Ecclesiastes 4

VULGATA	Біблія
1 Verti me ad alia, et vidi calumnias quæ sub sole geruntur, et lacrimas innocentium, et neminem consolatorem, nec posse resistere eorum violentiæ, cunctorum auxilio destitutos,	1 І знов побачив я всі утиски, що кояться під сонцем: пригноблені в сльозах, а утішителя немає; від рук гнобителів — насильство, а втішника немає.
2 et laudavi magis mortuos quam viventes ;	2 І проголосив я мертвих, що вже вмерли, щасливішими від живих, які ще живуть,
3 et feliciorem utroque judicavi qui necdum natus est, nec vidit mala quæ sub sole fiunt.	3 а ще ліпшим від одних і других того, який ще не жив, тож не бачив лихих діл, що діються під сонцем.
4 Rursum contemplatus sum omnes labores hominum, et industrias animadverti patere invidiæ proximi ; et in hoc ergo vanitas et cura superflua est.	4 Помітив я також, що всякий труд, що всяка в ділах спритність — то тільки обопільна заздрість: це теж лиш марнота й гонитва за вітром.
5 Stultus complicat manus suas, et comedit carnes suas, dicens :	5 Дурний складає руки і їсть власне тіло.
6 Melior est pugillus cum requie, quam plena utraque manus cum labore et afflictione animi.	6 Ліпша повна жменя спокою, аніж дві пригорщі повні труду та гонитви за вітром.
7 Considerans, reperi et aliam vanitatem sub sole.	7 Бачив я ще й іншу марноту під сонцем.
8 Unus est, et secundum non habet, non filium, non fratrem, et tamen laborare non cessat, nec satiantur oculi ejus divitiis ; nec recogitat, dicens : Cui laboro, et fraudo animam meam bonis ? In hoc quoque vanitas est et afflictio pessima.	8 Людина собі самотня, нікого другого не має; ні сина в неї, ані брата, а праці її нема краю, очі її не насичуються багатством. Для кого я працюю та позбавляю себе щастя? Це теж лиш марнота й лихий клопіт.
9 Melius est ergo duos esse simul quam unum ; habent enim emolumentum societatis suæ.	9 Двом ліпше, ніж одному, вони бо мають ліпшу користь із своєї праці.
10 Si unus ceciderit, ab altero fulcietur. Væ soli, quia cum ceciderit, non habet sublevantem se.	10 Бо як упадуть, один одного підніме. Горе ж одному, як упаде, і нема нікого, щоб його підвести.
11 Et si dormierint duo, fovebuntur mutuo ; unus quomodo calefiet ?	11 Так само, як лежать удвох — їм тепло; одному ж як загрітись?
12 Et si quispiam prævaluerit contra unum, duo resistunt ei ; funiculus triplex difficile rumpitur.	12 Наскочить на одного хтось, удвох проти нього стануть; троїста нитка не так хутко рветься.
13 Melior est puer pauper et sapiens, rege sene et stulto, qui nescit prævidere in posterum.	13 Ліпший юнак убогий та розумний, ніж цар старий та дурний, що вже не годен слухати поради;
14 Quod de carcere catenisque interdum quis egrediatur ad regnum ; et alius, natus in regno, inopia consumatur.	14 він бо із тюрми виходить царювати, дарма що в його царстві народивсь убогим.
15 Vidi cunctos viventes qui ambulant sub sole cum adolescente secundo, qui consurget pro eo.	15 Бачив я всіх живих, що під сонцем ходять, як вони коло юнака, коло другого, товпляться, що мав на його місце стати.
16 Infinitus numerus est populi omnium qui fuerunt ante eum, et qui postea futuri sunt non lætabuntur in eo ; sed et hoc vanitas et afflictio spiritus.	16 Безліч було народу, усіх тих, котрим він перед вів; та ті, що прийдуть потім, не будуть ним раді. Це теж марнота й гонитва за вітром.
17 Custodi pedem tuum ingrediens domum Dei, et appropinqua ut audias. Multo enim melior est obedientia quam stultorum victimæ, qui nesciunt quid faciunt mali.	17 Вважай на свої ноги, як ідеш у дім Божий. Приступай слухняно: це ліпше, ніж коли дурні приносять жертви; вони бо не знають, що вони зло чинять.