A Makkabeusok második könyve 2

KÁLDI-NEOVULGÁTA	Біблія
	1 «У відписах (спогадів) знаходять, що пророк Єремія звелів переселенцям узяти вогню, як це було зазначено
	2 і як він наказав переселенцям, давши закон їм, не забувати заповідей Божих і не давати звести себе думками, дивившися на золотих та срібних ідолів та на всю красу, що навколо них.
	3 І разом з подібними порадами він їх заохочував не віддаляти закону від свого серця.
	4 А було в тому письмі, що пророк, за даним йому об’явленням, повелів узяти з собою намет і кивот, коли він був вийшов на гору, звідки Мойсей, піднявшись, бачив Божу спадщину.
	5 Прийшовши туди, він знайшов там житло, схоже на печеру, і вніс туди намет, кивот і жертовник кадильний та й забив двері.
	6 Дехто з тих, що були його супроводжували, приступили, щоб позначити дорогу, та не могли її знайти.
	7 Довідавшись про це, Єремія почав їм дорікати, кажучи: Те місце буде невідомим, аж поки Бог не збере свого народу й не змилується над ним.
	8 Тоді Господь знову покаже ті предмети, й буде видно славу Господню і хмару, як вона з’явилась була за Мойсея і за Соломона, коли він просив, щоб храм був посвячений велично. —
	9 Далі оповідалося, як він у своїй мудрості приніс жертву посвячення і викінчення храму;
	10 і як Мойсей молився був до Господа, і зійшов огонь з неба та й спалив жертви, так і Соломон помолився, і вогонь, спустившись із неба, пожер всепалення.
	11 Мойсей сказав: Тому що жертву за гріх не спожито, тим то й знищено її.
	12 Так само й Соломон робив 8 днів.
	13 Про ці самі події оповідалося теж у літописах і спогадах Неємії, а також і про те, як він заклав книгозбірню, в якій зібрав книги про царів, пророків і про Давида, та царські листи про приноси.
	14 Юда теж зібрав усі книги, що були розкинені з-за війни, що нам нагодилась; тепер вони в нас.
	15 Якщо ви їх потребуєте, пришліть до нас людей, щоб вони принесли вам їх.
	16 Заміряючи святкувати очищення (храму), ми написали вам про це. Ви, отже, зробите добре, коли святкуватимете ці дні.
	17 Бог же спас увесь народ свій та віддав назад усім спадщину, царську владу, священство й храм,
	18 як обіцяв він своїм законом, той Бог, — ми надіємося на Бога, — скоро змилується над нами і збере нас із піднебесної у святе місце, бо він нас визволив з великих бід і храм очистив.»
	19 Події, що відбулися за Юди Макавея та його братів, — очищення великого храму, посвячення жертовника,
	20 також війни проти Антіоха Епіфана та проти його сина Евпатора,
	21 об’явлення, що було з неба для тих, хто шляхетно та ревно боролися за юдейство, так що хоч їх і мало було, а все ж таки відвоювали ввесь край, прогнали варварські орди;
	22 славетний на ввесь світ храм назад забрали, звільнили місто; закони, що мали бути скасовані, вони знову поновили; Господь бо своєю великою доброзичливістю був милосердний до них, —
	23 усе те, про що оповів Ясон Киренейський у п’ятьох книгах, спробуємо скоротити в одну.
	24 Бачивши тьму-тьменну чисел і трудність для тих, хто схоче цілковито віддатись оповіданням тієї історії, з огляду на велику кількість матеріялу,
	25 ми старалися дати душевне задоволення тим, що захочуть їх читати, легкість тим, хто волітимуть затримати їх у пам’яті, а користь тим усім, кому потрапить у руки ця книга.
	26 Нам же, що взяли на себе тяжкий труд цього скорочення, праця була нелегка, коштувала поту й безсонних ночей.
	27 Так само, як не легко і тому, хто справляє бенкет і старається задовольнити інших. Однак, щоб зробити приємність багатьом, ми радо візьмемо на себе цей важкий труд,
	28 а, полишивши авторові точне оповідання кожної події, самі будемо старатися стисло окреслити скорочення.
	29 Бо як воно є з будівничим дому нового, який має дбати про цілу будову, і як той, що забирається малювати чи прикрашувати, дбає тільки про те, що необхідне для оздоби, так теж є, здається мені, і з нами.
	30 Заходити в глибину питань, підходити до них з усіх боків, вивчати їх подробиці — це справа первоавтора;
	31 а шукати стислости в оповіданні, уникати повного оповідання про події, — в цьому слід лишити волю тому, хто коротко переповідає події.
	32 Почнім, отже, нашу повість, не додаючи нічого більше до того, про що ми вже сказали: бо воно направду було б і нерозумним розписуватися довго перед писанням історії, саму ж історію скорочувати.