Levítivo 7

VULGATA	Біблія
1 Hæc quoque lex hostiæ pro delicto, Sancta sanctorum est :	1 «А ось закон про жертву за відшкодування: пресвята це річ.
2 idcirco ubi immolabitur holocaustum, mactabitur et victima pro delicto : sanguis ejus per gyrum altaris fundetur.	2 її заріжуть на тім самім місці, де ріжуть жертву всепалення, кров же розбризкають по жертовнику з усіх боків.
3 Offerent ex ea caudam et adipem qui operit vitalia :	3 Увесь тук від неї треба принести в офіру: і курдюк і сить, що вкриває нутрощі,
4 duos renunculos, et pinguedinem quæ juxta ilia est, reticulumque jecoris cum renunculis.	4 і обидві нирки з туком, що на них по боках, та чепець, що на печінці, відділивши його зверху від нирок;
5 Et adolebit ea sacerdos super altare : incensum est Domini pro delicto.	5 і священик нехай спалить їх на жертовнику як вогняну жертву Господеві: це жертва за відшкодування.
6 Omnis masculus de sacerdotali genere, in loco sancto vescetur his carnibus, quia Sanctum sanctorum est.	6 Кожен чоловік зо священиків їстиме її; однак, на святім місці треба її споживати: це пресвята річ.
7 Sicut pro peccato offertur hostia, ita et pro delicto : utriusque hostiæ lex una erit : ad sacerdotem, qui eam obtulerit, pertinebit.	7 Щодо жертви за гріх і щодо жертви за відшкодування — закон один: вона буде для того священика, хто нею відслужить покуту.
8 Sacerdos qui offert holocausti victimam, habebit pellem ejus.	8 Коли ж священик приноситиме чиєсь усепалення, шкура жертви всепалення, що він її приніс, буде йому, священикові.
9 Et omne sacrificium similæ, quod coquitur in clibano, et quidquid in craticula, vel in sartagine præparatur, ejus erit sacerdotis a quo offertur :	9 А й усяка офіра, спечена в печі, і все зготовлене на мидниці чи на сковороді, теж буде священикові, що її приносить, — йому буде вона.
10 sive oleo conspersa, sive arida fuerint, cunctis filiis Aaron mensura æqua per singulos dividetur.	10 Однак, усяка офіра, замішана з олією, або суха, буде всім синам Арона, так одному, як і другому.
11 Hæc est lex hostiæ pacificorum quæ offertur Domino.	11 А ось закон про мирну жертву, що приноситиметься Господеві.
12 Si pro gratiarum actione oblatio fuerit, offerent panes absque fermento conspersos oleo, et lagana azyma uncta oleo, coctamque similam, et collyridas olei admistione conspersas :	12 Коли хтось приносить її на подяку, то воднораз із подячною жертвою принесе прісні коржі, замішані на олії, та прісні ладки, помащені олією, і питльовану муку, приправлену олією, спечену на коржі.
13 panes quoque fermentatos cum hostia gratiarum, quæ immolatur pro pacificis :	13 Разом із заквашеними хлібцями принесе свій дар, разом із своєю подячною мирною жертвою.
14 ex quibus unus pro primitiis offeretur Domino, et erit sacerdotis qui fundet hostiæ sanguinem,	14 З кожної офіри принесе частину як дань Господеві, і вона належатиме священикові, що скроплював кров’ю мирної жертви; йому вона належить.
15 cujus carnes eadem comedentur die, nec remanebit ex eis quidquam usque mane.	15 М’ясо з подячної мирної жертви треба їсти в день приносин, нічого не залишаючи з нього до ранку.
16 Si voto, vel sponte quispiam obtulerit hostiam, eadem similiter edetur die : sed et si quid in crastinum remanserit, vesci licitum est :	16 А якщо чийсь жертво-принос буде обітований або добровільний, то його треба з’їсти в день офірування; другого дня можна ще їсти, що зостанеться;
17 quidquid autem tertius invenerit dies, ignis absumet.	17 а що залишиться з жертвенного м’яса на третій день, треба спалити на вогні.
18 Si quis de carnibus victimæ pacificorum die tertio comederit, irrita fiet oblatio, nec proderit offerenti : quin potius quæcumque anima tali se edulio contaminaverit, prævaricationis rea erit.	18 Коли ж би хтось усе таки їв м’ясо з мирної жертви третього дня, то жертвуючий не здобуде собі ласки, жертва зовсім йому не зачислиться, гидотою стане; а той, хто їв, візьме на себе гріх.
19 Caro, quæ aliquid tetigerit immundum, non comedetur, sed comburetur igni : qui fuerit mundus, vescetur ex ea.	19 Коли якесь м’ясо доторкнеться до чогонебудь нечистого, не можна його їсти, на вогні його треба спалити. А інше м’ясо кожен чистий може їсти.
