Wisdom 11

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 She prospered their works in the hands of the holy prophet.	1 Ти вивела через святого пророка їхні діла на добре.
2 They went through wildernesses that were not inhabited, and in desert places they pitched their tents.	2 Вони пройшли через безлюдну пустиню і і в місцях неприступних намети розіп’яли.
3 They stood against their enemies, and revenged themselves of their adversaries.	3 Стали проти ворогів і противників відбили.
4 They were thirsty, and they called upon thee, and water was given them out of the high rock, and a refreshment of their thirst out of the hard stone.	4 У своїй спразі вони до тебе візвал | і з стрімкої скелі дана їм була ода, | і лік на згагу з каміння твердого.
5 For by what things their enemies were punished, when their drink failed them, while the children of Israel abounded therewith and rejoiced:	5 І те, чим вороги їхні були покарані, | вийшло їм надобре в їхній скруті.
6 By the same things they in their need were benefited.	6 Замість постійних джерел ріки, | що, кари ради за наказ дітей убивати,
7 For instead of a fountain of an ever running river, thou gavest human blood to the unjust.	7 скаламутилась брудною кров’ю, | ти дав їм несподівано води подостатком,
8 And whilst they were diminished for a manifest reproof of their murdering the infants, thou gavest to thine abundant water unlooked for:	8 унаочнивши тогочасною спрагою, | як ти скарав противників.
9 Shewing by the thirst that was then, how thou didst exalt thine, and didst kill their adversaries.	9 Бо на власному досвіді, хоч і покарання їхнє було милосердне, | вони дізнались, як мучилися безбожні, засуджені суворо.
10 For when they were tried, and chastised with mercy, they knew how the wicked were judged with wrath and tormented.	10 Цих ти випробував як батько, що остерігає, | а тих карав як суворий цар, що засуджує.
11 For thou didst admonish and try them as a father: but the others, as a severe king, thou didst examine and condemn.	11 Чи близько, чи далеко — вони мучились однаково.
12 For whether absent or present, they were tormented alike.	12 Бо подвійний огорнув їх смуток, | і, зідхавши, вони споминали минуле:
13 For a double affliction came upon them, and a groaning for the remembrance of things past.	13 довідались бо, що їхніми карами | інші були ущасливлені, | тож вбачали вони в тому Господа.
14 For when they heard that by their punishments the others were benefited, they remembered the Lord, wondering at the end of what was come to pass.	14 Того ж, що його колись виставили на наругу й, викинувши, | відцурались, — при кінці подій подивляли, | зазнавши спраги не тієї, що праведні.
15 For whom they scorned before, when he was thrown out at the time of his being wickedly exposed to perish, him they admired in the end, when they saw the event: their thirsting being unlike to that of the just.	15 За їхні думки безглузді, ледачі, | якими зведені з пуття, вони гадюкам безрозумним | та тваринам мізерним честь віддавали, | зіслав ти на них як кару силу тварин нерозумних,
16 But for the foolish devices of their iniquity, because some being deceived worshipped dumb serpents and worthless beasts, thou didst send upon them a multitude of dumb beasts for vengeance.	16 щоб знали, що чим хто грішить, тим і карається.
17 That they might know that by what things a man sinneth, by the same also he is tormented.	17 Твоїй бо руці всемогутній, | яка створила світ із безформної маси, | не було затяжко наслати на них | силу ведмедів або грізних левів,
18 For thy almighty hand, which made the world of matter without form, was not unable to send upon them a multitude of bears, or fierce lions,	18 або звірів новостворених, прелютих, незнаних, | чи таких, що вогнем дишуть, | чи таких, що люто бухають смердючим димом, | чи ще таких, що з очей страшними іскрами сиплють.
19 Or unknown beasts of a new kind, full of rage: either breathing out a fiery vapour, or sending forth a stinking smoke, or shooting horrible sparks out of their eyes:	19 Таких, що не тільки їхня шкідливість могла б погубити, | але й самий їхній страшний вигляд міг би вмертвити;
20 Whereof not only the hurt might be able to destroy them, but also the very sight might kill them through fear.	20 ба й без них, від подуву одного, вони могли б упасти, | переслідувані твоєю справедливістю | і зметені подихом твоїм могутнім, | — але ти все впорядкував у міру, рахубу й вагу.
21 Yea and without these, they might have been slain with one blast, persecuted by their own deeds, and scattered by the breath of thy power: but thou hast ordered all things in measure, and number, and weight.	21 Бо виявити велику твою силу ти завжди спроможен, | та й хто міг би встрятись потузі рамена твого?
22 For great power always belonged to thee alone: and who shall resist the strength of thy arm?	22 Немов та порошина на вазі, ввесь світ перед тобою, | наче роси крапля, що вранці падає на землю.
23 For the whole world before thee is as the least grain of the balance, and as a drop of the morning dew, that falleth down upon the earth:	23 Ти милуєш усіх, бо ти все можеш, | і не зважаєш на гріхи людські, щоб дати їм можливість покаяння.
24 But thou hast mercy upon all, because thou canst do all things, and overlookest the sins of men for the sake of repentance.	24 Ти любиш усе, що існує, | і не бридишся нічим з того, що сотворив; | бо якби ти щось ненавидів, то й не витворив би.
25 For thou lovest all things that are, and hatest none of the things which thou hast made: for thou didst not appoint, or make any thing hating it.	25 Як же щось могло б продовжувати існування, якби ти його не забажав був? | Або як би щось могло зберегтися, | коли б ти його (до існування) не покликав?
26 And how could any thing endure, if thou wouldst not? or be preserved, if not called by thee.	26 Та ти щадиш усе, бо воно — твоє, Господи життєлюбний.
27 But thou sparest all: because they are thine, O Lord, who lovest souls.