Job 32

EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS	Біблія
1 Estos tres hombres dejaron de responder a Job, porque él estaba convencido de su justicia.	1 Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах,
2 Entonces se encendió la ira de Elihú, hijo de Baraquel, el buzita de la familia de Ram. Su ira se encendió contra Job, porque él pretendía ser más justo que Dios.	2 тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога.
3 Y su ira se encendió también contra sus tres amigos, porque no habían encontrado una respuesta, con lo cual condenaban a Dios.	3 На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова.
4 Mientras ellos hablaban con Job, Elihú se había mantenido a la expectativa, porque ellos tenían más edad que él.	4 Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком.
5 Pero al ver que estos tres hombres se habían quedado sin respuesta, se llenó de indignación.	5 Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом,
6 Entonces Elihú, hijo de Baraquel, el buzita, tomó la palabra y dijo: Yo soy muy joven todavía y todos ustedes son ancianos; por eso me sentí intimidado, temeroso de exponerles mi saber.	6 От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже, | тому я наляканий, боявся | висловити вам мою думку.
7 Yo pensaba: «Que hable la edad, que los muchos años enseñen la sabiduría».	7 Я собі думав: Хай дні говорять, | і літа многі хай покажуть мудрість!
8 Pero es el espíritu que hay en el hombre y el soplo del Todopoderoso, el que lo hace inteligente:	8 То Божий дух у людині, | Всесильного надхнення їх урозумляє.
9 no son los viejos los más sabios, ni los ancianos comprenden lo que es recto.	9 Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі, | і не старі вже й розуміють правду.
10 Por eso les digo: «Escúchenme, también yo expondré mi saber».	10 Тому й кажу: Мене послухай! | Оповіщу і я, що знаю!
11 Yo esperaba que ustedes hablaran, prestaba oído a sus razonamientos; mientras trataban de expresarse,	11 Ось я чекав слів ваших, | вслуховувавсь у ваші міркування. | Тоді, як ви шукали слів,
12 fijaba mi atención en ustedes. Pero no hay nadie que haya refutado a Job, ninguno de ustedes respondió a sus palabras.	12 я пильно уважав на вас, | і ось ніхто Іовові не перечить, | ніхто з вас не відповідає на його промови.
13 No digan, entonces» «Hemos hallado la sabiduría; es Dios el que nos instruye, no un hombre».	13 Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість; | Бог нас навчає, не людина!
14 No voy a dirigir palabras como esas, no voy a responder como lo hacen ustedes.	14 Тому я не так сперечатися буду, | я відповім йому не вашими словами.
15 Han quedado consternados, no han vuelto a responder; se han quedado sin palabras.	15 Збентежені, не відповідали більше, | слів їм забракло.
16 ¡Y esperé bastante! Si ellos no hablan, si se quedan allí y no responden más,	16 І я чекав; але що не говорять, | що стоять і не відповідають більше, —
17 yo también recitaré mi saber.	17 то відповім і я по змозі, | оповіщу і я, що знаю.
18 Porque las palabras bullen dentro de mí, el espíritu me impulsa en mi interior.	18 Повний бо слів я, | мене спонукує дух усередині.
19 Mi pecho es como un vino que no tiene salida y hace estallar los odres nuevos.	19 Нутро моє, немов вино без стоку, | що нові міхи розриває.
20 Quiero hablar para desahogarme, abriré mis labios y responderé.	20 Я виговорюсь, легше мені стане; | розтулю мого рота й відкажу.
21 No tomaré partido por nadie, no adularé a ningún hombre.	21 Я не зважатиму ні на чию особу, | лестити не буду нікому;
22 Porque yo no sé lo que es adular: si lo hiciera, pronto me llevaría mi Creador.	22 лестити бо й не вмію: | інакше бо умить мене вбив би Творець мій.»