| 1 E Gesù ricominciò a parlare con essi per via di parabole, dicendo: | 1 Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах: |
| 2 Il regno de' cieli è simile a un re, il quale fece lo sposalizio del suo figliuolo: | 2 «Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. |
| 3 E mandò i suoi servi a chiamare gli invitati alle nozze, e non volevano andare. | 3 Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. |
| 4 Mandò di nuovo altri servi, dicendo: Dite agli invitati: il mio desinare è già in ordine, si sono ammazzati i buoi, e gli animali di serbatoio, e tutto è pronto: venite alle nozze. | 4 Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля. |
| 5 Ma quelli miser ciò in non cale: e se ne andarono chi alla sua villa, chi al suo negozio. | 5 Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; |
| 6 Altri poi presero i servi di lui, e trattarongli ignominiosamente, e gli uccisero. | 6 інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. |
| 7 Udito ciò, il re si sdegnò; e mandate le sue milizie, sterminò quegli omicidi, e dette alle fiamme la loro città. | 7 Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило. |
| 8 Allora disse a' suoi servi: Le nozze erano all'ordine, ma quelli, che erano stati invitati, non furono degni. | 8 Тоді він мовив своїм слугам: Обід — готовий, але запрошені були негідні. |
| 9 Andate dunque a' capi delle strade, e quanti riscontrerete, chiamate tutti allo nozze. | 9 Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. |
| 10 E andati i servitori di lui per le strade radunarono quanti trovarono e buoni, e cattivi, e il banchetto fu pieno di convitati. | 10 Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали — злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. |
| 11 Ma entrato il re per vedere i convitati, vi osservò un uomo, che non era in abito da nozze. | 11 Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж: , |
| 12 E disselli: Amico, come se' tu entrato qua, non avendo la veste nuziale? Ma quegli ammutolì. | 12 і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав. |
| 13 Allora il re disse a' suoi ministri: legatelo per le mani, e pe' piedi, e gittatelo nelle tenebre esteriori: ivi sarà pianto, e stridore di denti. | 13 Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів. |
| 14 Imperocché molti sono i chiamati, e pochi gli eletti. | 14 Багато бо покликаних, але вибраних мало.» |
| 15 Allora i Farisei ritiratisi tenner consiglio per coglierlo in parole. | 15 Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові. |
| 16 E mandano da lui i loro discepoli con degli Erodiani, i quali dissero: Maestro, noi sappiamo, che tu se' verace, e insegni la via di Dio secondo la verità, senza badare a chicchessia; imperocché non guardi in faccia gli uomini. | 16 І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. «Учителю», — кажуть ті, — «ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя. |
| 17 Spiegaci adunque il tuo parere: È egli lecito, o no di pagare il tributo a Cesare? | 17 Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?» |
| 18 Ma Gesù conoscendo la loro malizia, disse: Ipocriti, perché mi tentate? | 18 Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: «Чого мене спокушаєте, лицеміри? |
| 19 Mostratemi la moneta del tributo. Ed essi gli presentarono un danaro. | 19 Покажіть мені гріш податковий.» Ті принесли йому динарій. |
| 20 E Gesù disse loro: Di chi è questa immagine, e questa iscrizione? | 20 Він спитав їх: «Чий це образ і напис?» |
| 21 Gli risposero: Di Cesare. Allora egli disse loro: Rendete dunque a Cesare quel, che è di Cesare; e a Dio quel, che è di Dio. | 21 Відповідають йому: «Кесарів.» Тоді він до них каже: «Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.» |
| 22 Ciò udito restarono stupefatti, e lasciatolo se ne andarono. | 22 Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли. |
| 23 In quel giorno andarono a ritrovarlo i Sadducei, i quali negano la risurrezione, e lo interrogarono, | 23 Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його: |
| 24 Dicendo: Maestro, Mosè ha detto: Se uno muore non avendo figliuolo, il suo fratello sposi la moglie di lui, e dia discendenza al fratello. | 24 «Учителю», — кажуть, — «Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. |
| 25 Or eranvi tra di noi sette fratelli: e il primo ammogliatosi venne a morte; e non avendo prole, lanciò la sua moglie al fratello. | 25 Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. |
| 26 Lo stesso fu del secondo, e del terzo fino al settimo. | 26 Так само і другий і третій аж до сьомого. |
| 27 Finalmente ultima di tutti morì anche la donna. | 27 Нарешті, після всіх померла й жінка. |
| 28 Alla risurrezione adunque di chi sarà moglie dei sette? imperocché la hanno avuta tutti. | 28 Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.» |
| 29 Ma Gesù rispose loro: Voi siete in errore, non intendendo le scritture, nè il potere di Dio. | 29 Ісус у відповідь сказав їм: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. |
| 30 Imperocché alla risurrezione né gli uomini prendono moglie, nè le donne marito; ma sono come gli Angeli di Dio nel cielo. | 30 У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. |
| 31 Riguardo poi alla risurrezione de' morti, non avete voi letto quello, che Dio espresse, dicendo a voi: | 31 А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: |
| 32 Io sono il Dio d'Abramo, il Dio di Isacco, il Dio di Giacobbe? Egli non è il Dio de' morti, ma de' vivi. | 32 Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог — не мертвих, але живих!» |
| 33 Udito ciò le turbe, ammiravano la sua dottrina. | 33 І чувши це народ, дивувався його навчанню. |
| 34 Ma i Farisei avendo saputo, com'egli aveva chiuso la bocca a' Sadducei, si unirono insieme. | 34 Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом. |
| 35 E uno di essi dottore della legge lo interrogò per tentarlo. | 35 І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи: |
| 36 Maestro, qual è il gran comandamento della legge? | 36 «Учителю, котра найбільша заповідь у законі?» |
| 37 Gesù dissegli: Amerai il Signore Dio tuo con tutto il tuo cuore, e con tutta l'anima tua, e con tutto il tuo spirito. | 37 Він же сказав до нього: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: |
| 38 Questo è il massimo, e primo comandamento. | 38 це найбільша й найперша заповідь. |
| 39 Il secondo poi è simile a questo: Amerai il prossimo tuo come te stesso. | 39 А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. |
| 40 Da questi due comandamenti pende tutta quanta la legge, e i profeti. | 40 На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.» |
| 41 Ed essendo radunati insieme i Farisei, Gesù domandò loro, | 41 Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх: |
| 42 Dicendo: Che vi pare del Cristo: di chi è egli figliuolo? Gli risposero: Di Davidde. | 42 «Що ви думаєте про Христа? Чий він син?» Кажуть йому: «Давидів.» |
| 43 Egli disse loro: Come adunque Davidde in ispirito lo chiama Signore, dicendo: | 43 Він до них мовить: «Як же Давид у надхненні називає його Господом, |
| 44 Il Signore ha detto al mio Signore: Siedi alla mia destra, sin a tanto che io metta i tuoi nemici per isgabello ai tuoi piedi? | 44 кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги. |
| 45 Se dunque Davidde lo chiama Signore, come è egli suo figliuolo? | 45 І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати. |
| 46 E nessuno potea replicargli parola: né vi fu, chi ardisse da quel di in poi di interrogarlo. | |
