| 1 Хто любить свого сина — тримає для нього різку, щоб мати з нього врешті-решт утіху. |
| 2 Хто сина виховує добре — матиме з нього користь, а й серед знайомих пишатись ним буде. |
| 3 Хто сина повчає, тому заздритиме ворог, перед друзями ж буде ним радіти. |
| 4 Такий батько, померши, наче й не вмре: по собі бо лишив подібного до себе. |
| 5 За життя свого побачивши, милувався він з нього, тож при смерті своїй не зазнав він смутку. |
| 6 Проти своїх ворогів лишив він відплатника, а й для друзів — того, хто добродійства оплатить. |
| 7 Хто ж випещує сина — той і рани його перев’яже ще й над кожним його зойком серцем здригатиметься. |
| 8 Необ’їжджений кінь стає норовистим, а син свавільний стає зухвалим. |
| 9 Випестиш сина, — а він тебе розчарує, гратимешся з ним, — а він тебе засмутить. |
| 10 З ним не пересміхайся, щоб з ним не сумував ти та врешті-решт не скреготав зубами. |
| 11 За юности його не давай йому волі й очей не заплющуй, як поводиться по-дурному. |
| 12 Ще замолоду роби його шию гнучкою, товчи йому боки, поки він ще молодий, бо, ставши впертим, він буде неслухняний. |
| 13 Виховуй свого сина, ходи коло нього так, щоб ти не зазнав на собі його зухвальства. |
| 14 Бідний, а здоровий і сильний це краще, ніж багатий, а з ранами на своєму тілі. |
| 15 Здоров’я й сила ліпші від усякого золота, а сильне тіло — від надмірного багатства. |
| 16 Немає багатства над тілесне здоров’я, і немає щастя над сердечну радість. |
| 17 Краще смерть, ніж гірке життя, і вічний спочинок, ніж постійне чав’ядіння. |
| 18 Що страви смачні для стуленого рота, те й приноси харчів, розкладених на гробі. |
| 19 Яка ж бо користь від жертви бовванові? Таж він її ні їсти, ні нюхати не може! Отакий і той, хто має багатство, а не може ним покористуватись. |
| 20 Лиш очима він оглядає й стогне при тому, мов скопець, який, дівчину обіймаючи, — скиглить. |
| 21 Не завдавай душі своїй жалю, не муч себе думами сумними. |
| 22 Радощі серця — то життя людини, а чоловіка веселощі — довголіття. |
| 23 Розважай себе, втішай своє серце, геть проганяй від себе печаль: багатьох бо сум уже погубив — немає ніякого з нього пожитку. |
| 24 Заздрість і гнів позбавляють віку, а журба завчасно старість приводить. |
| 25 Щедре й добре серце насичене буде і користатиме з свого харчування. |
