Lucas 22

BIBLIA	Біблія
1 Se acercaba la fiesta de los Azimos, llamada Pascua.	1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
2 Los sumos sacerdotes y los escribas buscaban cómo hacerle desaparecer, pues temían al pueblo.	2 І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
3 Entonces Satanás entró en Judas, llamado Iscariote, que era del número de los Doce;	3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
4 y se fue a tratar con los sumos sacerdotes y los jefes de la guardia del modo de entregárselo.	4 і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
5 Ellos se alegraron y quedaron con él en darle dinero.	5 Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
6 El aceptó y andaba buscando una oportunidad para entregarle sin que la gente lo advirtiera.	6 І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
7 Llegó el día de los Azimos, en el que se había de sacrificar el cordero de Pascua;	7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
8 y envió a Pedro y a Juan, diciendo: «Id y preparadnos la Pascua para que la comamos».	8 Ісус послав Петра та Йоана «Ідіть», — сказав, — «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.»
9 Ellos le dijeron: «¿Dónde quieres que la preparemos?»	9 Вони його спитали «Де хочеш, щоб ми приготували»
10 Les dijo: «Cuando entréis en la ciudad, os saldrá al paso un hombre llevando un cántaro de agua; seguidle hasta la casa en que entre,	10 Він відповів їм «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
11 y diréis al dueño de la casa: “El Maestro te dice: ¿Dónde está la sala donde pueda comer la Pascua con mis discípulos?”	11 і скажіть господареві дому Учитель тобі каже Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху
12 El os enseñará en el piso superior una sala grande, ya dispuesta; haced allí los preparativos».	12 І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.»
13 Fueron y lo encontraron tal como les había dicho, y prepararon la Pascua.	13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
14 Cuando llegó la hora, se puso a la mesa con los apóstoles;	14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
15 y les dijo: «Con ansia he deseado comer esta Pascua con vosotros antes de padecer;	15 І він до них промовив «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
16 porque os digo que ya no la comeré más hasta que halle su cumplimiento en el Reino de Dios».	16 бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.»
17 Y recibiendo una copa, dadas las gracias, dijo: «Tomad esto y repartidlo entre vosotros;	17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив «Візьміть її і поділіться між собою,
18 porque os digo que, a partir de este momento, no beberé del producto de la vid hasta que llegue el Reino de Dios».	18 бо, кажу вам Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.»
19 Tomó luego pan, y, dadas las gracias, lo partió y se lo dio diciendo: Este es mi cuerpo que es entregado por vosotros; haced esto en recuerdo mío».	19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив «Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.»
20 De igual modo, después de cenar, la copa, diciendo: «Esta copa es la Nueva Alianza en mi sangre, que es derramada por vosotros.	20 Так само чашу по вечері, кажучи «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
21 «Pero la mano del que me entrega está aquí conmigo sobre la mesa.	21 Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
22 Porque el Hijo del hombre se marcha según está determinado. Pero, ¡ay de aquel por quien es entregado!»	22 Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.»
23 Entonces se pusieron a discutir entre sí quién de ellos sería el que iba a hacer aquello.	23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
24 Entre ellos hubo también un altercado sobre quién de ellos parecía ser el mayor.	24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25 El les dijo: «Los reyes de las naciones las dominan como señores absolutos, y los que ejercen el poder sobre ellas se hacen llamar Bienhechores;	25 Ісус сказав їм «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
26 pero no así vosotros, sino que el mayor entre vosotros sea como el más joven y el que gobierna como el que sirve.	26 Не так хай буде з вами! А навпаки більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
27 Porque, ¿quién es mayor, el que está a la mesa o el que sirve? ¿No es el que está a la mesa? Pues yo estoy en medio de vosotros como el que sirve.	27 Хто бо більший Той, що за столом, чи той, що служить Хіба не той, що за столом Та, проте, я між вами як той, що служить.
28 «Vosotros sois los que habéis perseverado conmigo en mis pruebas;	28 Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
29 yo, por mi parte, dispongo un Reino para vosotros, como mi Padre lo dispuso para mí,	29 і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
30 para que comáis y bebáis a mi mesa en mi Reino y os sentéis sobre tronos para juzgar a las doce tribus de Israel.	30 щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
31 «¡Simón, Simón! Mira que Satanás ha solicitado el poder cribaros como trigo;	31 О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
32 pero yo he rogado por ti, para que tu fe no desfallezca. Y tú, cuando hayas vuelto, confirma a tus hermanos».	32 та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.»
33 El dijo: «Señor, estoy dispuesto a ir contigo hasta la cárcel y la muerte».	33 «Господи», — сказав Петро до нього, — «з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.»
34 Pero él dijo: «Te digo, Pedro: No cantará hoy el gallo antes que hayas negado tres veces que me conoces».	34 А Ісус мовив «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.»
35 Y les dijo: «Cuando os envié sin bolsa, sin alforja y sin sandalias, ¿os faltó algo?» Ellos dijeron: «Nada».	35 Далі сказав їм «Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало»
36 Les dijo: «Pues ahora, el que tenga bolsa que la tome y lo mismo alforja, y el que no tenga que venda su manto y compre una espada;	36 «Нічого», — відповіли. Він же до них промовив «А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
37 porque os digo que es necesario que se cumpla en mí esto que está escrito: “Ha sido contado entre los malhechores.” Porque lo mío toca a su fin».	37 Кажу вам Має сповнитись на мені, що написане Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.»
