Giobbe 14

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 L'uomo nato di donna, ha corta la vita, e di molte miserie è ricolmo.	1 «Чоловік, що родиться від жінки, | віком короткий і тривоги повний.
2 Egli spunta, ed è reciso qual fiore, e fugge com'ombra, nè mai si resta in un medesimo stato.	2 Зростає, немов квітка, і в’яне, | і біжить тінню без упинку!
3 E tu stimi degno di te l'aprir sopra cosa tale i tuoi occhi, e il chiamarlo al tuo giudizio?	3 І на такого відкриваєш твої очі, | тягнеш на суд із собою?
4 Chi puro render potrà colui, che di immonda semenza è concepito. Chi fuori di te, che solo sei?	4 Хто з нечистого може зробити чисте? | Ніхто!
5 Brevi sono i giorni dell'uomo; tu hai contato il numero de' mesi suoi, gli li hai fissati de' termini, i quali egli trapassar non potrà.	5 Коли йому дні визначені, | число місяців його тобі відоме, | ти викреслив йому межу, якої він не переступить,
6 Ritirati per alcun poco da lui, affinchè egli prenda riposo, onde per lui venga, come per un mercenario, il giorno bramato.	6 то відверни від нього твої очі, залиш його, | покіль, як той поденник, він не скінчить дня свого.
7 Un albero ritien la speranza: egli è troncato ripullula di bel nuovo, e getta i suoi ramoscelli.	7 І дерево має надію; | воно, хоч зрубане, ще відродиться, | і пагінці його рости не перестануть.
8 Se invecchiata sarà nella terra la sua radice, e il suo tronco sarà morto nella polvere.
9 Appena sentirà l'acqua germoglierà, e farà sua chioma come quando fu dapprima piantato.	9 але, скоро воно почує воду, знов зазеленіє | і поросте галуззям, наче молоденьке.
10 Ma l'uomo morto che sia e spogliato, e consunto, che mai diventa.	10 А людина вмирає і лежить бездушна; | людина йде на той світ, — і де вона?
11 Come se dal mare se ne andasser le acque, e inaridisse il fiume rimasto in secco.	11 Води зникають з моря, | ріки стають сухими, сохнуть;
12 Cosi l'uomo quando si sarà ad dormentato non risorgerà; fino a tanto che il cielo sia consumato ei non si sveglierà, né si riscoterà dal suo sonno.	12 отак людина ляже і не встане; | покіль не щезнуть небеса, — не пробудиться,| не підведеться від сну свого.
13 Chi mi darà, che tu nell'inferno mi cuopra, e ascoso mi serbi, fino a tanto che passi il tuo furore, e che tu mi prescriva un tempo, in cui ti ricordi di me?	13 Коли б уже ти сховав мене в Шеолі, | укрив мене, поки перейде гнів твій, | призначив мені строк — потім згадати про мене!
14 Forse tornerà a vivere un uom già morto? In tutti i giorni di mia milizia sto aspettando, che venga il mio cangiamento.	14 Коли хтось умре, хіба оживе знову? | Я б дожидав увесь час моєї служби, і аж поки не прийшла б для мене заміна.
15 Mi chiamerai, ed io ti risponderò: porgerai la destra all'opera delle tue mani.	15 Ти кликнув би, і я тобі відповів би, | ти прагнув би діла рук твоїх.
16 Tu però hai contati i miei passi; ma perdona i miei peccati.	16 Замість, як нині, рахувати мої кроки, | ти не вважав би більше на гріх мій!
17 Tu hai sigillati come in un sacchetto i miei delitti, ma hai curata la mia iniquità.	17 І запечатаний у торбинці був би мій переступ, | мою провину ти перекреслив би!
18 Un monte cade, e si scioglie, e un masso cambia di sito:	18 Та ба! Як гора падає, валиться, | і скеля зо свого місця сходить,
19 Le pietre sono consunte dalle acque, e la terra battuta dall'inondazione a poco a poco si va consumando; cosi adunque tu anderai consumando l'uomo.	19 води каміння витирають, | злива змиває з землі порох, | так ти чоловіка надію нищиш.
20 Tu gli desti vigore per alcun poco, perché passasse per sempre: cangerai la sua faccia, e lo scaccerai.	20 Кидаєшся на нього постійно, і він зникає, | змінюєш вид його і відсилаєш.
21 Se i suoi figliuoli saranno in atto, o in basso stato, ei nol saprà;	21 Чи в честі його діти, він не знає, | чи в ганьбі, він не помічає.
22 Ma la carne di lui sarà in dolore, fin che egli avrà vita, e l'anima di lui lo compiangerà.	22 Він тільки відчуває біль свого тіла, | і його душа над ним самим ридає.»