Mark 9

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And after six days Jesus taketh with him Peter and James and John, and leadeth them up into an high mountain apart by themselves, and was transfigured before them.	1 І сказав їм: Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють Царства Божого, що прийде у могутності.
2 And his garments became shining and exceeding white as snow, so as no fuller upon earth can make white.	2 Шість же день по тому бере Ісус із собою Петра, Якова та Йоана і веде самих їх окремо на високу гору. І переобразився перед ними:
3 And there appeared to them Elias with Moses; and they were talking with Jesus.	3 одежа його заблищала й так вельми збіліла, що на землі й білильник так не вибілив би.
4 And Peter answering, said to Jesus: Rabbi, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles, one for thee, and one for Moses, and one for Elias.	4 Й Ілля з’явився їм з Мойсеєм, і говорили з Ісусом.
5 For he knew not what he said: for they were struck with fear.	5 Заговорив і Петро та й каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути! Зробімо ж три намети: тобі один, Мойсееві один та Іллі один.
6 And there was a cloud overshadowing them: and a voice came out of the cloud, saying: This is my most beloved son; hear ye him.	6 Не знав бо що сказати, тому що страх був огорнув їх.
7 And immediately looking about, they saw no man any more, but Jesus only with them.	7 І наступила хмара й отінила їх, а з хмари пролунав голос: Це Син мій возлюблений, слухайтесь його!
8 And as they came down from the mountain, he charged them not to tell any man what things they had seen, till the Son of man shall be risen again from the dead.	8 Але оглянувшись негайно навколо, не побачили вже нікого, крім самого Ісуса з ними.
9 And they kept the word to themselves; questioning together what that should mean, when he shall be risen from the dead.	9 А коли сходили вони з гори, наказав їм, щоб нікому не оповідали те, що бачили, аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих.
10 And they asked him, saying: Why then do the Pharisees and scribes say that Elias must come first?	10 І вони зберегли в собі це слово, питаючи один одного, що воно означає воскреснути з мертвих.
11 Who answering, said to them: Elias, when he shall come first, shall restore all things; and as it is written of the Son of man, that he must suffer many things and be despised.	11 І запитали його, промовивши: А чого то книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти перше?
12 But I say to you, that Elias also is come, (and they have done to him whatsoever they would,) as it is written of him.	12 Він же відрік їм: Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе, — та як же про Сина Чоловічого написано, що мусить він багато вистраждати й буде погорджений?
13 And coming to his disciples, he saw a great multitude about them, and the scribes disputing with them.	13 Та от кажу вам, що Ілля вже прийшов був, а вони вчинили з ним, що їм забаглось, як і написано про нього.
14 And presently all the people seeing Jesus, were astonished and struck with fear; and running to him, they saluted him.	14 Повернувшися ж до учнів, побачив навколо них силу народу, а й книжників, які сперечалися з ними.
15 And he asked them: What do you question about among you?	15 Скоро ввесь народ його уздрів, то дивом великим здивувався і, бігши до нього, заходився його вітати.
16 And one of the multitude, answering, said: Master, I have brought my son to thee, having a dumb spirit.	16 А він спитав їх: Про що сперечаєтеся з ними?
17 Who, wheresoever he taketh him, dasheth him, and he foameth, and gnasheth with the teeth, and pineth away; and I spoke to thy disciples to cast him out, and they could not.	17 І відказав йому один з народу: Учителю, привів я до тебе сина мого, що має німого духа,
18 Who answering them, said: O incredulous generation, how long shall I be with you? how long shall I suffer you? bring him unto me.	18 і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє. Просив я учнів твоїх, щоб його вигнали, та не змогли.
19 And they brought him. And when he had seen him, immediately the spirit troubled him; and being thrown down upon the ground, he rolled about foaming.	19 Він же у відповідь каже їм: О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до мене.
20 And he asked his father: How long time is it since this hath happened unto him? But he said: From his infancy:	20 І привели його до нього. Скоро дух угледів його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав качатися.
21 And oftentimes hath he cast him into the fire and into waters to destroy him. But if thou canst do any thing, help us, having compassion on us.	21 Спитав же його батька: Скільки часу, як це йому сталося? — З дитинства, — відповів той.
22 And Jesus saith to him: If thou canst believe, all things are possible to him that believeth.	22 І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним.