38 Ellos dijeron: «Señor, aquí hay dos espadas». El les dijo: «Basta».	38 Вони казали «Господи! Ось два мечі тут.» А він відповів їм «Досить!»
39 Salió y, como de costumbre, fue al monte de los Olivos, y los discípulos le siguieron.	39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
40 Llegado al lugar les dijo: «Pedid que no caigáis en tentación».	40 Якже прибув на місце, він сказав їм «Моліться, щоб не ввійти в спокусу.»
41 Y se apartó de ellos como un tiro de piedra, y puesto de rodillas oraba	41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися
42 diciendo: «Padre, si quieres, aparta de mí esta copa; pero no se haga mi voluntad, sino la tuya».	42 «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»
43 Entonces, se le apareció un ángel venido del cielo que le confortaba.	43 Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
44 Y sumido en agonía, insistía más en su oración. Su sudor se hizo como gotas espesas de sangre que caían en tierra.	44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
45 Levantándose de la oración, vino donde los discípulos y los encontró dormidos por la tristeza;	45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
46 y les dijo: «¿Cómo es que estáis dormidos? Levantaos y orad para que no caigáis en tentación».	46 І сказав їм «Чого спите Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»
47 Todavía estaba hablando, cuando se presentó un grupo; el llamado Judas, uno de los Doce, iba el primero, y se acercó a Jesús para darle un beso.	47 Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
48 Jesús le dijo: «¡Judas, con un beso entregas al Hijo del hombre!»	48 А Ісус сказав до нього «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина»
49 Viendo los que estaban con él lo que iba a suceder, dijeron: «Señor, ¿herimos a espada?»	49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом «Господи, чи не вдарити нам мечем»
50 y uno de ellos hirió al siervo del Sumo Sacerdote y le llevó la oreja derecha.	50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
51 Pero Jesús dijo: «¡Dejad! ¡Basta ya!» Y tocando la oreja le curó.	51 Ісус озвався «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
52 Dijo Jesús a los sumos sacerdotes, jefes de la guardia del Templo y ancianos que habían venido contra él: «¿Como contra un salteador habéis salido con espadas y palos?	52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього «Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
53 Estando yo todos los días en el Templo con vosotros, no me pusisteis las manos encima; pero esta es vuestra hora y el poder de las tinieblas».	53 Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.»
54 Entonces le prendieron, se lo llevaron y le hicieron entrar en la casa del Sumo Sacerdote; Pedro le iba siguiendo de lejos.	54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
55 Habían encendido una hoguera en medio del patio y estaban sentados alrededor; Pedro se sentó entre ellos.	55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
56 Una criada, al verle sentado junto a la lumbre, se le quedó mirando y dijo: «Este también estaba con él».	56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже «І цей з ним був!»
57 Pero él lo negó: «¡Mujer, no le conozco!»	57 А він відрікся, кажучи «Не знаю його, жінко!»
58 Poco después, otro, viéndole, dijo: «Tú también eres uno de ellos». Pedro dijo: «Hombre, no lo soy!»	58 Та трохи згодом другий, побачивши його «І ти з них», — каже. Але Петро відповів «Ні, чоловіче!»
59 Pasada como una hora, otro aseguraba: «Cierto que éste también estaba con él, pues además es galileo».	59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!»
60 Le dijo Pedro: «¡Hombre, no sé de qué hablas!» Y en aquel momento, estando aún hablando, cantó un gallo,	60 Петро озвавсь «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.» І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
61 y el Señor se volvió y miró a Pedro, y recordó Pedro las palabras del Señor, cuando le dijo: «Antes que cante hoy el gallo, me habrás negado tres veces».	61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.»
62 Y, saliendo fuera, rompió a llorar amargamente.	62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
63 Los hombres que le tenían preso se burlaban de él y le golpeaban;	63 Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися
64 y cubriéndole con un velo le preguntaban: «¡Adivina! ¿Quién es el que te ha pegado?»	64 і, накривши, питали його «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе»
65 Y le insultaban diciéndole otras muchas cosas.	65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
66 En cuanto se hizo de día, se reunió el Consejo de Ancianos del pueblo, sumos sacerdotes y escribas, le hiceron venir a su Sanedrín	66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
67 y le dijeron: «Si tú eres el Cristo, dínoslo». El respondió: «Si os lo digo, no me creeréis.	67 і казали «Коли ти — Христос, скажи нам.» Він відповів їм «Коли скажу вам, ви не повірите;
68 Si os pregunto, no me responderéis.	68 а якщо вас спитаю, ви не відповісте.
69 De ahora en adelante, el Hijo del hombre estará sentado a la diestra del poder de Dios».	69 Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.»
70 Dijeron todos: «Entonces, ¿tú eres el Hijo de Dios?» El les dijo: «Vosotros lo decís: Yo soy».	70 А всі сказали «То, значить, ти Син Божий» Він сказав до них «Самі ж кажете, що я.»
71 Dijeron ellos: «¿Qué necesidad tenemos ya de testigos, pues nosotros mismos lo hemos oído de su propia boca?»	71 «Навіщо нам ще свідки», — сказали ті, — «самі ми чули з уст його.»