20 Anima polluta quæ ederit de carnibus hostiæ pacificorum, quæ oblata est Domino, peribit de populis suis.	20 Хто з’їсть м’ясо з мирної жертви, принесеної Господеві, в стані нечистоти, той викоріниться з-поміж людей своїх.
21 Et quæ tetigerit immunditiam hominis, vel jumenti, sive omnis rei quæ polluere potest, et comederit de hujuscemodi carnibus, interibit de populis suis.	21 А як хтось доторкнеться до будь-чого нечистого, чи нечистої скотини, або якого нечистого повзуна та й з’їсть м’яса з мирної жертви, принесеної Господеві, той буде викорінений з-поміж людей своїх.»
22 Locutusque est Dominus ad Moysen, dicens :	22 І сказав Господь Мойсеєві:
23 Loquere filiis Israël : Adipem ovis, et bovis, et capræ non comedetis.	23 «Промов до синів Ізраїля таке: Ніякого туку з вола, чи з вівці, чи з кози не їстимете.
24 Adipem cadaveris morticini, et ejus animalis, quod a bestia captum est, habebitis in varios usus.	24 Тук із стерва й тук з того, що розірве звір, можна вживати до кожної потреби, їсти ж не смієте його.
25 Si quis adipem, qui offerri debet in incensum Domini, comederit, peribit de populo suo.	25 Ніякої крови, ні крови з птаства, ні з чотироногих не їстимете, де б ви не мешкали.
26 Sanguinem quoque omnis animalis non sumetis in cibo, tam de avibus quam de pecoribus.
27 Omnis anima, quæ ederit sanguinem, peribit de populis suis.	27 Кожного, хто їстиме якусь кров, треба викорінити з-поміж людей своїх.»
28 Locutusque est Dominus ad Moysen, dicens :	28 І промовив Господь до Мойсея:
29 Loquere filiis Israël, dicens : Qui offert victimam pacificorum Domino, offerat simul et sacrificium, id est, libamenta ejus.	29 «Скажи синам Ізраїля таке: Хто приносить Господеві свою мирну жертву, нехай принесе Господеві свій дар, узятий від мирної своєї жертви.
30 Tenebit manibus adipem hostiæ, et pectusculum : cumque ambo oblata Domino consecraverit, tradet sacerdoti,	30 Він нехай подасть власними руками те, що має бути спалене в честь Господа; тук подасть укупі з персами; перса, щоб принести як жертву коливальну перед Господом,
31 qui adolebit adipem super altare, pectusculum autem erit Aaron et filiorum ejus.	31 а сить священик воскурить на жертовнику; перса ж будуть Аронові й синам його.
32 Armus quoque dexter de pacificorum hostiis cedet in primitias sacerdotis.	32 Праву лопатку теж священикові здасте — як данину з ваших мирних жертв.
33 Qui obtulerit sanguinem et adipem filiorum Aaron, ipse habebit et armum dextrum in portione sua.	33 Вона буде як пайка тому з-поміж Аронових синів, хто принесе кров і сить мирної жертви.
34 Pectusculum enim elevationis, et armum separationis, tuli a filiis Israël de hostiis eorum pacificis, et dedi Aaron sacerdoti, et filiis ejus, lege perpetua, ab omni populo Israël.	34 Я бо застерігаю собі в синів Ізраїлевих від мирних їхніх жертв груднину коливальної жертви й лопатку жертви возношення та й віддаю їх Аронові, священикові й синам його як вічне їхнє право від синів Ізраїля.»
35 Hæc est unctio Aaron et filiorum ejus in cæremoniis Domini die qua obtulit eos Moyses, ut sacerdotio fungerentur,	35 Ось уділ помазання Арона й синів його в жертвах, палених на честь Господа, з дня помазання їх у священики на служіння Господеві,
36 et quæ præcepit eis dari Dominus a filiis Israël religione perpetua in generationibus suis.	36 як заповідав Господь синам Ізраїля давати їм з того дня, коли помазав їх; це установа віковічна для їхніх поколінь.
37 Ista est lex holocausti, et sacrificii pro peccato atque delicto, et pro consecratione et pacificorum victimis,	37 Це закон про всепалення, про безкровну офіру, про жертву за гріх, про жертву за відшкодування, про жертву висвячення і про мирну жертву,
38 quam constituit Dominus Moysi in monte Sinai, quando mandabit filiis Israël ut offerrent oblationes suas Domino in deserto Sinai.	38 що заповідав Господь Мойсеєві на Синай-горі, того дня, як велів синам Ізраїля приносити дари Господеві в Синай-пустині.