23 And immediately the father of the boy crying out, with tears said: I do believe, Lord: help my unbelief.	23 Ісус же каже йому: Щодо того — якщо можеш — то все можливо тому, хто вірує.
24 And when Jesus saw the multitude running together, he threatened the unclean spirit, saying to him: Deaf and dumb spirit, I command thee, go out of him; and enter not any more into him.	24 І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: Вірю, поможи моєму невірству!
25 And crying out, and greatly tearing him, he went out of him, and he became as dead, so that many said: He is dead.	25 Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього.
26 But Jesus taking him by the hand, lifted him up; and he arose.	26 І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: Вмер він.
27 And when he was come into the house, his disciples secretly asked him: Why could not we cast him out?	27 Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав.
28 And he said to them: This kind can go out by nothing, but by prayer and fasting.	28 Коли ж увійшов у дім, то учні його питали його насамоті: Чому ми не могли його вигнати?
29 And departing from thence, they passed through Galilee, and he would not that any man should know it.	29 Він відповів їм: Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом.
30 And he taught his disciple, and said to them: The Son of man shall be betrayed into the hands of men, and they shall kill him; and after that he is killed, he shall rise again the third day.	30 Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб будь-хто знав.
31 But they understood not the word, and they were afraid to ask him.	31 Навчав бо своїх учнів і казав їм: Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне.
32 And they came to Capharnaum. And when they were in the house, he asked them: What did you treat of in the way?	32 Та вони не розуміли цього слова й страхалися його запитувати.
33 But they held their peace, for in the way they had disputed among themselves, which of them should be the greatest.	33 І прийшли вони у Капернаум, і як був він у домі, спитав їх: Про що ви сперечалися дорогою?
34 And sitting down, he called the twelve, and saith to them: If any man desire to be first, he shall be the last of all, and the minister of all.	34 Вони ж мовчали, бо сперечалися були дорогою, хто більший.
35 And taking a child, he set him in the midst of them. Whom when he had embraced, he saith to them:	35 Тоді він, сівши, прикликав дванадцятьох та й каже до них: Коли хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім і усім слугою.
36 Whosoever shall receive one such child as this in my name, receiveth me. And whosoever shall receive me, receiveth not me, but him that sent me.	36 Потім узяв дитину, поставив її серед них і, обнявши її, каже до них:
37 John answered him, saying: Master, we saw one casting out devils in thy name, who followeth not us, and we forbade him.	37 Хто прийме одне з таких дитят в моє ім’я, — мене приймає; а хто мене приймає, — не мене приймає, а того, хто послав мене.
38 But Jesus said: Do not forbid him. For there is no man that doth a miracle in my name, and can soon speak ill of me.	38 Йоан же сказав до нього: Учителю, ми бачили одного, що твоїм ім’ям бісів виганяє, але не ходить з нами, то ми й заборонили йому, — не ходить бо з нами.
39 For he that is not against you, is for you.	39 Ісус же мовив: Не бороніть йому. Немає бо такого, хто робив би чуда моїм ім’ям і міг би незабаром мене лихословити.
40 For whosoever shall give you to drink a cup of water in my name, because you belong to Christ: amen I say to you, he shall not lose his reward.	40 Бо хто не проти нас, той за нас.
41 And whosoever shall scandalize one of these little ones that believe in me; it were better for him that a millstone were hanged around his neck, and he were cast into the sea.	41 Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, — істинно кажу вам, — той не втратить своєї нагороди.
42 And if thy hand scandalize thee, cut it off: it is better for thee to enter into life, maimed, than having two hands to go into hell, into unquenchable fire:	42 Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, — краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море.
43 Where there worm dieth not, and the fire is not extinguished.	43 І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний,
44 And if thy foot scandalize thee, cut it off. It is better for thee to enter lame into life everlasting, than having two feet, to be cast into the hell of unquenchable fire:	44 де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає.
45 Where their worm dieth not, and the fire is not extinguished.	45 І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло,
46 And if thy eye scandalize thee, pluck it out. It is better for thee with one eye to enter into the kingdom of God, than having two eyes to be cast into the hell of fire:	46 де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає.
47 Where the worm dieth not, and the fire is not extinguished.	47 І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло,
48 For every one shall be salted with fire: and every victim shall be salted with salt.	48 де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
49 Salt is good. But if the salt became unsavory; wherewith will you season it? Have salt in you, and have peace among you.	49 Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна — сіллю посолиться.
	50 Сіль — добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!