prophet, "See, I am living in a house of cedar, but the ark of the covenant of the LORD dwells under tentcloth."	1 Зібрали філістимляни свої війська до бою та й зійшлись у Сохо, що в Юдеї, а отаборились між Сохо і Азекою в Ефес-Даммімі.
2 Nathan replied to David, "Do, therefore, whatever you desire, for God is with you."	2 Саул же й ізраїльтяни зібрались і отаборились в долині Дуба й приготувались до битви проти філістимлян.
3 But that same night the word of God came to Nathan:	3 Філістимляни стали на горі з одного боку, а ізраїльтяни стали на горі з другого боку, так що між ними була долина.
4 "Go and tell my servant David, Thus says the LORD: It is not you who are to build a house for me to dwell in.	4 І виступив з філістимлянського табору передовий борець, на ім’я Голіят, з Гату, ростом шість ліктів із п’яддю.
5 For I have never dwelt in a house, from the time when I led Israel onward, even to this day, but I have been lodging in tent or pavilion	5 На голові в нього був бронзовий шолом; одягнений був у лусковий панцер, що важив п’ять тисяч бронзових шеклів.
6 as long as I have wandered about with all of Israel. Did I ever say a word to any of the judges of Israel whom I commanded to guide my people, such as, 'Why have you not built me a house of cedar?'	6 На ногах у нього були бронзові наколінники й бронзовий спис за плечима.
7 Therefore, tell my servant David, Thus says the LORD of hosts: I took you from the pasture, from following the sheep, that you might become ruler over my people Israel.	7 Ратище його було завгрубшки, як ткацький вал, а блискучий кінець його списа важив шістсот шеклів заліза. Попереду нього виступав щитоноша.
8 I was with you wherever you went, and I cut down all your enemies before you. I will make your name great like that of the greatest on the earth.	8 Став він і загукав до лав ізраїльських: «Чого ви вийшли й стаєте до бою? Хіба я не філістимлянин, а ви не раби Саула? Виберіть собі одного, й нехай виступить проти мене!
9 I will assign a place for my people Israel and I will plant them in it to dwell there henceforth undisturbed; nor shall wicked men ever again oppress them, as they did at first,	9 Коли він зможе боротися зо мною і мене вб’є, ми будемо вашими рабами, а коли я подужаю його та його вб’ю, ви будете нашими рабами й будете нам служити.»
10 and during all the time when I appointed judges over my people Israel. And I will subdue all your enemies. Moreover, I declare to you that I, the LORD, will build you a house;	10 І філістимлянин додав: «Оце я викликав ізраїльські лави нині. Дайте мені чоловіка, і ми поборемося разом!»
11 so that when your days have been completed and you must join your fathers, I will raise up your offspring after you who will be one of your own sons, and I will establish his kingdom.	11 Почувши ці слова, Саул і ввесь Ізраїль зжахнулись і налякались вельми.
12 He it is who shall build me a house, and I will establish his throne forever.	12 Давид же був син одного ефратія з Вифлеєму в Юдеї, на ім’я Єссей, в якого було вісім синів. За часів Саула цей чоловік був старий і мав багато років.
13 I will be a father to him, and he shall be a son to me, and I will not withdraw my favor from him as I withdrew it from him who preceded you;	13 Троє старших синів Єссея пішли з Саулом на війну. Імена ж тих трьох синів, що вийшли на війну, були: найстарший Еліяв, другий Авінадав, а третій Шамма.
14 but I will maintain him in my house and in my kingdom forever, and his throne shall be firmly established forever."	14 Давид же був наймолодший, три старші пішли за Саулом.
15 All these words and this whole vision Nathan related exactly to David.	15 Давид приходив і повертавсь від служби при Саулі додому, щоб доглядати батькові вівці у Вифлеємі.
16 Then David came in and sat in the LORD'S presence, saying: "Who am I, O LORD God, and what is my family, that you should have brought me as far as I have come?	16 Філістимлянин наближався, вранці й увечері, і так виступав сорок днів.
