Ecclesiasticus 46

VULGATA	Біблія
1 Fortis in bello Jesus Nave, successor Moysi in prophetis, qui fuit magnus secundum nomen suum,	1 Хоробрим у війні був Ісус Навин, що в пророцтвах Мойсеєвим був наступником: він був, згідно з іменням своїм, великим, щоб рятувати його вибранців, щоб відплатити ворогам бунтівливим і щоб Ізраїлеві надати спадщину.
2 maximus in salutem electorum Dei, expugnare insurgentes hostes, ut consequeretur hæreditatem Israël.	2 Який же був він славетний тоді як, руки піднісши, мечем на міста замахнувся!
3 Quam gloriam adeptus est in tollendo manus suas, et jactando contra civitates rhomphæas !	3 Хто встоявся перед ним? Він бо вів Господні війни.
4 Quis ante illum sic restitit ? nam hostes ipse Dominus perduxit.	4 Хіба ж не його велінням сонце спинилось, і з єдиного дня зробився подвійний?
5 An non in iracundia ejus impeditus est sol, et una dies facta est quasi duo ?	5 Закликав він до Всевишнього могутнього, як ворог на нього налягав з усіх-усюдів, — і вислухав його великий Господь: камінний град превеликий із неба спустивши.
6 Invocavit Altissimum potentem, in oppugnando inimicos undique : et audivit illum magnus et sanctus Deus, in saxis grandinis virtutis valde fortis.	6 Він кинувся на той ворожий народ і вигубив противників, коли вони спускалися, — щоб народи взнали, яка сильна його зброя і що їхня війна проти Господа була.
7 Impetum fecit contra gentem hostilem, et in descensu perdidit contrarios :	7 Він бо йшов слідом за Всемогутнім і за днів Мойсея чинив милосердя — він сам і Калев, син Єфунне, — стояв бо він твердо супроти громади, спромігся народ стримати від гріха і втихомирив лукаве нарікання.
8 ut cognoscant gentes potentiam ejus, quia contra Deum pugnare non est facile. Et secutus est a tergo potentis :	8 Тим то й спаслося їх лише двоє з-поміж шестисот тисяч піхотинців, — щоб у спадщину їх запровадити, в землю, що молоком та медом тече.
9 et in diebus Moysi misericordiam fecit, ipse, et Caleb filius Jephone, stare contra hostem, et prohibere gentem a peccatis, et perfringere murmur malitiæ.	9 І Господь надав Калевові сили, яка аж до старощів при ньому лишилась, — тож він і зійшов на верховину землі, яку його потомство одержало в спадщину,
10 Et ipsi duo constituti a periculo liberati sunt a numero sexcentorum millium peditum, inducere illos in hæreditatem, in terram quæ manat lac et mel.	10 щоб зрозуміли сини всі Ізраїля, що ходити Господніми слідами — добре.
11 Et dedit Dominus ipsi Caleb fortitudinem, et usque in senectutem permansit illi virtus, ut ascenderet in excelsum terræ locum, et semen ipsius obtinuit hæreditatem,	11 І судді — кожен із власним іменем, — у всіх у них серце не було віроломне, і не відвернулись вони від Господа: хай же буде пам’ять про них благословенна!
12 ut viderent omnes filii Israël quia bonum est obsequi sancto Deo.	12 Хай розквітнуть їхні кості з їхньої могили, і нехай імення їхнє передасться на синів отих, що прославляться в дітях!
13 Et judices singuli suo nomine, quorum non est corruptum cor, qui non aversi sunt a Domino,	13 Улюблений Господом своїм Самуїл, пророк Господній, царство заснував і помазав князів над своїм народом.
14 ut sit memoria illorum in benedictione, et ossa eorum pullulent de loco suo :	14 Ім’ям Господнім судив він громаду, тож і Господь до Якова навідався.
15 et nomen eorum permaneat in æternum, permanens ad filios illorum, sanctorum virorum gloria.	15 За свою вірність об’явивсь він пророком: промовами довів, що в видіннях він — правдивий.
16 Dilectus a Domino Deo suo Samuel, propheta Domini, renovavit imperium, et unxit principes in gente sua.	16 До Господа могутнього він віз-вав, як вороги налягли з усіх-усюдів на нього, — приніс бо в жертву ссуще ягнятко.
17 In lege Domini congregationem judicavit, et vidit Deus Jacob : et in fide sua probatus est propheta,	17 Отож Господь загримів із неба, в гуркоті великім дав свій голос почути.
18 et cognitus est in verbis suis fidelis, quia vidit Deum lucis.	18 Він винищив тирських князів і всіх філістимлянських зверхників.
19 Et invocavit Dominum omnipotentem, in oppugnando hostes circumstantes undique, in oblatione agni inviolati.	19 А перед часом вічного спочинку засвідчив перед Господом та його помазаником: «Ні від кого не взяв я грошей, ні навіть сандалів пари» — тож ніхто його й не оскаржив.
20 Et intonuit de cælo Dominus, et in sonitu magno auditam fecit vocem suam :	20 Ба навіть як заснув, то ще пророкував він, передсказавши цареві його кінець: він з-під землі озвався голосом у пророцтві, щоб стерти беззаконність люду.
21 et contrivit principes Tyriorum, et omnes duces Philisthiim :
22 et ante tempus finis vitæ suæ et sæculi, testimonium præbuit in conspectu Domini et christi : pecunias et usque ad calceamenta ab omni carne non accepit, et non accusavit illum homo.
23 Et post hoc dormivit : et notum fecit regi, et ostendit illi finem vitæ suæ : et exaltavit vocem suam de terra in prophetia, delere impietatem gentis.