| 1 Jesús comenzó a enseñar de nuevo a orillas del mar. Una gran multitud se reunió junto a él, de manera que debió subir a una barca dentro del mar, y sentarse en ella. Mientras tanto, la multitud estaba en la orilla. | 1 Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі. |
| 2 El les enseñaba muchas cosas por medio de parábolas, y esto era lo que les enseñaba: | 2 І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням; |
| 3 «¡Escuchen! El sembrador salió a sembrar. | 3 Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти. |
| 4 Mientras sembraba, parte de la semilla cayó al borde del camino, y vinieron los pájaros y se la comieron. | 4 Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. |
| 5 Otra parte cayó en terreno rocoso, donde no tenía mucha tierra, y brotó en seguida porque la tierra era poco profunda; | 5 Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока. |
| 6 pero cuando salió el sol, se quemó y, por falta de raíz, se secó. | 6 Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло. |
| 7 Otra cayó entre las espinas; estas crecieron, la sofocaron, y no dio fruto. | 7 А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду. |
| 8 Otros granos cayeron en buena tierra y dieron fruto: fueron creciendo y desarrollándose, y rindieron ya el treinta, ya el sesenta, ya el ciento por uno». | 8 Ще ж інше впало на добру землю — і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше. |
| 9 Y decía: «¡El que tenga oídos para oír, que oiga!». | 9 І додав: Хто має вуха слухати, хай слухає! |
| 10 Cuando se quedó solo, los que estaban alrededor de él junto con los Doce, le preguntaban por el sentido de las parábolas. | 10 А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі. |
| 11 Y Jesús les decía: «A ustedes se les ha confiado el misterio del Reino de Dios; en cambio, para los de afuera, todo es parábola, | 11 І він сказав їм: Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами, |
| 12 a fin de que miren y no vean, oigan y no entiendan, no sea que se conviertan y alcancen el perdón». | 12 щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось. |
| 13 Jesús les dijo: «¿No entienden esta parábola? ¿Cómo comprenderán entonces todas las demás? | 13 І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? |
| 14 El sembrador siembra la Palabra. | 14 Сіяч сіє слово. |
| 15 Los que están al borde del camino, son aquellos en quienes se siembra la Palabra; pero, apenas la escuchan, viene Satanás y se lleva la semilla sembrada en ellos. | 15 Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, — зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово. |
| 16 Igualmente, los que reciben la semilla en terreno rocoso son los que, al escuchar la Palabra, la acogen en seguida con alegría; | 16 Так само посіяне на каменистому ґрунті, — це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають, |
| 17 pero no tienen raíces, sino que son inconstantes y, en cuanto sobreviene la tribulación o la persecución a causa de la Palabra, inmediatamente sucumben. | 17 але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються. |
| 18 Hay otros que reciben la semilla entre espinas: son los que han escuchado la Palabra, | 18 Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, |
| 19 pero las preocupaciones del mundo, la seducción de las riquezas y las demás concupiscencias penetran en ellos y ahogan la Palabra, y esta resulta infructuosa. | 19 але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним. |
| 20 Y los que reciben la semilla en tierra buena, son los que escuchan la Palabra, la aceptan y dan fruto al treinta, al sesenta y al ciento por uno». | 20 А що посіяні на добру землю, — це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше. |
| 21 Jesús les decía: «¿Acaso se trae una lámpara para ponerla debajo de un cajón o debajo de la cama? ¿No es más bien para colocarla sobre el candelero?. | 21 І говорив їм: Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику? |
| 22 Porque no hay nada oculto que no deba ser revelado y nada secreto que no deba manifestarse. | 22 немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б. |
| 23 ¡Si alguien tiene oídos para oír, que oiga!». | 23 Хто має вуха слухати, хай слухає! |
| 24 Y les decía: «¡Presten atención a lo que oyen! La medida con que midan se usará para ustedes, y les darán más todavía. | 24 І казав їм: Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте. |
| 25 Porque al que tiene, se le dará, pero al que no tiene, se le quitará aun lo que tiene». | 25 Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має. |
| 26 Y decía: «El Reino de Dios es como un hombre que echa la semilla en la tierra: | 26 І казав: Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю: |
| 27 sea que duerma o se levante, de noche y de día, la semilla germina y va creciendo, sin que él sepa cómo. | 27 чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, — насіння те кільчиться й росте. А як — він сам не знає. |
| 28 La tierra por sí misma produce primero un tallo, luego una espiga, y al fin grano abundante en la espiga. | 28 Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. |
| 29 Cuando el fruto está a punto, él aplica en seguida la hoz, porque ha llegado el tiempo de la cosecha». | 29 А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали. |
| 30 También decía: «¿Con qué podríamos comparar el Reino de Dios? ¿Qué parábola nos servirá para representarlo? | 30 І мовив: До чого прирівняємо Царство Боже — або у якій притчі ми його появимо? |
| 31 Se parece a un grano de mostaza. Cuando se la siembra, es la más pequeña de todas las semillas de la tierra, | 31 Воно — немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. |
| 32 pero, una vez sembrada, crece y llega a ser la más grande de todas las hortalizas, y extiende tanto sus ramas que los pájaros del cielo se cobijan a su sombra». | 32 А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись. |
| 33 Y con muchas parábolas como estas les anunciaba la Palabra, en la medida en que ellos podían comprender. | 33 І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти. |
| 34 No les hablaba sino en parábolas, pero a sus propios discípulos, en privado, les explicaba todo. | 34 Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням. |
| 35 Al atardecer de ese mismo día, les dijo: «Crucemos a la otra orilla». | 35 Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: Перепливімо лишень на той бік! |
| 36 Ellos, dejando a la multitud, lo llevaron a la barca, así como estaba. Había otras barcas junto a la suya. | 36 І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним. |
| 37 Entonces se desató un fuerte vendaval, y las olas entraban en la barca, que se iba llenando de agua. | 37 І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався. |
| 38 Jesús estaba en la popa, durmiendo sobre el cabezal. | 38 А він був на кормі, — спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: Учителю, тобі байдуже, що гинемо? |
| 39 Lo despertaron y le dijeron: «¡Maestro! ¿No te importa que nos ahoguemos?». Despertándose, él increpó al viento y dijo al mar: «¡Silencio! ¡Cállate!». El viento se aplacó y sobrevino una gran calma. | 39 Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: Замовкни! Ущухни! І затих вітер, і залягла велика тиша. |
| 40 Después les dijo: «¿Por qué tienen miedo? ¿Cómo no tienen fe?». | 40 Тоді сказав до них: Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри? |
| 41 Entonces quedaron atemorizados y se decían unos a otros: «¿Quién es este, que hasta el viento y el mar le obedecen». | 41 І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: Хто це такий, що йому вітер і море послушні? |