17 And yet, even this you now consider too little, O God! For you have made a promise regarding your servant's family reaching into the distant future, and you have looked on me as henceforth the most notable of men, O LORD God.	17 Раз якось Єссей звелів своєму синові Давидові: «Візьми лишень твоїм братам ефу підсмаженого зерна та оцих десять буханців хліба й віднеси хутенько братам у табір.
18 What more can David say to you? You know your servant.	18 А оцих десять кусків сиру віднеси тисяцькому; та довідайсь про братів, як їм ідеться, і принеси якийнебудь знак, (що ти доручив їм).
19 O LORD, for your servant's sake and in keeping with your purpose, you have done this great thing.	19 Вони з Саулом і з усіма ізраїльськими мужами в долині Дуба воюють з філістимлянами.»
20 O LORD, there is no one like you and there is no God but you, just as we have always understood.	20 Устав Давид уранці, здав на сторожа отару, забрав усе й пустився в дорогу, як йому наказав Єссей. Прибув він до обозу саме тоді, як військо вирушало лавами до бою, вигукуючи військовим кличем.
21 "Is there, like your people Israel, whom you redeemed from Egypt, another nation on earth whom a god went to redeem as his people? You won for yourself a name for great and awesome deeds by driving out the nations before your people.	21 Ізраїльтяни та філістимляни вишикувались до бою, лава проти лави.
22 You made your people Israel your own forever, and you, O LORD, became their God.	22 Скинув Давид із себе клунки і, передавши їх обозному сторожеві, побіг у бойові лави, прибув туди й спитав братів, як їм ідеться.
23 Therefore, O LORD, may the promise that you have uttered concerning your servant and his house remain firm forever. Bring about what you have promised,	23 Та саме як він розмовляв з ними, виступив із рядів філістимлянських передовик-борець, на ім’я Голіят, філістимлянин з Гату, й промовляв, як звичайно, а Давид почув це.
24 that your renown as LORD of hosts, God of Israel, may be great and abide forever, while the house of David, your servant, is established in your presence.	24 Ізраїльські вояки, побачивши його, всі повтікали, бо злякались вельми.
25 "Because you, O my God, have revealed to your servant that you will build him a house, your servant has made bold to pray before you.	25 Аж тут якийсь ізраїльтянин промовив: «Бачите того чоловіка, що он виходить? Він ступає, щоб зневажити Ізраїля. Того, хто його вб’є, цар збагатить превеликим багатством, видасть за нього свою дочку й звільнить у Ізраїлі родину його батька від податків.»
26 Since you, O LORD, are truly God and have promised this good thing to your servant,	26 Давид допитувався в мужів, які стояли коло нього: Що буде тому, хто вб’є цього філістимлянина й змиє ганьбу з Ізраїля? Хто він, той філістимлянин, той необрізаний, що сміє так зневажати бойові лави живого Бога.
27 and since you have deigned to bless the house of your servant, so that it will remain forever--since it is you, O LORD, who blessed it, it is blessed forever."	27 Народ йому відповів, як сказано вище, мовивши: «Так буде тому, хто його вб’є.»
	28 Якже почув найстарший брат Давида Еліяв, що він розмовляє з тими мужами, розсердивсь на Давида й мовив: «Чого ти прийшов сюди? На кого ти покинув тих трохи овечат у пустині? Знаю твою зухвалість і твоє лихе серце! Прийшов сюди лише, щоб подивитись на війну!»
	29 А Давид відповів: «Що ж я таке зробив? Чи не можна ж про це говорити?»
	30 І відвернувсь від нього, і заходивсь так само другого питати, й люди йому відповідали, як і за першим разом.
	31 Чув дехто ті слова, які сказав Давид, і переказано їх Саулові, й Саул велів його покликати.
	32 Тоді Давид сказав до Саула: «Нехай ніхто не падає духом заради нього! Слуга твій виступить і буде битися з тим філістимлянином!»
	33 Саул же Давидові: «Не тобі виходити проти цього філістимлянина, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояк із молодощів.»
	34 А Давид сказав до Саула: «Слуга твій пас вівці батька, і як іноді прийде було лев чи ведмідь і вхопить овеча з отари,
	35 то я, бувало, кинусь навздогінці за ним, б’ю його й вирву овеча в нього з пащі. А як, бувало, кинеться на мене, то я схоплю його за щелепи, поражу й вб’ю на смерть.
	36 І левів і ведмедів вбивав слуга твій, і цьому необрізаному філістимлянинові буде так само як з ними, бо він зневажив військо живого Бога.»
	37 І вів далі Давид: «Господь, що врятував мене з левиних та ведмежих лап, врятує мене і з рук цього філістимлянина.» Тоді Саул сказав до Давида: «Іди, й нехай Господь буде з тобою!»
	38 Саул вдягнув Давида в свою бойову одіж, поклав йому на голову бронзовий шолом і надів на нього панцер.
	39 Далі підперезавсь Давид його мечем по бойовій його одежі й ходив з трудом, бо не звик до цього. І сказав до Саула: «Я не можу ходити в цьому, бо не звик до цього.» І скинув усе те з себе.
	40 Узяв же в руку палицю, вибрав з потоку п’ять камінців гладеньких, поклав їх у пастушу торбу, що мав при собі, і з пращею в руці почав наближатися до філістимлянина.
	41 А філістимлянин також підходив дедалі ближче до Давида, і щитоносець попереду нього.
	42 Споглянув філістимлянин і, побачивши Давида, погордував ним, бо був він ще хлопець, русявий, гарний з виду.
	43 Філістимлянин і каже до Давида: «Чи ж я тобі пес, що ти йдеш на мене з палицями?» І прокляв філістимлянин Давида своїми богами.
	44 І мовив філістимлянин до Давида: «Ходи до мене сюди, я віддам твоє тіло птицям небесним і польовим звірям.»
	45 А Давид відповів філістимлянинові: «Ти йдеш на мене з мечем і довгим списом і коротким. Я ж іду на тебе в ім’я Господа Сил, Бога ізраїльських лав, якого ти зневажив.
	46 Сьогодні ж таки Господь видасть тебе в мої руки, я тебе вб’ю, відсічу голову від твого тіла і дам твій труп і трупи філістимлянського війська — таки сьогодні! — птаству небесному й дикому земному звірю, і взнає вся земля, що е Бог у Ізраїля.
	47 І ввесь цей збір взнає, що не мечем і списом Господь дає перемогу, що війна йому належить і що він вас видав нам у руки.»
	48 І от як філістимлянин рушив і, йдучи, насувавсь проти Давида, цей швидко вибіг із лав назустріч філістимлянинові,
	49 сягнув рукою до торби, взяв із неї камінь, метнув ним з пращі й поцілив у лоба філістимлянинові. Камінь застряг у нього в лобі, й він упав лицем об землю.
	50 Отак Давид подужав філістимлянина каменем і пращею, убив його на смерть: меча ж не було в руках Давида.
	51 Підбіг Давид і, ставши над філістимлянином, ухопив його меча, вийняв з піхви й завдав йому смерть, відтявши йому голову. Філістимляни ж, побачивши, що богатир їхній мертвий, метнулися втікати.
	52 І здвигнулися мужі Ізраїля та Юди й з боєвим криком гналися за філістимлянами аж до входу в Гат та до воріт Екрону. Філістимляни падали трупом по дорозі Шаараїм аж до Гату та до Екрону.
	53 Повернувшися з гарячої гонитви за філістимлянами, сини Ізраїля розграбували їхній табір.
	54 Давид же взяв голову філістимлянина й приніс її в Єрусалим, а його зброю склав у себе в шатрі.
	55 Побачивши Саул Давида, що виступав навпроти філістимлянина, спитав Авнера, начальника війська: «Чий син, Авнере, цей хлопчина?» Авнер відповів: «Так певно, як ти живеш, царю, не знаю.»
	56 І цар сказав: «Довідайсь, чий син оцей молодець.»
	57 Коли Давид повертався, вбивши філістимлянина, Авнер узяв його й привів до Саула, а він іще держав у руці голову філістимлянина.
	58 Саул спитав його: «Чий син ти, юначе?» Давид же: «Син слуги твого Єссея, вифлеємця.»